ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

Справа №22ас-655                                  Доповідач - Гурзель І.В.

14 грудня 2006 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі :

головуючого -    Кузьми P.M. суддів Шевчук Г.М., Гурзеля І.В при секретарі Жовняревич Т.М. з участю: позивача ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, представника відповідача Величанської О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 19.10.2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А-1769, третьої особи - виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 пред»явив позов до Військової частини А-1769, третьої особи - виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення спільного засідання житлової комісії та командування військової частини від 31.03.2006 року (протокол НОМЕР_1) про визнання його забезпеченим жилою площею та зняття з квартирного обліку у військовій частині А-1769.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що з 07.07.1992 року він перебував у пільговій черзі для отримання житла у військовій частині А-1769, оскільки разом із сім'єю в складі чотирьох осіб проживав у двокімнатній квартирі , що належала його матері АДРЕСА_1, яка складається із двох кімнат житловою площею 11,0 м.кв. та 15,6 м.кв. Дана квартира ними приватизована та кожному співвласнику належить 1/5 її частина, що становить по 5,32 м.кв. на одну особу, що нижче мінімальної площі забезпеченості по М.Тернополі (6 м.кв.). Даний факт, а також договір про порядок користування вказаною квартирою від 17.12.2003 року не були враховані при прийнятті спірного рішення, яке суперечить п.1 ч.І ст.34 ЖК України та п.п. 7 п.13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській УРСР, а тому є незаконним.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 19 жовтня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

2

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову скасувати і ухвалити нову, якою позов задовольнити, посилаючись на те, що суд невірно застосував норми матеріального права та дав невірну оцінку доказам у справі.

ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просить постанову суду про відмову в позові скасувати, оскільки не враховано що він як співвласник 1/5 частини квартири має право тільки на 5,32 м.кв. і уклав з іншими співвласниками договір користування квартирою, де. він з сином займає кімнату площею 11 кв.м., а тому просить ухвалити нову постанову, якою задоволити його позовні вимоги.

Представник в/ч 1769 - Величанська О.О. просить апеляційну скаргу відхилити, постанову суду залишити в силі, оскільки судом вірно взято до уваги в забезпеченні житлом позивача -2 члени сім»ї які проживають з ним в квартирі площею 26,6 м.кв. що вище середньої норми забезпечення на одного члена сім»ї.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, оскільки висновки суду не відповідають,, обставинам справи і постановлені з порушенням норм матеріального права .

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що позивач та члени його сім'ї, які проживають разом з ним в м.Тернополі, забезпечені житлом вище середньої норми забезпечення по М.Тернополю 8,1 м.кв. на одного члена сім"ї, відповідно до Постанови виконавчого комітету Тернопільської обласної ради і Президії обласної ради профспілок від 10.01.1985 року НОМЕР_1, а тому згідно п.26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 року №470, п.ЗО Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, Затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1081, знімаються з квартирного обліку через поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.

З таким висновком суду не можна погодитись, оскільки він не відповідає вимогам закону .

Згідно ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці забезпечуються жилими приміщеннями державою на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

ОСОБА_1 перебував у списках військовослужбовців, які мають право на першочергове забезпечення , житлом у військовій частині А-1769 з 07.07.1992 року на підставі рапорту від 05.05.1992 року про зарахування на квартирний облік складом сім"ї 4 особи. Після розірвання шлюбу 17.12.2003 року дружина ОСОБА_5 була знята з квартирного обліку, але членів сім'ї залишилось чотири, оскільки народилася донька ОСОБА_4.

з

З технічного паспорту квартири АДРЕСА_1 вбачається, що власниками квартири є :ОСОБА_6 - 2/5 частини, ОСОБА_7 - 1/5 частина, ОСОБА_1 - 1/5 частина, ОСОБА_4-1/5 частина.

Згідно довідки приватного підприємства "Сонячне" НОМЕР_2 у вказаній квартирі зареєстровані - ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_6.

Визнаючи обгрунтованим рішення житлової комісії та командування військової частини А-1769 про визнати ОСОБА_1 забезпеченим жилою площею та знятя з квартирного обліку у військовій частині А-1769, як проживаючого в двокімнатній квартирі житловою площею 26,6 м.кв. АДРЕСА_1 де зареєстровані та проживають 3 особи, які забезпечені житловою площею вище середньої норми (8,1 м.кв.), встановленої по м.Тернополь, суд не взяв до уваги вимоги ст. 155 ЖК України згідно якої власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.

У відповідності до ст.26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 року №470, громадяни знімаються з квартирного обліку у випадках покращення житлових умов, внаслідок яких відпали підстави для надання іншого жилого приміщення. Суд правильно врахував вибуття з квартири ОСОБА_5, оскільки вона подарувала належну її 1/5 частину квартири своєму сину ОСОБА_6 і втратила право на вказане жиле приміщення, однак помилково врахував вибуття з квартири ОСОБА_4, оскільки вибуття члена сімї, може враховуватись, як підстава покращення житлових умов інших членів сімї які залишились проживати в квартирі, тільки якщо це призвело до втрати права особи яка вибула на данне жиле приміщення. ОСОБА_4, як один з співвласників квартири, має право володіти, користуватись та розпоряжатись своїм майном і не втратила право на свою 1/5частку в квартирі при вибутті з вказаного житла .

Таким чином при житловій площі приміщення 26,6 м.2 на одного члена сім»ї, які мають право на данне житло слід враховувати 4 особи:- ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_6, та ОСОБА_4 на яких припадає 6,65 м. кв. на одного члена сім»ї, частка ОСОБА_1 як співвласника-1/5 частини становить 5,35 м.2 , що є меншим передбаченого ст.53 Правил середнього рівня забезпеченості громадян жилою площею, який по м. Тернополю становить 8,1 м.кв..

Оспорюваним рішенням житлової комісії та командування, порушено право ОСОБА_1 на перебуванні на квартирному обліку та забезпеченні належним житловим приміщенням, а тому вказане рішення слід визнати протиправним та скасувати та відновити порушене право ОСОБА_1 шляхом поновлення його на квартирному обліку з часу безпідставного виключення.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 207 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовільнити.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду від 19 жовтня 2006 року скасувати.

Прийняти нову постанову. Позовні вимоги задоволити. Скасувати рішення спільного засідання житлової комісії та командування в/ч А-1769 від 31.03.2006 року про зняття з квартирного обліку ОСОБА_1. Зобов»язати житлову комісію та командування в/ч А-1769 поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку з часу зняття.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня проголошення ухвали апеляційного суду Тернопільської області.

Головуючий