Справа № 22ц - 2953 2006р.                                             Головуючий в 1 інстанції :

                       Смирнов Г.С.

Категорія                                                                      Доповідач : Бездрабко В.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2006 року грудня місяця 05 дня колегія суддів Судової палати в цивільних

справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого : Бауль Н.М.

Суддів :                      Гаркуші В.О.

Бездрабко В.О. при секретарі: Дягілєвій В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 10 жовтня 2006 року за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної" та моральної шкоди,

встановила:

В листопаді 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 14 листопада 2002 року близько 23-00 годин біля будинку АДРЕСА_1 він разом з ОСОБА_3 перебував в своєму автомобілі ВАЗ-2105 номерний знак НОМЕР_1. Підійшовший ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, навмисно розбив праве бокове скло в передніх дверцятах автомобілю, чим спричинив збитки в сумі 33 грн. Він намагався затримати відповідача, але ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заважали йому в цьому. ОСОБА_1 витяг з автомобілю ОСОБА_3, якому, поваливши на землю, наніс удари руками та ногами. Потім відповідач почав наносити удари руками йому в різні частини тіла, при цьому Павлов рукою розбив лобове скло, пошкодив руку, спричинивши йому матеріальні збитки в сумі 177грн. Просив стягнути в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 210грн. та 5000грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, яка полягає у фізичному та психічному стражданні, зміні звичайного способу життя та втрати життєвих зв"язків.

ОСОБА_6 звернувся до суду з аналогічним позовом до ОСОБА_1, посилаючись на ті ж самі обставини спричинення йому та ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, а також матеріальних збитків ОСОБА_2. Просив стягнути з відповідача 5000грн. моральної шкоди в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв'язку з спричиненням йому фізичних та психічних страждань, зміною звичайного способу життя.

Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 10 жовтня 2006 року позови задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2   210грн.  матеріальної  шкоди  і   1500грн.   моральної шкоди, судові витрати 51грн., а всього 1761грн. На користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто з ОСОБА_1 1000грн., судові витрати 51 грн., а всього 1051 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати, справу направити на новий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідача, осіб, які з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того що діями ОСОБА_1 спричинена шкода автомобілю ОСОБА_2 і відповідач навмисно заподіяв позивачам тілесні ушкодження, які спричинили моральну шкоду.

Однак, з даним висновком суду погодитися неможливо, оскільки він суперечить зібраним по справі доказам.

Так, з пояснення ОСОБА_2 від 15 листопада 2002 року (відмовний матеріал НОМЕР_2) вбачається, що коли він з ОСОБА_3 перебували в автомобілі підійшли троє невідомих чоловіків, один з яких розбив праве бокове скло автомобілю, він намагався його затримати, в той час інші хулігани витягли ОСОБА_3 з автомобілю та почали наносити останньому удари.

Дані пояснення не містять посилань ОСОБА_2 на спричинення йому тілесних ушкоджень. При розгляді справи суд першої інстанції не дав належної оцінки первинним поясненням позивача та їх послідуючій зміні стосовно заподіяння тілесних ушкоджень.

Згідно пояснень ОСОБА_3 від 15 листопада 2002 року (відмовний матеріал НОМЕР_2) 14 листопада 2002 року до них підійшли троє хуліганів, які витягли його з автомобілю та почали бити.

Допитана в якості свідка ОСОБА_7 суду пояснила, що після подій 14 листопада 2002 року, її колишній чоловік ОСОБА_3 до лікарні не звертався, пояснював, що побився, але будь-яких тілесних ушкоджень на ньому не бачила. Даним пояснення свідка суд також не дав оцінки.

З огляду на наведене та дослідженні матеріали справи, факт навмисного спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та ОСОБА_3, крім пояснень самих позивачів, свідчення яких неодноразово змінювалися, не знайшов свого підтвердження, тому на думку колегії суддів, суд ухвалюючи рішення передчасно дійшов висновків щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди. В даній частині рішення підлягає скасуванню з постановленням нового про відмову в задоволенні вимог позивачів щодо стягнення моральної шкоди.

В іншій частині рішення необхідно залишити без змін, оскільки сам факт конфліктної ситуації 14 листопада 2002 року сторонами не оспорюється і відповідач ОСОБА_1 не заперечує, що його дії потягли заподіяння матеріальної шкоди автомобілю ОСОБА_2. При цьому зазначає, що саме позивачі вчинили бійку та заподіяли йому тілесні ушкодження. Керуючись ст.307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду М.Херсона від 10 жовтня 2006 року в частині стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди на користь ОСОБА_2 в сумі 1500грн. та на користь ОСОБА_3 в сумі 1000грн. скасувати, постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення може бути оскаржено протягом двох місяців з моменту його проголошення, шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.