Справа № 22-3028 2006 року Головуючий в І інстанції Синьогуб М.С.
Категорія 33 Доповідач: ПузановаЛ.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року грудня місяця 12 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого ПузатвогЛ.В.
Суддів: Орловської Н.В. Фурмані.Т.
при секретарі Крестніковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 27 вересня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства "Валентина", ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фермерського господарства «Валентина», ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він, будучи членом фермерського господарства «Золотий колос», 22 березня 2005 року в порядку приватизації земельних ділянок членами фермерських господарств отримав безоплатно у приватну власність частину із раніше переданої у постійне користування вказаного фермерською господарства земельної ділянки загальною площею 41,7 га, розташованої на території Миролюбівської сільської ради Нововоронцовського району, про що їй видано відповідний Державний акт.
До цього, 22 серпня 2004 року, фермерські господарства «Золотий колос» та «Валентина» уклали договір про спільну виробничу діяльність по вирощуванню сільськогосподарських культур на земельній ділянці площею 41,7 га, що перебувала у користуванні фермерського господарства «Золотий колос», терміном на один рік.
Вказуючи на те, що по закінченню терміну дії договору відповідачі не повернули землю господарству «Золотий колос» і не бажають повертати, земельну ділянку їй у межах та розмірі, визначених Державним актом, чим порушують права власника та завдають моральних страждань, позивач просив суд зобов'язати фермерське господарство «Валентина» усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 7,3267 га і стягнути на її користь 5000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
7 вересня 2006 року позивач звернувся до суду із додатковими позовними вимогами і зазначаючи, що в результаті неправомірних дій фермерського господарства «Валентина» по неповерненню самовільно зайнятої земельної ділянки, він поніс збитки у вигляді упущеної вигоди за 2006 рік, просив стягнути на його користь 7607 грн. 75 коп. матеріальної шкоди та судові витрати.
Рішенням суду від 27 вересня 2006 року в задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю.
8 апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і задовольнити заявлені позивачем позовні вимоги в повному об'ємі та вирішити питання про відшкодування понесених ним судових витрат, зазначаючи, що висновки суду, зокрема щодо терміну, на який між фермерськими господарствами укладався договір про спільну діяльність, не відповідають обставинам справи та вимогам ст.ст.90,95,212 ЗК України.
У письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідачі його доводів не визнають, а рішення суду вважають правильним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що 22 серпня 2004 року між фермерським господарством «Валентина», головою якого є ОСОБА_2 та фермерським господарством «Золотий колос», головою якого був ОСОБА_3, укладено договір про спільну діяльність для вирощування сільськогосподарських культур на земельній ділянці площею 41,7 га, що перебувала у постійному користуванні фермерського господарства «Золотий колос» на підставі Державного акта, виданого на ім'я голови цього господарства ОСОБА_3 Нововоронцовською районною радою та зареєстрованого в установленому законом порядку 20 листопада 1995 року. Земельна ділянка розташована на території Миролюбівської сільської ради Нововоронцовського району (а.с.20,25-26).
Строк договору про спільну діяльність визначений сторонами у чотири роки, про що зазначено у письмово викладеній угоді (а.с.25-26).
В жовтні 2004 року розпочався процес передачі членам фермерського господарства «Золотий колос», в тому числі позивачу, безоплатно у приватну власність із земельної ділянки, що перебувала в користуванні фермерського господарства в розмірі земельної частини (паю) відповідно до ст.32 Земельного Кодексу України, а в травні 2005 року на ім'я позивача виданий та зареєстрований Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 7,3272 га і визначені її межі (а.с.17,18, 21).
При цьому питання про припинення зазначеного вище договору про спільну діяльність фермерське господарство «Золотий колос» не порушує, а навпаки, голова цього господарства 24.08.2004 року видає на ім'я голови фермерського господарства «Валентина» ОСОБА_2 письмове зобов'язання про те, що при отриманні земельної ділянки, що є предметом договору, у приватну власність, він не буде вимагати повернення землі до закінчення дії договору та зібрання урожаю.
Вказане зобов'язання відповідає умовам укладеного між фермерськими господарствами договору про спільну діяльність (п.З договору, а.с.25-26).
При зазначених обставинах, а також зважаючи, що фермерське господарство «Золотий колос» ліквідовано в установленому законом порядку лише 06.12.2005 року і саме в зв'язку з цим та з цього часу припинилося членство позивача у фермерському господарстві, колегія суддів погоджується з висновком суду першої шстанції про те, що факт самовільного зайняття відповідачами земельної ділянки у спірних правовідносинах відсутній, а фермерське господарство «Валентина» на підставі договору про спільну діяльність правомірно у сезоні 2005 року провело посів культур на спірній земельній ділянці та зібрало з неї урожай.
Висновки суду відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами доказів та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
При вирішенні спору суд обгрунтовано виходив з того, що договір про спільну діяльність укладений фермерськими господарствами «Золотий колос» та Валентина» терміном на чотири роки, а не на один рік, як стверджує позивач, оскільки вказана обставина вбачається із змісту самого договору, зокрема пунктів 2, З,9, і належними доказами позивачем не спростована.
Посилання позивача на те, що фермерське господарство «Валентина» зобов'язано було повернути йому земельну ділянку на підставі письмового звернення від 27.07.2005 року суд правильно не прийняв до уваги, оскільки на той час дія договору про спільну діяльність не припинилася і виконання умов цього договору було обов'язковим і для позивача як члена фермерського господарства «Золотий колос» згідно ст.ст,12, 24 Закону України «Про фермерське господарство».
Право на односторонню відмову від договору угодою про спільну діяльність сторони не передбачили і таке питання фермерське господарство «Золотий колос» до його ліквідації не порушувало. Дійсність договору про спільну діяльність, або окремих його частин, сторони не оспорили і це питання не було предметом розгляду в суді першої інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано визнав, що у спірних правовідносинах відсутні підстави як для відшкодування на користь позивача матеріальних збитків у вигляді вартості неодержаної у 2006 році сільськогосподарської продукції, так і моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги не грунтуються на законі та не підтверджені належними доказами, а тому, як такі, що висновки суду не спростовують підлягають відхиленню.
Порушене ж апелянтом питання про сплату судового збору у більшому розмірі, ніж це встановлено законом не впливає на висновки суду по суті спору і підлягає вирішенню судом першої інстанції в порядку, передбаченому ст.83 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307,308 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, відхилити.
Рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 27 вересня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.