Провадження № 22ц/790/2960/14 Головуючий 1-ї інстанції - Шуліка Ю.В.

Справа № 646/9073/13-ц Доповідач - Бровченко І.О.

Категорія - договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Бровченко І.О.,

суддів - Тичкової О.Ю., Піддубного Р.М.,

при секретарі - Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2013 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який уточнював під час судового розгляду та остаточно просив: розірвати договір від 28 квітня 2013 року; стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 10019 грн.; стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

В обґрунтування підстав позову вказав, що 28 квітня 2013 року між ним та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір на виготовлення та доставку металопластикових конструкцій для балкону. Даним договором передбачена загальна площа конструкції, її характеристики, вартість робіт у розмірі 10019 грн. 29 квітня 2013 року він оплатив відповідачу аванс в сумі 50 грн. Для оплати решти вартості замовлення він отримав споживчий кредит у ПАТ «ОТП Банк» в сумі 10019 грн. Фахівець, направлений відповідачем, зробив заміри балкону, на підставі чого було складено замовлення № 843 від 28 квітня 2013 року, в якому він вказав, що згоден з конфігурацією виробів. Доставлений комплект виробів за розмірами не відповідає розмірам його балкону, тому не може бути встановлений. Відповідач відмовився виправити свою помилку при вимірюванні балкону і замінити вироби, відмовився й повернути йому оплачену грошову суму, тому позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував. Пояснив, що за проханням позивача виготовлення металопластикових конструкцій здійснювалось за іншими розмірами ніж фактичний балконний проріз, оскільки ОСОБА_2 мав намір перебудувати балконний проріз. Зазначив, що ОСОБА_2 підписав повідомлення про роз'яснення йому у повній мірі інформації про товар та що вироби не підлягають обміну.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду 10019 грн., а також судовий збір на користь держави в сумі 100 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 червня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про розірвання договору побутового підряду від 28 квітня 2013 року відмовлено.

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог. Обґрунтовуючи скаргу посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Додаткове рішення районного суду від 06 червня 2014 року не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 865 ЦК України, за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду є публічним договором. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Ч. 2 ст. 851 ЦК України передбачено, що за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в справі доказами, що 28 квітня 2013 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір.

Відповідно до п. 1.1 договору, ОСОБА_2 поручив, а ФОП ОСОБА_1 зобов'язався виконати роботи по виготовленню та доставці ПВХ конструкцій за розцінками виконавця. Згідно пунктів 1.4, 2.1 цього договору, вартість 10, 992 кв.м. конструкцій складає 10019 грн.

29 квітня 2013 року позивач оплатив відповідачу аванс в сумі 50 грн. (а.с. 10, 53). Для оплати решти вартості замовлення позивач отримав споживчий кредит у ПАТ «ОТП Банк» в сумі 10019 грн., які оплатив відповідачу, тобто оплатив повну вартість замовлення. Відповідач не оспорював отримання від ОСОБА_2 наведеної суми.

Сторони не заперечували, що при доставці виробів замовнику, було з'ясовано, що вони не відповідають розмірам віконного прорізу на балконі.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції з посиланнями на вимоги ст. 858 ЦК України виходив з того, що відповідачем було виготовлено вікна, які не відповідають розмірам балкону позивача та від безоплатного усунення недоліків він відмовився.

Проте, такі висновки рішення суду не відповідають обставинам справи.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відповідно до ч.ч. 3 і 4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що норми ст. ст. 10,11 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи кореспондуються з диспозитивним правом сторін надавати докази, п.4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що сторонам були створені належні умови для надання доказів та вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі доказами.

При ухвалені судового рішення судом першої інстанції не враховані докази, на які відповідач посилався як на підставу своїх заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що ПВХ конструкції були замовлені позивачем та виготовлені відповідачем у вигляді вікон. З креслень замірів від 29 квітня 2013 року вбачається, що ОСОБА_2 погодив розміри вікон (а.с. 53). Аналогічні відомості щодо розміру та конфігурації конструкцій містяться в замовленні № 843 від 28 квітня 2013 року.

19 грудня 2013 року представник позивача - ОСОБА_3 подав до суду клопотання про призначення по справі судово-почеркознавчої експертизи, оскільки не погоджувався з підписом, який мається в кресленні від 29 квітня 2013 року (а.с. 51).

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2013 року призначено по справі почеркознавчу експертизу (а.с. 54-55).

24 грудня 2013 року представником позивача - ОСОБА_3 до суду була подана заява про відмову від проведення експертизи (а.с. 58).

Доказів підтверджуючих, що позивач власноручно не підписував креслення від 29 квітня 2013 року під час судового розгляду справи надано не було. Матеріали справи не містять доказів, що виготовлені відповідачем вікна не відповідають розмірам зазначеним у кресленні від 29 квітня 2013 року.

Крім того, 28 квітня 2013 року ОСОБА_2 був повідомлений, що ПВХ конструкції виготовляються з використання скла, розкроєного під визначені ним індивідуальні розміри. Підписуючи це повідомлення, ОСОБА_2 підтвердив, що йому у повній мірі надана інформація про товар, умови оплати та доставки (а.с. 52).

Таким чином позивачем не доведено, що при виконанні договору побутового підряду відповідачем були допущені істотні відступи або інші істотні недоліки.

Крім того, судова колегія враховує, що позовні вимоги про стягнення суми з відповідача є похідними від позовних вимог про розірвання договору від 28 квітня 2013 року, а враховуючи, що додатковим рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 червня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про розірвання договору побутового підряду від 28 квітня 2013 року відмовлено, позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди так само не підлягають задоволенню.

За таких обставин районний суд зробив неправильний висновок про задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди та відповідно вирішення питання щодо стягнення судового збору.

Посилання позивача на вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» при вирішенні питання щодо відшкодування майнової шкоди є помилковим.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір побутового підряду.

Права та обов'язки учасників правовідносин з приводу виконання вказаного договору визначаються § 2 Глави 61 Розділу III книги п'ятої ЦК України.

Частиною 3 ст. 865 ЦК України встановлено, що законодавство про захист прав споживачів застосовуються до відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом.

Статтею 872 ЦК України визначені права замовника у разі порушення підрядником договору побутового підряду.

Отже, з врахуванням того, що вимоги, з яким позивач звернулась до суду, останній обґрунтувала порушенням відповідачем умов договору підряду, а права та обов'язки, які виникають у сторін цього договору визначені ЦК України, підстави для застосування до правовідносин, які виникли між сторонами, норм ЗУ «Про захист прав споживачів» відсутні.

Приймаючи до уваги викладене, оцінив всі обставин справи та надані докази як окремо, так і в сукупності, судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування рішення районного суду та постановлення нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2014 року змінити.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 10019 грн., а також судового збору на користь держави у розмірі 100 грн. відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді: