УХВАЛА

І ME HEM      УКРАЇНИ

21 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Гірського Б.О.

суддів - Храпак Н.М., Гурзеля І.В.

при секретарі - Заєць К.В.

з      участю      апелянта      ОСОБА_1,

відповідача-позивача        ОСОБА_2,

адвоката ОСОБА_3. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 05 вересня 2006 року в справі за позовами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 05.09.2006 року "в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної" небезпеки в результаті дорожньо-транспортної пригоди - відмовлено.

Позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2: 1500 грн. збитків, спричинених джерелом підвищеної небезпеки в результаті дорожньо-транспортної пригоди; 500 грн. спричиненої моральної шкоди, а також судові витрати по справи: 400 грн. вартості проведеної автотехнічної експертизи, 350 грн. за надання правової допомоги, 59,50 грн. сплаченого державного мита, а всього - 2809,5 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи".

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду скасувати та   ухвалити   нове,   яким   відмовити   в   задоволенні   позовних   вимог

справа № 22а-1163/200бр.                                            головуючий у 1 інстанції - Костів О.З.

категорія - відшкодування шкоди                                   доповідач - Гірський Б.О.

ОСОБА_2. і в повному обсязі задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зокрема, апелянт в суді апеляційної інстанції вказав, що його вини в дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 23.07.2005 року не має, тому на нього не може бути покладений обов'язок по відшкодуванню шкоди ОСОБА_2.      Відповідач - позивач ОСОБА_2. доводи апеляційної скарги заперечив і вказав, що 23.07.2005 року, ОСОБА_1., керуючи автомобілем ВАЗ-2107, д.н.НОМЕР_1, в с. Чистилів Тернопільського району, порушив правила дорожнього руху та вчинив наїзд на належну йому корову, в зв'язку з чим тварина загинула. Тому, суд першої інстанції вірно стягнув в його користь завдану матеріальну та моральну шкоду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши за матеріалами справи приведені в скарзі доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1166, 1187 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було задано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.07.2005 року біля 22 год., ОСОБА_1., правомірно володіючи автомобілем ВАЗ-2107, д.н.НОМЕР_1, рухався авто дорогою Тернопіль-Броди-Червоноград іна7км + 850м даної дороги, в селі Чистилів Тернопільського району здійснив наїзд на корову віком 8 років, яка належала ОСОБА_4., в зв'язку з чим тварина загинула.

Вказана дорожньо-транспортна пригода трапилася з вини ОСОБА_1, який керуючи автомобілем, в момент виникнення небезпеки для руху, мав технічну можливість, шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування, зупинити керований ним автомобіль до місця наїзду на корову і цим самим уникнути наїзду, однак цього не зробив, чим порушив вимоги пунктів 2.3, 12.2-12.4 Правил дорожнього руху.

Тому, судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що діями позивача-відповідача ОСОБА_1 завдано майнову шкоду відповідачу-позивачу ОСОБА_2. на суму 1500 грн. (вартість продуктивної худоби (корови) середньої вгодованості, за мінусом суми реалізованого м'яса вимушено забитої корови) та моральну шкоду в розмірі 500 грн.

Про цьому суд першої інстанції вірно, на підставі ст. 1193 ЦК України, зменшив ОСОБА_1. розмір відшкодування майнової шкоди, з урахуванням його матеріального стану та грубої необережності ОСОБА_2., який не будучи погоничем тварини, недбало прив'язав свою корову на пасовищі, в результаті чого остання розв'язалася та вийшла на проїжджу частину дороги, де на неї був здійснений наїзд.

Оскільки, відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, тому колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права і не вбачає підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 05.09.2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.

Судді:

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області:

підпис два підписи