АПЕЛЯЩЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 грудня 2006 року            Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого Козака І.О.

Суддів Ходоровського М.В. Демковича Ю.Й.

при секретарі Стець І.В.

з участю сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Збаразького районного суду від 29 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини,-                                                                                        

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2006 року ОСОБА_2 пред"явила позов до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини в сумі 250 грн. щомісячно.

Позивачка зазначила, що з 6 листопада 1999 року по 22 січня 2004 року перебувала у шлюбі із відповідачем ОСОБА_1.

Від шлюбу мають сина ОСОБА_3.

Посилаючись на те, що після розірвання шлюбу відповідач перестав надавати матеріальну допомогу на утримання сина, якої вона потребує, оскільки не працює у зв"язку із знаходженням у відпустці по догляду за дитиною до шести років, позивачка просила її вимоги задовольнити.

Рішенням Збаразького районного суду від 29 вересня 2006 року позов задоволено частково.

Постановлено стягувати з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі по 200 грн.' щомісячно до досягнення ним повноліття.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір, присуджених аліментів до мінімального розміру на одну дитину, посилаючись на те, що суд безпідставно

Справа №22а-1217                                         Головуючий у 1-й інстанції - ДанилевичН.А.

Категорія - стягнення аліментів                      Доповідач - Ходоровський М.В.

визнав, що позивачці необхідні кошти на лікування сина, адже позивачка не надала суду доказів про його хворобу; вона витрачатиме кошти не на утримання дитини, а на свої потреби; він не працює, а тому не взмозі сплачувати аліменти в сумі по 200 грн.щомісячно.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення апелянта, підтримавшого доводи скарги, пояснення позивачки, яка просить рішення суду залишити без змін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Постановляючи рішення про стягнення з ОСОБА_1. аліментів в розмірі 200 грн. щомісячно, суд виходив із того, що відповідач не утримує свого сина ОСОБА_3, останній хворіє і потребує матеріальної допомоги , а відповідач спроможний за своїм станом здоров"я і матеріальним становищем сплачувати аліменти в такому розмірі.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи.

Відповідно до положень ст.ст. 180.182 СК України батьки зобов"язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров"я, матеріальне становище дитини та платника аліментів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_3.

Малолітній ОСОБА_3 проживає з позивачкою в АДРЕСА_1 і перебуває на її утриманні, хворіє вродженою аномалією клапана, має розбіжну косоокість лівого ока, періодично лікується у кардіолога і окуліста. Двічі на рік потребує стаціонарного лікування.

Дані обставини стверджуються як матеріалами справи так і показами позивачки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що з врахуванням стану здоров"я сина відповідача та стану здоров"я самого відповідача, який не стверджував в судовому засіданні про поганий стан свого здоров"я, колегія суддів вважає, що суд правильно визначив розмір аліментів підлягаючих стягненню з відповідача.

Доводи апелянта про відсутність доказів щодо поганого стану здоров"я сина ОСОБА_3 є необгрунтовані, вони спростовуються витягом із медичної карти НОМЕР_1 стаціонарного хворого ОСОБА_3., консультативною картою Тернопільської обласної дитячої клінічної лікарні, консультативним висновком інституту серцево-судинної хірургії ім.М.М.Амосова.

Колегія не погоджується з доводами апелянта й про те, що позивачка аліменти витрачатиме не на утримання сина, оскільки вони є лише припущенням та окрім цього заперечуються й показами позивачки.

Твердження апелянта про його неспроможність сплачувати аліменти в сумі 200 грн. із-за відсутності роботи само по собі, при наявності хвороб у сина, не може бути підставою для стягнення аліментів в меншому розмірі.

Рішення суду є законне, обгрунтоване, підстав для його скасування немає.,

Керуючись ст.ст.307.308.314.ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:   .

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Збаразького районного суду від 29 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий

Судді