УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах
Апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Декайла П.В. Суддів - Гавриш Г.П., Крукевича М.Н. З участю прокурора - Сліворської Г.Ю. представників - ОСОБА_1.,. ОСОБА_2.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальну справу за апеляціями законного представника неповнолітнього ОСОБА_3., потерпілої ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_2. на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 20 липня 2006 року, якою відносно неповнолітнього
ОСОБА_5, уродженця м.Тернополя, українця, гр-на.України, учня ВПУ НОМЕР_1 м.Тернополя, проживаючого за адресою АДРЕСА_1, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, який скоїв суспільно небезпечне діяння, передбачене ст. 124 КК України застосовано примусовий захід виховного характеру у вигляді передачі його під нагляд батьків, а кримінальну справу - провадженням закрито.
Згідно постанови суду ОСОБА_5 15 травня 2004 року, близько 20 год.30 хв., проходячи по АДРЕСА_2, зустрів двох незнайомих йому хлопців, які йшли йому назустріч, прізвища яких як потім вияснилося ОСОБА_4. та ОСОБА_6. Вказані особи, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, спочатку почали вимагати у нього гроші, а коли він відповів, що грошей у нього немає, почали вивертати його кишені. Переконавшись, що грошей у нього дійсно немає, останні наказали йому
Справа № 11-329 Головуючий у 1-й інстанції - Шміло В.І.
Категорія ст. 124 КК України Доповідач - Гавриш Г.П.
знімати куртку, а коли він відмовився виконати їхню вимогу, ОСОБА_4. та ОСОБА_6, примусово утримуючи останнього, почали примушувати його випити горілку, яку несли в пляшці з собою, від чого ОСОБА_5. відмовився. У відповідь на його відмову виконати їхню вимогу, ОСОБА_4., завдав йому удар кулаком в обличчя, наполягаючи при цьому, щоб ОСОБА_5. таки випив спиртне, встромивши останньому в руку пляшку з горілкою. Бачучи безвихідність свого становища та агресивний настрій обох невідомих по відношенню до нього, ОСОБА_5., скориставшись моментом, коли ОСОБА_4. відвернув на мить свою увагу від нього, з метою самооборони, перевищивши межі необхідної оборони, наніс останньому удар пляшкою з горілкою по голові, після чого зміг втекти від них.
В результаті нанесеного удару пляшкою, ОСОБА_7 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з крововиливами у речовину головного мозку та під тверду і м"яку мозкові оболонки, вогнищевого крововиливу у м"які тканини правої половини голови, синця та п"яти ран правої вушної раковини, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, від яких настала смерть ОСОБА_7
В своїй апеляції представник ОСОБА_2., який захищає інтереси потерпілої ОСОБА_4, вважає, що дії ОСОБА_5. судом невірно кваліфіковані за ст. 124 КК України, посилаючись на те, що ситуація, яка передувала вчиненню злочину не становила ніякої загрози життю ОСОБА_5., а тому ні про яку необхідну оборону чи перевищення її меж не може бути і мови. В зв"язку з цим апелянт просить постанову Тернопільського міськрайонного суду від 20 липня 2006 року про застосування щодо неповнолітнього ОСОБА_5. примусових заходів виховного характеру скасувати, а дану справу повернути для проведення додаткового розслідування.
В своїй апеляції потерпіла ОСОБА_4., посилаючись на невірну кваліфікацію дій ОСОБА_5., вважає що ним вчинено умисне вбивство її сина ОСОБА_7, а тому на її думку постанова суду про застосування щодо нього примусових заходів виховного характеру є незаконною і підлягає до скасування.
В апеляціїОСОБА_3., законного представника неповнолітнього ОСОБА_5. ставиться питання про скасування постанови Тернопільського міськрайонного суду від 20 липня 2006 року про визнання його сина неповнолітнього ОСОБА_5. винним у скоєнні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ст. 124 КК України, та застосування до нього примусових заходів виховного характеру, оскільки на думку апелянта, останній під час згаданих в постанові подій перебував в стані необхідної оборони і її меж не перевищував, а тому в його діях відсутній склад суспільно небезпечного діяння, передбаченого вищезгаданою статтею.
Заслухавши доповідача, виступи представника неповнолітнього ОСОБА_5. його захисника ОСОБА_1 та представника потерпілої ОСОБА_4 ОСОБА_2., міркування прокурора, яка вважає, що постанову суду слід залишити без змін, розглянувши матеріали кримінальної справи та дослідивши доводи поданих апеляцій, колегія суддів прийшла до переконання, що подані апеляції до задоволення не підлягають.
Висновки суду, викладені у постанові, відповідають фактичним обставинам справи. Факт вчинення ОСОБА_5 суспільно небезпечного діяння передбаченого ст. 124 КК України підтверджується доказами зібраними під час проведення досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні.
Так не визнаючи своєї вини у перевищенні меж необхідної оборони від посягань на своє життя та здоров"я зі сторони потерпілого ОСОБА_7 та його колеги ОСОБА_6., неповнолітній ОСОБА_5. разом з тим не заперечує того факту, що дійсно за наведених вище обставин 15 травня 2004 року, близько 20 год.30 хв. він наніс удар пляшкою по голові ОСОБА_7, який разом з ОСОБА_6. до нього безпричинно пристали, спочатку вимагаючи гроші, а потім його куртку. Коли грошей у нього не виявилося, а куртку на їх вимогу він відмовився знімати, останні почали заставляти його випити горілку, яку несли з собою в недопитій пляшці. Після того, як ОСОБА_5. відмовився виконати і цю їхню вимогу, ОСОБА_4. безпричинно наніс йому удар кулаком в обличчя в ділянку лівого ока, а потім всунув йому в руку пляшку з горілкою і наказав пити, погрожуючи розправою у випадку відмови. Неповнолітній ОСОБА_5. стверджує, що будучи наляканим таким розвитком подій, з метою самооборони, скориставшись тим, що ОСОБА_4. на мить відвернув свою увагу від нього, наніс останньому цією пляшкою удар по голові і в такий спосіб зміг втекти від них. А тому вважає, що ніякого суспільно-небезпечного діяння він не вчиняв, оскільки в даній обстановці лише захищався і діяв в стані необхідної оборони від злочинних посягань на нього зі сторони ОСОБА_7 та ОСОБА_6.
Про те, що вищенаведені події відбувалися саме за таких обставин підтвердили допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_8., ОСОБА_10. та ОСОБА_6, які були безпосередніми очевидцями даних подій. Крім цього свідок ОСОБА_6 повідомив про послідуючий розвиток подій, а саме про те, що після цього інциденту він разом з ОСОБА_7. пішов з того місця, де ОСОБА_5. наніс ОСОБА_7 удар пляшкою по голові. По дорозі між ним та ОСОБА_7. також виник конфлікт, після якого він залишив ОСОБА_7, а сам пішов від останнього, будучи наляканим його агресивністю.
Крім цього факт спричинення ОСОБА_7. удару кулаком в обличчя ОСОБА_5. підтверджується висновком експерта НОМЕР_2, з якого видно, що при судово-медичному обстеженні 17 травня 2004 року ОСОБА_5. був виявлений синець нижньої повіки лівого ока. Зазначене ушкодження спричинене тупим предметом з обмеженою травмуючою поверхнею і цілком могло утворитись за наведених у постанові обставин - при нанесенні 15 травня 2004 року удару кулаком "під ліве око".(т.1 а.с.268-269).
Послідовність показів неповнолітнього ОСОБА_5. та вищезгаданих свідків про обставини вчиненого підтверджується протоколами відтворення обстановки та обставин події за участю неповнолітнього ОСОБА_5.(т.1 а.с. 153-154), а потім проведеного із свідком ОСОБА_6. від 18 травня 2004 року, під час якого останній розповів та показав на місці пригоди, як саме та за яких обставин 15 травня 2004 року ОСОБА_5 наніс удар пляшкою по голові ОСОБА_7(т.1 а.с. 140-142).
Посилання законного представника в апеляції на відсутність в діях його неповнолітнього сина ОСОБА_5. ознак суспільно небезпечного діяння передбаченого ст. 124 КК України, оскільки на його думку останній перебував в стані необхідної оборони і її меж не перевищував, є безпідставними та спростовуються слідуючим. Так згідно висновку судово-медичної експертизи №309 від 25 червня 2004 року (т.1 а.с. 167-179) слідує, що смерть гр.ОСОБА_7 настала від закритої черепно-мозкової травми з крововиливами у речовину головного мозку та під тверду і м"яку мозкові оболонки, котра ускладнилась його набряком - набубнявінням та стисненням. Цей висновок, стосовно причини смерті, підтверджується: виявленням вказаних пошкоджень речовини головного мозку та його оболонок, а також мікроскопічним виявленням деструкції та крововиливів у сіру речовину головного мозку, його набряку-набубнявіння та підоболонкових крововиливів.
Морфологічні особливості ушкоджень правої половини голови ( синець та п"ять поверхневих ран правої вушної раковини, локалізація в їх проекції подовгуватого крововиливу у м"які тканини та наявність крововиливів під твердою та м"якою мозковими оболонками лише правої півкулі головного мозку), вказують, що всі вони утворилися в результаті одноразового травматичного впливу. Вид цих ушкоджень, їх подовгувата форма, розташування на одній косій умовній лінії, дають підстави вважати, що вони спричинені видовженим тупим предметом з обмеженою поверхнею, цілком можливо ударом пляшки, як це зазначено в матеріалах справи, з послідуючим порушенням її цілісності, на що вказує наявність поверхневих різаних ран правої вушної раковини. Комплекс ушкоджень голови, стосовно живих осіб, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
Крім зазначених ушкоджень, які утворилися незадовго до настання смерті гр-на ОСОБА_7, при експертизі трупа встановлені наслідки перенесеної в минулому нейрохірургічної операції ( кістково-пластинчаста трепанація черепа).
Характер черепно- мозкової травми та наявність ознак агонального періоду, свідчать про те, що від спричинення потерпілому травми голови до настання його смерті пройшов проміжок часу, котрий приблизно може вимірюватися 6-8 годинами.
Як правило, між заподіянням черепно-мозкової травми, яка супроводжується наростанням субдуральної гематоми та розвитком проявів стиснення головного мозку існує так званий "світлий проміжок", який в залежності від інтенствності кровотечі може тривати від декількох десятків хвилин до декількох годин. У цей проміжок часу здійснення ОСОБА_7. активних цілеспрямиваних дій не виключається.
Крім цього зазначеним висновком встановлено, що незадовго до настання смерті гр-н. ОСОБА_4. у значній кількості вживав алкогольні напої і на момент настання смерті перебував у стані тяжкої алкогольної інтоксикації.
Отже даним висновком підтверджена правдивість та послідовність показів як неповнолітнього ОСОБА_5. так і всіх вищеназваних свідків, які детально пояснили про обставини вчиненого. Крім цього висновок експерта підтвердив настання смерті ОСОБА_7 від отриманого ним тяжкого тілесного ушкодження в результаті спричиненого ОСОБА_5 одноразового удару пляшкою в голову потерпілому.
Згідно роз'яснень до ст.36 КК України, спричинення смерті або тяжких тілесних ушкоджень тому, хто посягає, визнається шкодою, необхідною і достатньою для негайного відвернення або припинення його посягання, якщо заподіяння менш тяжкої шкоди могло призвести в даній обстановці до неефективного захисту, тобто до того, що посягання розпочалося б або продовжувалося. Заподіяна посягаючому шкода повинна бути співмірною не тільки з небезпечністю посягання, а й з обстановкою захисту.
Як встановлено в судовому засіданні дії та погрози ОСОБА_7 і ОСОБА_6. по відношенню до себе неповнолітній ОСОБА_5. сприйняв як реальну загрозу своєму життю та здоров"ю, оскільки бачив перед собою значно старших за себе та фізично сильніших осіб, які певний час насильно утримували його біля себе, погрожували розправою, та ще й застосовували до нього фізичне насилля у вигляді спричинення удару в обличчя. А тому він був наляканий поведінкою цих осіб, а їх погрози сприймав реально.
Разом з цим, неповнолітній ОСОБА_5., завдаючи удар пляшкою по голові потерпілому ОСОБА_7, належним чином не оцінив характеру реальної небезпечності посягань щодо нього та обстановки свого захисту. Так ОСОБА_5. не врахував, що події відбувалися ще в світлий період доби, в присутності очевидця подій сусідки ОСОБА_8., яка як старша людина могла реально забезпечити належний захист останнього, що вона фактично і почала виконувати, стану сильного алкогольного сп"яніння нападників, що суттєво сповільнював їхню реакцію. Таким чином умисне спричинення неповнолітнім ОСОБА_5 удару пляшкою в життєво важливий орган ОСОБА_7, яким являється голова, явно не відповідало обстановці захисту, що склалася на той час, а тому суд 1-ї інстанції прийшов до вірного переконання що в діях ОСОБА_5. є ознаки перевищення меж необхідної оборони.
Зазначене вище також спростовує посилання адвоката ОСОБА_2. та потерпілої ОСОБА_4 в своїх апеляціях на те, що ОСОБА_5., з метою помститися ОСОБА_7 за отриманий від нього удар в обличчя, умисно, з великою силою, наніс удар пляшкою в голову останньому, який і став причиною його смерті, в зв"язку з чим, на їх думку, дії неповнолітнього ОСОБА_5. необхідно кваліфікувати за ч.І ст. 115 КК України, як умисне вбивство.
Таким чином на підставі зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів суд 1-ї інстанції прийшов до вірного переконання про доведеність вини неповнолітнього ОСОБА_5. у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ст. 124 КК України, тобто умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони.
Враховуючи те, що на момент вчинення вищезазначених злочинних дій ОСОБА_5. не досяг віку з якого настає кримінальна відповідальність за даний злочин суд 1-ї інстанції вірно на підставі діючих норм кримінально-процесуального та кримінального законодавства застосував до останнього примусові заходи виховного характеру.
Разом з тим суд 1-ї інстанції в резолютивній частині постанови зайво вказав про закриття кримінальної справи щодо неповнолітнього ОСОБА_5., який вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ст. 124 КК України, оскільки дана справа вже була закрита на стадії досудового слідства на підставі ст.7-3 КПК України і з постановою слідчого від ЗО листопада 2005 року про закриття кримінальної справи та напрвлення її в суд для застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру, 19.01.2006 року прокурором направлена в Тернопільський міськрайонний суд для розгляду по суті.
В зв"язку з цим вищезазначену вказівку суду з резолютивної частини постанови від 20 липня 2006 року слід виключити, як зайву.
На підставі неведеного та керуючись ст.ст.356, 365, 366 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляції представника ОСОБА_2., потерпілої ОСОБА_4, законного представника неповнолітнього ОСОБА_5. його батька ОСОБА_3. залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду від 20 липня 2006 року щодо неповнолітнього ОСОБА_5 без змін.
В порядку ст.365 КПК України з резолютивної частини постанови виключити вказівку суду про закриття кримінальної справи щодо неповнолітнього ОСОБА_5.
Головуючий : підпис
Судді апеляційного суду : два підписи
з оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду Тернопільської області
Гавриш Г.П.