Справа № 354/977/13-ц

Провадження по справі № 2/354/27/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2014 року м.Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Гребик Л.В.

секретаря Мельник Н.М.

з участю: прокурора Лещенко О.І.

представника третьої особи

з самостійними вимогами ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче справу за позовом Івано-Франківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до виконавчого комітету Поляницької сільської ради, ОСОБА_3, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_5, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0, 25 га в с. Поляниця, виданого 03.09.2003 року ОСОБА_3 та за позовом третьої особи з самостійними вимогами Державного підприємства "Ворохтянське лісове господарство" до виконавчого комітету Поляницької сільської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_4 , ОСОБА_3, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га в с. Поляниця, виданого 03.09.2003 року на ім"я ОСОБА_3, про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку площею 0,25 га в с.Поляниця, виданого 06.07.2006 року на ім"я ОСОБА_4, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки площею 0,25 га , укладеного 18.12.2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки площею 0,25 га, укладеного 14.08.2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5,-

в с т а н о в и в:

Івано-Франківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся з позовом до відповідачів виконавчого комітету Поляницької сільської ради, ОСОБА_3 , треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га в с.Поляниця, виданого 03.09.2003 року ОСОБА_3

Прокурор мотивує позовні вимоги тим, що відповідач ОСОБА_3 одержав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0.2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 27 від 10.07.2003 року. Названим рішенням вилучено земельну ділянку Поляницького лісництва Ворохтянського держлісгоспу в землі запасу Поляницької сільської ради, змінено цільове призначення і переведено з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови. Проте вказане рішення виконавчим комітетом Поляницької сільської ради не приймалося і земельна ділянка ОСОБА_3 не передавалася. Вироком Галицького районного суду від 20.04.2011 року , який набрав законної сили 08.04.2013 року , встановлено, що колишній сільський голова с.Поляниця ОСОБА_6 склав та видав завідомо неправдиве рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 10.07.2013 р. №27. Отриманий відповідачем державний акт є таким, що виданий з порушеннями діючого законодавства. Прокурор вважає, що порушені інтереси держави, тому просить визнати недійсним державний акт серії ІФ № 083739 на право власності на земельну ділянку площею 0.2500 га, яка розташована в АДРЕСА_1, видаий 03.09.2003 року ОСОБА_3

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав і просить його задоволити.

19.05.2014 року третя особа з самостійними вимогами Державне підприємство "Ворохтянське лісове господарство" звернулося з позовом до виконавчого комітету Поляницької сільської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га в с.Поляниця, виданого 03.09.2003 року на ім"я ОСОБА_3, про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку площею 0,25 га в с.Поляниця, виданого 06.07.2006 року на ім"я ОСОБА_4, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки площею 0,25 га , укладеного 18.12.2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки площею 0,25 га, укладеного 14.08.2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Позовні вимоги Державне підприємство "Ворохтянське лісове господарство" мотивує тим , що 19.11.2001 року Ворохтянському держлісгоспу Поляницькою сільською радою видано Державний акт на право постійного користування землями для ведення лісового господарства. В ході проведення Івано-Франківською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері перевірки додержання та застосування вимог земельного законодавства , проведеної у 2012 році, було встановлено , що відповідач ОСОБА_3 одержав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0.2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №27 від 10.07.2003 року. Вказаним рішенням виконкому вилучено земельну ділянку Поляницького лісництва Ворохтянського держлісгоспу в землі запасу Поляницької сільської ради, змінено цільове призначення і переведено з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови. Однак , рішення виконкому № 27 від 10.07.2003 року фактично не приймалося у встановленому законом порядку, є підробленим колишнім головою Поляницької сільської ради , що встановлено вироком Галицького районного суду від 20.04.2011 року, в зв»язку з чим державний акт, виданий на ім»я ОСОБА_3, підлягає визнанню недійсним. За змістом п. 34 ст. 26 ЗУ « Про місцеве самоврядування в Україні» питання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільських рад . Сільські ради відповідно до вищезгаданої вимоги закону не мають права передавати органам державної виконавчої влади чи виконавчим органам місцевого самоврядування повноваження щодо передачі , надання чи вилучення земельних ділянок . У зв»язку з тим , що рішення не приймалося на пленарному засіданні сільської ради можна констатувати факт відсутності рішення, яким би земельна ділянка передавалася набувачу, що є підставою визнання недійсним державного акту , виданого ОСОБА_3 В подальшому на підставі вказаного державного акту на земельну ділянку між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 18.12.2003 року було укладено договір дарування земельної ділянки площею 0,25 га в с.Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області . 06.07.2006 року на підставі договору дарування земельної ділянки від 18.12.2003 року ОСОБА_4 одержав державний акт серії ЯГ № 308476 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га в с. Поляниця для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. 14.08.2006 року ОСОБА_4 на підставі вказаного державного акту уклав із ОСОБА_5 договір дарування вказаної земельної ділянки. Підставою виникнення права власності на земельну ділянку у ОСОБА_5 було право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яке було незаконно набуте. Відповідно до наведеного, ч. 1 ст. 203 , ст. 215 ЦК України , вважає, що договір дарування земельної ділянки, укладений від 18.12.2003 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та договір дарування , укладений 14.08.2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є недійсними, оскільки суперечать положенням цивільного законодавства та інтересам держави і суспільства , адже спрямовані на незаконне вибуття із державної власності спірної земельної ділянки. Отже, вищевказані договори дарування також підлягають визнанню недійсними . Враховуючи наведене, в судовому засіданні представник ДП «Ворохтянське лісове господарство» ОСОБА_1 просить позов задоволити та визнати недійсним державний акт серії ІФ № 083739 на право власності на земельну ділянку площею 0.2500 га в АДРЕСА_1, виданого Поляницькою сільською радою 03.09.2003 року ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір дарування земельної ділянку площею 0,2500 га , розташованої в АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 18.12.2003 року ; визнати недійсним державний акт серії ІФ № 308476 на право власності на земельну ділянку площею 0.2500 га в АДРЕСА_1, виданого Поляницькою сільською радою 06.07.2006 року ОСОБА_4; визнати недійсним договір дарування земельної ділянку площею 0,2500 га , розташованої в АДРЕСА_1, укладений 14.08.2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Представник виконавчого комітету Поляницької сільської ради ОСОБА_2 в судовому засіданні позов прокурора та позов третьої особи з самосттійними вимогами визнала з підстав, наведених позивачем та третьої особи з самостійними вимогами.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_7 , відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_8 , відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з»явилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_4, представник відповідача ОСОБА_7 , представник відповідача ОСОБА_8 звернулися з клопотанням про відкладення розгляду справи , однак не надали суду жодного доказу на підтвердження поважності причин неявки до суду, що відповідно до вимог ст.169 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи у відсутності відповідачів та їх представників .

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_8 03.09.2014 року надіслав суду письмове пояснення , в якому зазначає , що державний акт на право власності на земельну ділянку був отриманий ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 10.07.2003 року №27, яке скасоване рішенням Поляницької сільської ради від 09.02.2005 року «Про розгляд протесту першого заступника прокурора Івано-Франківської області. Зазначене рішення скасоване постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.02.2014 року, яке набрало законної сили 29.07.2014 року. Судовим рішенням встановлено, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 27 від 10.07.2003 року є дійсним, оскільки не скасовано судом, як того вимагає законодавство України, а відтак видані на його підставі державні акти не можуть бути скасовані без скасування в судовому порядку рішення №27 від 10.07.2003 року. Вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2011 року , яким засуджено посадових осіб Поляницької сільської ради , свідчить лише про недбалість цих посадових осіб при виконанні наданих їм функцій і не може бути підставою для позбавлення громадян власності.

Суд заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази та оцінивши досліджені докази в сукупності, вважає, що позов прокурора підлягає задоволенню , а позов третьої особи з самостійними вимогами до часткового задоволення з наступних підстав.

Як встановлено , на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №27 від 10 липня 2003 року відповідачу ОСОБА_3 03.09.2003 року видано державний акт серії ІФ № 083739 на право власності на земельну ділянку площею 0.2500 га, яка розташована в АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Державний акт видано відповідачу ОСОБА_3 з порушенням вимог закону, внаслідок зловживання своїм службовим становищем посадовими особами Поляницької сільської ради, що є підставою для визнання його недійсним.

Так, згідно вироку Галицького районного суду Івано-Франківської області від 20.04.2011 року, який набрав законної сили відповідно до ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.04.2013 року, ОСОБА_6, будучи сільським головою с. Поляниця , спільно з підлеглим йому - спеціалістом-землевпорядником ОСОБА_9 склали та видали неправдиві рішення виконкому Поляницької сільської ради , зокрема №27 від 10.07.2003 року , та додатки до них про вилучення земельних ділянок Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ нібито в землі запасу сільської ради, зміни цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови. Однак, вказане рішення фактично виконкомом у встановленому законом порядку не приймалося.Протягом 2003 року ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_9 було складено та видано додатки до рішення виконкому , в які ними внесено завідомо неправдиві відомості стосовно надання у приватну власність земельних ділянок, зокрема, і ОСОБА_3

Підставами неправомірності рішення виконкому Поляницької сільської ради №27 від 10.07.2003 року є відсутність повноваження виконавчого органу на врегулювання земельних відносин та відсутність згоди землекористувача на вилучення земельних ділянок.

Частина 2 ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні » , в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, зазначено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин. Такі повноваження сільської ради не можуть бути делеговані.

Частиною першою та другою статті 116 ЗК України визначено , що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок встановлено ст. 118 Земельного кодексу України , згідно положень якої рішення про передачу земельної ділянки у власність приймає сільська рада , а не виконавчий орган місцевого самоврядування.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України ( справа 6-57 цс13 від 19.06.2013 року ) державні акти на право власності на земельні ділянки є документами , що посвідчують право власності і видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах , пов»язаних з правом власності на земельні ділянки , недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Згідно із ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;визнання угоди недійсною;визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків;застосування інших, передбачених законом, способів.

Визнання недійсними державних актів на право власності є законним , належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку .

Оскільки судом установлено , що відповідач ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку за відсутності рішення органу місцевого самоврядування на підставі незаконного , підробленого рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради , який не мав повноважень розпоряджатися землями, які перебували у користуванні Ворохтянського держлісгоспу, державний акт, виданий відповідачу ОСОБА_3, слід визнати недійсним.

Як установлено, в подальшому на підставі державного акту на земельну ділянку ОСОБА_3 подарував земельну ділянку ОСОБА_4, уклавши з ним нотаріально посвідчений договір дарування земельної ділянки від 18.12.2003 року , зареєстрований в реєстрі за № 2695. 06.07.2006 року на підставі договору дарування земельної ділянки від 18.12.2003 року ОСОБА_4 одержав державний акт серії ЯГ № 308476 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га в с. Поляниця для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. 14.08.2006 року ОСОБА_4 на підставі вказаного державного акту уклав із ОСОБА_5 договір дарування вказаної земельної ділянки.

Згідно із ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом , такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Тобто вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину , так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушені вчиненням правочину . Відповідно до ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам .

Оскільки оспорюваним договором дарування земельної ділянки , укладеним 18.12.2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, порушено права та законні інтереси ДП «Ворохтянське лісове господарство», зміст правочину суперечить чинному законодавству , позаяк майно відчужене особою, яка не мала на це права, позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами в цій частині підлягають до задоволення і зазначений правочин слід визнати недійсним.

Права особи, яка вважає себе власником майна , не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму , установленого ст.ст. 215, 216 ЦК України .

Згідно із ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього , якщо відповідно до ст.. 390 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього .

Згідно роз»яснень , викладених в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна , які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи , яка не є стороною недійсного правочину шляхом подання віндикаційного позову , зокрема від добросовісного набувача - з підстав , передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України .

Зважаючи на наведене, в решті позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами слід відмовити .

Представник відповідача ОСОБА_5 звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності та відмову у позовних вимогах до нього з цих підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України , перебіг позовної давності починається від дня , коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу , яка його порушила .

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор та третя особа з самостійними вимогами позовні вимоги про визнання недійсними державних актів та укладених на їх підставі правочинів обгрунтовують тим, що спірна земельна ділянка вибула з землекористування ДП «Ворохтянське лісове господарство» на підставі незаконного, підробленого рішення виконкому Поляницької сільської ради № 27 від 10.07.2003 року. Факт внесення в рішення завідомо неправдивих відомостей встановлено вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 20.04.2011 року, який набрав законної сили відповідно до ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.04.2013 року.Тому перебіг позовної давності для позовних вимог прокурора та третьої особи з заявлених ними підстав розпочався з дня набрання законної сили вироком суду, тобто з 08.04.2013 року і не є пропущеним.

На підставі ч. 1 ст. 203 , ст. ст. 15, 215, 216, 261, 330 ЦК України , ст.ст.12,116, 118, 152 ЗК України, 360-7 ЦПК України Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та керуючись ст.ст.209, 213-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

первісний позов задовольнити повністю , позов третьої особи з самостійними вимогами задовольнити частково.

Визнати недійсним державний акт серії ІФ № 083739 на право власності на земельну ділянку площею 0.2500 га, яка розташована в АДРЕСА_1, який видано Поляницькою сільською радою 03.09.2003 року ОСОБА_3, і зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 000048, кадастровий номер земельної ділянки 2611092001220020022.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянк площею 0,2500 га , розташованої в АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який посвідчений 18.12.2003 року приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу ОСОБА_10 , реєстраційний №: 2695.

В решті позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 243 грн. 60 коп. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Державного підприємства "Ворохтянське лісове господарство" по 121 грн. 80 коп. понесених витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення, до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Яремчанський міський суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Рішення в повному обсязі складене 10.09.2014 року .

Суддя: Л. В. Гребик