АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 608/570/13-ц Головуючий у 1-й інстанції Запорожець Л.М.

Провадження № 22-ц/789/1019/14 Доповідач - Сташків Б.І.

Категорія - 9

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2014 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Сташківа Б.І.

суддів - Кузьма Р. М., Костів О. З.,

при секретарі - Шмигельська І.З.

з участю сторін - апелянта ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, представника відповідачів ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чортківського районного суду від 05 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, третя особа - Чортківське обласне комунальне бюро технічної інвентаризації, про витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом звільнення квартири та виселення, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в обгрунтування посилаючись на те, що її брат - ОСОБА_9 27 липня 2006 року на підставі договору купівлі-продажу придбав квартиру АДРЕСА_1 та зареєстрував право власності в установленому законом порядку. Наприкінці 2005 року в ОСОБА_9 було виявлено захворювання - хворобу Альцгеймера. Позивач вважала, що ОСОБА_3, скориставшись хворобою ОСОБА_9 та його безпорадним станом внаслідок психічного розладу здоров'я, нездатністю усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, отримала в дар від останнього квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 01 листопада 2007 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер. Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2012 року визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 01 листопада 2007 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом, Чортківського районного нотаріального округу ОСОБА_10, та зобов'язано приватного нотаріуса внести зміни до реєстру для реєстрації нотаріальних дій шляхом скасування порядкового номеру нотаріальної дії № 2316 щодо реєстрації договору дарування нерухомого майна.

16 липня 2009 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу відчужила квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_11 Позивач вважала, що в разі відчуження особою, яка не мала на це права, майна добросовісний набувач набуває права власності на нього лише в разі, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України таке майно не може бути витребувано у нього, тому просила витребувати спірну квартиру з чужого незаконного володіння шляхом звільнення квартири та виселення, скасувати державну реєстрацію права власності, визнати право власності на квартиру в порядку спадкування за законом та визнати за нею права власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 25 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

В апеляційній інстанції апелянт та її представник підтримали апеляційну скаргу, зіславшись на доводи викладені в ній.

Відповідач та представника відповідачів апеляційну скаргу заперечили та просять рішення суду залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає з огляду на наступне.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є власником спірної квартири, а лише спадкоємцем померлого, тому може звернутись з позовом про захист спадкового права, а не права власності в розумінні ст. 388 ЦК України. Крім того, суд зазначив, що ОСОБА_11 як набувач спірної квартири за відплатним договором не могла знати та не знала про психічний стан померлого ОСОБА_9, тому спірне майно не може бути витребуване у правонаступників померлої ОСОБА_11 шляхом зобов'язання їх звільнити квартиру та виселення, та, визнання за позивачем права власності на квартиру в порядку спадкування за законом.

Колегія суддів з вказаними висновками погодитися не може, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 27 липня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу ОСОБА_12, ОСОБА_9 придбав квартиру АДРЕСА_1 та зареєстрував право власності в установленому законом порядку.

Наприкінці 2005 року у ОСОБА_9 було виявлено захворювання - хворобу Альцгеймера.

01 листопада 2007 року ОСОБА_9 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_10, подарував ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 13 серпня 2010 року.

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2012 року визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 01 листопада 2007 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 і посвідчений приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу ОСОБА_10; зобов'язано приватного нотаріуса внести зміни до реєстру для реєстрації нотаріальних дій шляхом скасування порядкового номеру нотаріальної дії № 2316 щодо реєстрації договору дарування нерухомого майна.

16 липня 2009 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу відчужила квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_11

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 05 листопада 2012 року 01 листопада 2012 року померла відповідач ОСОБА_11, у зв'язку з чим судом було залучено до участі в справі її правонаступників: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а згідно зі ст. 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

За загальним правилом наслідком недійсності угоди є застосування двосторонньої реституції, яка не ставиться в залежність від добросовісності сторін угоди.

Разом із тим ч. 3 ст. 216 ЦК України передбачено, що загальні наслідки недійсності угоди застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Згідно із положеннями ЦК України, особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. ст. 330, 338 цього Кодексу).

Згідно зі ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від умов, при яких річ вибула з володіння власника чи особи, якій він передав майно за договором, та оплатності придбання.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.

Отже, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

Одним із способів набуття права власності є спадкування.

За правилами ст. ст. 1218, 1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі в п. 26 постанови від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», оскільки відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене статтею 388 ЦК України, переходить до спадкоємців власника.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 березня 2011 року ОСОБА_1 прийняла спадщину після померлого ОСОБА_9, земельну ділянку, площею 1,29 га, яка розташована на території Кошилівської сільської ради Заліщицького району.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_9, яка прийняла в установленому законом порядку спадщину, звернувшись з відповідною заявою до нотаріальної контори в порядку, встановленому ст. 1269 ЦК України,

Добросовісне придбання, відповідно до ст. 388 ЦК України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2012 року, яким визнано недійсним договір дарування спірної квартири від 01 листопада 2007 року, встановлено, що істотний вплив психічного розладу, що мав місце у ОСОБА_9, позбавляв його здатності повного мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час укладення договору дарування квартири від 01 листопада 2007 року, тобто встановлено на час укладення вказаного договору ОСОБА_9 був недієзданим, та не міг усвідомлювати значення своїх дій.

Відповідно до положень ст. ст. 216, 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_3, отримавши в дар квартиру АДРЕСА_1, від ОСОБА_9, поза його волею, так як він не міг усвідомлювати значення своїх дій, про що вона як цивільна дружина знала, неправомірно, без достатньої на те правової підстави, відчужила її 16 липня 2009 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_11

Таким чином, оскільки, як установлено судом, спірна квартира була відчужена поза волею власника спірної квартири ОСОБА_9, то він мав право домагатися відновлення свого права на неї, яка б у такому випадку, після його смерті входила до складу спадкового майна.

А тому, прийнявши в установленому законом порядку спадщину, позивач з часу її відкриття набула речові права на успадковану квартиру - право володіння та право користування нею і, відповідно, право на захист цих прав. Право розпорядження зазначеною квартирою виникне в позивача з часу державної реєстрації її права власності на квартиру (ч. 2 ст. 1299 ЦК України).

Враховуючи вищеначедене, судова колегія приходить до висновку, що в апелянта ОСОБА_1, як спадкоємця, яка у встановленому порядку прийняла спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникли з часу відкриття спадщини. А тому вона може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Оскільки у складі спадщини, яку прийняла спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає у неї з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст.1299 ЦК Україи).

Таким чином спадкоємець який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові № 6-164 цс12 від 23 січня 2013 року.

Вищезаначені вимоги закону судом першої інстанції не враховано.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову, залишив поза увагою те, що у разі визнання правочину недійсним з підстав, передбачених ст. 225 ЦК України, такий правочин визнається недійсним з моменту його укладення та наслідком його недійсності є двостороння реституція, та на те, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

Враховуючи, що, витребовувати майно у добросовісного набувача шляхом віндикації може лише власник такого майна або особа, яка має речові права на нього, а оскільки між позивачем та відповідачами, спадкоємцями власника квартири існують речово - правові відносини щодо права на спірну квартиру, то і способом захисту є відповідний цим правовідносинам речово - правовий - витребування майна (ст.ст. 387,388 ЦК України).

У зв'язку з вищенаведеним, безпідставним є висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не має права звертатись в суд з віндикаційним позовом, так як вона не є власником спірної квартири.

Крім того, колегія суддів вважає таким, що не відповідає вимогам закону посилання суду на те, що позивачкою обраний спосіб захисту своїх прав, а саме визнання права власності на спірну квартиру в порядку спадкування, не може бути застосований до спірих правовідносин.

При встановленні наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до ст. 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Так, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_13, яка прийняла спадщину, звернувшись з відповідною заявою до нотаріальної контори в порядку, встановленому ст. 1269 ЦК України, тому у неї виникло право володіння та користування зазначеною квартирою з моменту відкриття спадщини, у зв'язку з чим вона має право на захист порушеного права, в тому числі шляхом звернення до суду з позовом про витребування цього майна з чужого незаконного володіння, а також визнання права власності на це майно, оскільки це право оспорюється або не визнається іншою особою.

У даному випадку право власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом не визнається відповідачами, які є правонаступниками померлої ОСОБА_11, яка на їх думку була добросовісним набувачем (власником), що унеможливлює набуття позивачем права власності на спірну квартиру шляхом видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом у нотаріуса.

У зв'язку з наведеним обраний позивачем спосіб захисту порушеного права - звернення до суду з позовом про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом є правильним.

Однак, суд на зазначені обставини та вимоги закону увагу не звернув і необґрунтовано відмовив у задоволенні позововних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, про задоволення вказаних позовних вимог.

Разом з тим, не підлягають до задоволення позовні вимоги про виселення відповідачів зі спірної квартири.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на квартиру АДРЕСА_1 в цілому зареєстроване за померлою ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу від 16 липня 2009 року, у даній квартирі вона зареєстрована не була ( а.с. 24, 102). Крім того, згідно відповіді завідувача Чортківського районного сектору УДМС України в Тернопільській області №547 від 07 березня 2013 року відповідач ОСОБА_3 зареєстрована по іншій адресі (а.с.25), а інших даних, які б свідчили, що хтось з відповідачів зареєстрований у спірній квартирі в матеріалах справи відсутні, і відповідачі в судовому засіданні підтвердили, що в спірній квартирі не проживають, а тому не має підстав для їх виселення з квартири (а.с.44).

Голослівним є посилання апелянта на те, що спірну квартиру ОСОБА_9 придбав під час перебування у фактичних шлюбних відносинах та церковному шлюбі з ОСОБА_3, оскільки факт їхнього спільного проживання та визнання спірного майна спільною сумісною власністю судом не встановлено, а щодо релігійного обряду шлюбу, то дане твердження суперечить вимогам ст. 21 СК України.

З урахуванням приписів ст. 88 ЦПК України на користь позивача з відповідачів слід стягнути понесені нею судові витрати у сумі 115 грн. судового збору

На підставі викладеного і керуючись статтями 88, 307; 309; 313; 316, 317; 319; 324; ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Чортківського районного суду від 05 вересня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, третя особа - Чортківське обласне комунальне бюро технічної інвентаризації, про витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом звільнення квартири та виселення, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом - задовольнити частково

Витребувати у ОСОБА_6 в користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 після смерті спадкодавця ОСОБА_11, яка померла 01 листопада 2011 року.

Скасувати в реєстрі права власності на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_11.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті рідного брата ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

В задоволенні позовних вимог про виселення відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 солідарно в користь ОСОБА_1 понесений нею судовий збір у сумі 115 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Б.І. Сташків