Справа № 22-Ц-1248/2007                            Головуючий в 1 інстанції Кравченко М. В.

Доповідач в 2 інстанції Березовенко Р.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

31 березня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Яворського М. А.,  суддів: Оношко Г.М. ,  Березовенко Р.В.,  при секретарі: Колесник Н.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на, * рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 січня 2008 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4 до ОСОБА_1,  треті особи: П'ятнадцята Київська державна ноткантора,  Обухівське БТІ,  ВАТ „Черкаське хімволокно" про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,  визнання права власності на спадкове майно.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду,  перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,  колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2007 року позивачі звернулися до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,  визнання права власності на спадкове майно,  в якій зазначали,  що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх матір - ОСОБА_5. Одна із її дочок - відповідачка по справі - не повідомивши нотаріуса про наявність інших спадкоємців та заповіту успадкувала все належне померлій майно. Позивачі,  вважаючи себе спадкоємцями,  просили суд визнати недійсним свідоцтва про право на спадщину,  видане відповідачці,  перерозподілити спадщину між сторонами в рівних долях,  визнавши за кожною із сторін право власності на 1/4 частину спірного будинку згідно заповіту.

Під час розгляду справи позовні вимоги було доповнено вимогами про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності у таких же частинах щодо іншого спадкового майна у вигляді 1/2 частини квартири в м. Києві та 860 простий іменних акцій ВАТ „Черкаське хімволокно".

2

Свої вимоги позивачки обгрунтували наявністю проігнорованого відповідачкою - їх рідною сестрою та нотаріусом заповіту їх матері,  фактичне прийняття спадщини всіма спадкоємцями,  добровільний розподіл спадкового будинку та користування ним роздільно відповідно до розподілу. Крім того посилалися на те,  що про існування спадщини у вигляді частині квартири в м. Києві та акцій їм до розгляду справи в суді взагаліц не було відомо,  тому терміни позовної давності вважали непропущеними,  до нотаріуса з приводу видачі свідоцтв про право на спадщину вони не звертались,  оскільки вважали достатнім факт прийняття ними всіми спадщини,  спір щодо спадщини виник в 2007 році,  коли вони дізнались про оформлення спадщини лише на одну із сестер - відповідачку,  в спірному будинку після смерті їх матері постійно проживає лише син позивачки ОСОБА_6,  однак вони вчасно всі фактично прийняли спадщину і користуються нею до цього часу.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16 січня 2008 року позов було задоволено. Визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом,  видані 20 червня 2002 року за реєстр. № 8-1173 та 31 серпня 2007 року за реєстр. № 5-1636 на ім'я ОСОБА_1 П'ятнадцятою Київською державною нотаріальною конторою по спадковій справі № 147/2002р щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5.

Визнано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_1 по 1/4 частині кожній.

Визнано право власності на спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 за ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_1 по 1/8 частині квартири кожній.

Визнано право власності на спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 у вигляді 860 простий іменних акцій в ВАТ „Черкаське хімволокно" за ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_1 по 215 простих іменних акцій в ВАТ „Черкаське хімволокно" кожній.

В апеляційній скарзі відповідачка просить скасувати рішення,  посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення,  яким відмовити в задоволенні позову.

3

Колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Судом першої інстанції встановлено,  що ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя,  виданого Обухівською державною нотаріальною конторою 09.01.1978 року за р.№ 33,  зареєстрованим Фастівським міжміським бюро технічної Інвентаризації Київської області 18.01.1978 року і записанного у реєстрову книгу № 11 за № 3196,  та свідоцтва про право на спадщину за законом,  виданного Обухівською державною Нотаріальною конторою 09.01.1978 року за р.№ 31,  зареєстрованим Фастівським міжміським бюро технічної інвентаризації Київської області 18.01.1978 року і записанного у реєстрову книгу № 11 за № 3196 належав житловий будинок житловою площею 33, 4 кв.м з господарськими спорудами у вигляді сараю та погріба,  за адресою: АДРЕСА_1,  що підтверджується відповідними копіями свідоцтв та іншими матеріалами справи (а.с.  24,  25,  109-113,  156-158).

Крім того,  померлій ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло,  виданого 30 липня 2001 року відділом приватизації державного житлового фонду Ватутінської районної ради,  належала 1/2 частина квартири АДРЕСА_2,  що підтверджується копією свідоцтва,  довідкою -характеристикою БТІ (а.с.  148,  149).

Також померлій ОСОБА_5 на підставі виписки № 586 з реєстру власників іменних цінних паперів,  виданої 26.03.2002 року ТОВ „Ріана-реєстр",  належало 860 простий іменних акцій в ВАТ „Черкаське хімволокно",  що підтверджується копією виписки (а.с.  147).

28 лютого 1978 року ОСОБА_5 заповідала спірний будинок в АДРЕСА_1 із надвірними спорудами в рівних частинах своїм дітям - всім чотирьом сторонам по справі,  що підтверджується дублікатом цього заповіту,  посвідченого 28.02.1978 року державним нотаріусом Обухівської державної нотаріальної контори за р. № 546,  та витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 11165656 від 26.09.2007 року,  написом державного нотаріуса Київського обласного нотаріального архіву,  який на оборотній стороні дублікату заповіту посвідчив,  що заповіт не скасовувався (а.с.  10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла,  що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1,  виданим 25.09.2007 року відділом реєстрації смерті у м. Києв,  довідкою Обухівської ЦРЛ(а.с. 8,  133,  137,  142).

4

Померла ОСОБА_5 була матір'ю сторін по цій справі,  які між собою знаходяться у родинних відносинах і є рідними сестрами,  що визнається сторонами та підтверджується свідоцтвами про їх народження (а.с. 16, 20, 23,  144).

П'ятнадцятою Київською державною нотаріальною конторою по спадковій справі № і 147/2002р 20 червня 2002 року за реєстр. № 8-1173 та 31 серпня 2007 року за реєстр. № 5-1636 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_1 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_5 у вигляді будинку в м. Обухів,  половини квартири в м. Київ та акцій,  власником яких на час розгляду справи є відповідачка (а.с.  114,  115,  151,  160).

Задовольняючи позов,  суд першої інстанції вірно виходив з того,  що оскільки спадщина відкрилась і була прийнята до набрання чинності ЦК України,  при вирішенні спору слід застосовувати норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР щодо надання правової оцінки виникненню у сторін права на спадщину,  і поряд з тим вірно застосовував і норми чинного на даний час ЦК України при вирішенні інших питань.

Згідно ч.2  ст.  524 ЦК Української РСР спадкоємство за законом має місце,  коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Заповіт померлої від 28 лютого 1978 року не скасований,  не визнаний недійсним,  тому є чинним на момент відкриття спадщини і за вказаними вище нормами права,  викладена в ньому воля померлої має пріоритет при визначенні права на його спадщину за спадкоємцями.

Сторонами був визнаний той факт,  що їм було достовірно відомо про зміст заповіту,  який перебував у доступному для всіх спадкоємців місці в спадковому будинку в м. Обухів після смерті матері сторін.

Згідно ч. 1, 2  ст.  549 ЦК Української РСР визнається,  що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Всі чотири спадкоємиці фактично вступили у володіння і користувались   спадковим   майном   у   вигляді   будинку   в   м. Обухів   у

5

встановлений   законодавством   термін,    що   підтверджується   сукупністю зібраних по справі доказів.

Законодавство не містить розмежування правових наслідків виникнення права на спадщину у випадку її прийняття в повному обсязі спадкового майна чи частково,  тому суд вірно виходив з того,  що прийняття спадщини стосовно одного з об'єктів спадкового майна свідчить про прийняття спадщини в цілому.

Незважаючи не те,  що позивачі із заявами про прийняття спадщини в нотаріальну контору не звертались,  а відповідачка двічі зверталась із такими заявами (а.с. 141,  154),  суд першої інстанції вірно вважав безпідставними посилання останньої на неподання позивачками вказаної заяви нотаріусу як заперечення позовних вимог,  оскільки за змістом  ст. 549 ЦК Української РСР вступ у володіння спадковим майном і подача заяви про прийняття спадщини є самостійними,  незалежними один від одного правовими підставами виникнення права на спадщину.

Таким чином,  суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно того,  що оскаржувані свідоцтва про право на спадщину за законом були видані на основі неправдивих заяв відповідачки щодо кола спадкоємців та наявності заповіту,  без врахування фактичного прийняття спадщини іншими спадкоємицями та вимог законодавства,  тому підлягають визнанню недійсними.

Згідно  ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи,  визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту,  визнання його недійсним,  неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом,  а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи,  визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ч.1  ст. 537 ЦК Української РСР частина майна,  що залишилась не заповіданою,  розподіляється між спадкоємцями за законом,  закликаними до спадкоємства в порядку статей 529-533 цього Кодексу.

З обставин справи вбачається,  що позивачки у встановленому порядку не відмовлялись зід спадщини та не подавали про це відповідних заяв нотаріусу.

Оскільки заповіт був складений лише стосовно будинку в м. Обухів,  суд першої інстанції вірно вирішив,  що він підлягає розподілу між спадкоємцями за умовами заповіту,  а інше спадкове майно вірно розділив між сторонами за принципами спадкоємства за законом.

6

Посилання апелянта на необ'єктивність та упередженість ухваленого рішення спростовуються матеріалами справи і не можуть бути підставою для скасування рішення суду про визнання права власності на частину садового будинку.

Апеляційна скарга висновків суду не спростовує і посилання на обставини,   які б свідчили про незаконність ухваленого рішення не містить.

Відповідно до   ст.   308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,   якщо визнає,   що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскільки рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права,   підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись   ст.     ст.   303,   307,   308,   312 ЦПК України,   колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 січня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена до Верховного Суду України.