УХВАЛА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

21 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Гірського Б.О.

суддів - Гурзеля І.В., Храпак Н.М.

при секретарі - Заєць К.В.

з участю апелянта ОСОБА_1, відповідача-позивача - ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_4 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07 вересня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування жилим будинком та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні жилим будинком, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 07.09.2006 року "у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право на користування житловим будинком відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні жилим будинком задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_1".

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_1 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в повному обсязі задовольнити пред'явлені ними вимоги та відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_2, посилаючись  на невідповідність  висновків  суду  обставинам  справи;  на

справа №22а-1120/2006 р.                                         головуючий у 1 інстанції - Юрдига О.С.

категорія - житлові спори                                           доповідач - Гірський Б.О.

-2-

недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Зокрема, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_1 зазначила, що після розлучення в 2002 році з ОСОБА_2, останній з 2003 року не проживає, в належному їй з матір'ю -ОСОБА_4 жилому будинкуАДРЕСА_1, а перебрався на постійне місце проживання до іншої жінки, в Лановецький район, тому суд першої інстанції безпідставно не визнав його таким, що втратив право користування спірним жилим приміщенням.

Відповідач-позивач ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечив та пояснив, що після розлучення в 2002 року з позивачкою ОСОБА_1 і виниклими, в зв'язку з цим неприязними відносинами з останньою, він проживав в напівпідвальному приміщенні спірного будинку до 2005 року, а потім, в зв'язку з хворобою сестри, тимчасово проживав ІНФОРМАЦІЯ_1, де здійснював за нею догляд. Крім того, зазначив, що позивачі не впускають його в спірне жиле приміщення, посилаючись на те, що там не має для нього місця. Тому, вважає рішення суду першої інстанції правильним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши за матеріалами справи наведені в скарзі доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 405 ЦК України, ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє бувшого члена сім'ї права користування займаним приміщенням.

Постановляючи рішення і відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 і ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування спірним жилим приміщенням та задовольняючи вимоги ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні будинком, суд першої інстанції Виходив з того, що ОСОБА_2 з поважних причин більше року не проживав за місцем реєстрації - в жилому будинкуАДРЕСА_1, оскільки здійснював догляд за хворою сестрою ІНФОРМАЦІЯ_1 Тернопільської області і позивачі чинять йому перешкоди в проживанні в спірному будинку, не впускають в будинок, вважаючи, що там для нього не має місця.

Такий висновок суду є обґрунтованим, відповідає поданим сторонами доказам.

Виходячи з вищенаведеного, а також з меж доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог

-3-

матеріального і процесуального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 07.09.2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий:

Судді: