Справа № 22 Ц-1225/2008 Головуючий у 1 інстанції Корнієнко С. В.
Категорія Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Яворського М. А.,
суддів Березовенко Р.В., Оношко Г.М. ,
при секретарі Колесник Н.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2007 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про вселення до будинку АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності його батьку ОСОБА_2.
Свої вимоги обгрунтував тим, що за адресою по АДРЕСА_1, він проживав разом з батьком, матір'ю та сестрою з дня свого народження. Проте після розлучення з матір'ю, батько вигнав її з будинку та одружився з іншою жінкою. Однак, позивач зі своєю родиною залишився проживати в спірному будинку та між ним і батьком було досягнуто згоди щодо користування будинком. Але в подальшому стосунки між ними погіршились, батько почав ображати його, принижувати та виганяти його з будинку і взагалі не допускати до нього, а тому посилаючись на те, що з дня свого народження до червня 2007 року він проживав та користувався спірним будинком просить суд вселити його в будинок та зобов'язати відповідача не чинити йому перешкоди в користуванні житлом, оскільки причиною залишення спірного будинку є погіршення стосунків з батьком та його новою дружиною.
Відповідач ОСОБА_2 в свою чергу звернувся до позивача із зустрічним позовом про втрату ним права на користування спірним житлом.
2
Свої вимоги обгрунтував тим, що спірний будинок він отримав у спадщину за заповітом після смерті у 1999 році своєї матері. Крім того в 1998 році він разом з бувшою дружиною, матір"ю позивача отримав земельну ділянку по АДРЕСА_2, де до 2002 року побудували будинок. Його син - позивач за первісним позовом - у 2002 році добровільно забрав свої особисті речі зі спірного будинку та переїхав проживати за вищезазначеною адресою де і проживає на даний час зі своєю матір"ю - його колишньою дружною. А тому враховуючи, що позивач за первісним позовом вже тривалий час, більше року, не проживає в спірному будинку і не бажає виписатися з нього, чим порушує його права як власника, просить суд визнати його таким, що втратив право користування житлом відповідно до ст. 405 ЦК України. Він також зазначив, що дії позивача за первісним позовом, щодо його вселення в спірний будинок обумовлені тим, що він заповів спірний будинок своїй дочці сестрі позивача.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2007 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 було відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 було задоволено, визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням - будинком АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов, в зустрічному позові відмовити.
Колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого в.о. зав. Васильківською державною нотаріальною конторою Київської області 25 січня 2000 року, за реєстровим № 93, спадкоємцем майна громадянки ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, є її син - ОСОБА_2. Спадкове майно складається з житлового будинку з господарськими та побутовими надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в селищі АДРЕСА_1.
У відповідності до акту обстеження депутата Калинівської селищної ради Васильківського району Київської області від 03 серпня 2007 року, за адресою смт. Калинівка Васильківського району Київської області прописаний ОСОБА_1, який 8 (вісім) років за даною адресою не проживає, а проживає за адресою: АДРЕСА_2.
Згідно акту обстеження депутата Калинівської селищної ради Васильківського району Київської області від 08 вересня 2007 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають з 2002
3
року в побудованому будинку за адресою АДРЕСА_2, та мають нормальні умови проживання.
У відповідності до положень ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 321, ч. 2 ст. 386 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанці вірно виходив з того, що факт проживання позивача за первісним позовом за іншим постійним місцем проживання, а саме по АДРЕСА_2 є доведеним, а тому, з метою захисту житлових прав відповідача, вірно вважав за необхідне визнати його таким, що втратив право на користування спірним будинком.
Посилання апелянта на необ'єктивність та упередженість ухваленого рішення спростовуються матеріалами справи і не можуть бути підставою для скасування рішення суду про визнання права власності на частину садового будинку.
Апеляційна скарга висновків суду не спростовує і посилання на обставини, які б свідчили про незаконність ухваленого рішення не містить.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і справидливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
4
Оскільки рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 312 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена до Верховного Суду України.