Єдиний унікальний номер 0532/790/2012 Номер провадження 22-ц/775/6044/2014
Головуючий в 1 інстанції Данилюк О.С.
Доповідач: Смєлік С.Г.
Категорія 37
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2014 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Смєлік С.Г.
суддів Лісового О.О. ,Кішкіній І.О.
при секретарі Люліній Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Донецьку апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на заочне рішення Ленінського районного суду міста Донецька від 25 квітня 2012 року по справі за позовом Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-
в с т а н о в и в :
Заочним Рішенням Ленінського районного суду міста Донецька від 25 квітня 2012 року позов Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України до ОСОБА_1 - задоволено: на користь позивача з відповідача стягнуто 24728, 39 грн. в рахунок відшкодування шкоди, судовий збір у розмірі 247 грн.
Ухвалою суду від 25 червня 2014 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 25 квітня 2012 року відмовлено.
З вказаним заочним рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи надійшла до апеляційного суду Донецької області.
Відповідно до ст. 292 ЦПК України сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що позов до нього був поданий неналежною стороною, підписана посадовою особою, яка не має на це повноважень із зазначенням адреси, яка не відповідає відомостям є ЄДР, що вказує на неналежний розгляд судом поданої справи.
Суд при ухваленні рішення помилково не взяв до уваги встановлені факти по винному в незаконному звільненні ОСОБА_2 24 вересня 2008 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження про звільнення ОСОБА_2 з роботи, яке є обов»язковим для виконання відповідно до ст.55 Закону. На підставі цього розпорядження виданий наказ про звільнення ОСОБА_2 з посади. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2009 року розпорядження КМУ скасовано, оскільки останній порушив вимоги ст. 30 ЗУ «Про державну службу», оскільки не обґрунтував правових підстав для звільнення останнього з посади, яку він займав. Отже, винним у звільненні є КМУ. Проте, при розгляді цієї справи ОСОБА_1 залучений не був., а наказ про звільнення ОСОБА_2 був прийнятий на підставі розпорядження КМУ. Тому й посилання позивача про стягнення саме з ОСОБА_1 24975,39 грн. є безпідставним.
ОСОБА_2 не перебував у трудових відносинах із Національним агенством України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів. Саме Державною інспекцією з енергозбереження нараховувалась та виплачувалась заробітна плата ОСОБА_2 Таким чином, питання щодо прийняття та звільнення особи, яка займає посаду начальника Державної інспекції з енергозбереження головного інспектора з енергозбереження вирішує виключно Кабінет Міністрів України відповідним розпорядженням, а накази Національного агенства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів та Державної інспекції з енергозбереження головного державного інспектора з енергозбереження були видані на виконання цього розпорядження, а тому ОСОБА_1 не може нести відповідальність за незаконне звільнення з посади ОСОБА_2, оскільки відсутня його вина у цьому, бо він не є тією посадовою особою, безпосередньо за наказом якої ОСОБА_2 був звільнений з роботи.
Державна інспекція з енергозбереження була ліквідована як урядовий орган згідно постанови КМУ від 28 березня 2011 року № 346, що виключає її наступну реорганізацію шляхом правонаступництва. Враховуючи п.2 Постанови, яким встановлювалося, що урядові органи, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади. Держагенство є правонаступником тільки повноважень, які йому перейшли за Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 462/2011. Згідно зі ст. 326 ЦК України управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб»єктами. При цьому право власності на майно та майнові права належать виключно державі, а не органу державної влади. Таким чином, можна зробити висновок що Держенергоефектичності - тільки функціональний правонаступник. При цьому його функції розширені та змінені порівняно з функціями НАЄР. Заявник не надав суду для розгляду передавальний баланс, за яким могла здійснюватись передача майна, майнових прав або переуступки права вимоги. Стягнення шкоди не відноситься до завдань ( п.3 ), повноважень ( п.4 ) та прав ( п. 6 ) Держенергоефективності України за Указом Президента України від 13 квітня 2011 року. Пункт 12 Положення містить перелік повноважень Голови Держенергоефективності України, де відсутнє звернення до суду Держагенству не було завдано шкоди у зв»язку з незаконним звільненням ОСОБА_2 Просив заочне рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 25 квітня 2012 року скасувати , у задоволені позову відмовити.
Сторони, повідомлені особисто, заздалегідь, а саме 08.08.2014 року належним чином - телефонограмами № № 2363,2364, які зареєстровані у журналі № 2, повторно в судове засідання не з»явилися, що відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України, не є перешкодою у розгляді справи.
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про відшкодування шкоди мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_2, який займав посаду першого заступника Голови НАЕР - начальника Державної інспекції з енергозбереження - головного інспектора з енергозбереження і який після його звільнення був поновлений на цій посаді постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.09 року, стягнуто на його користь за час вимушеного прогулу середній заробіток у розмірі - 50 131, 82 гривень.
Окрім того, вищевказаною постановою визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.09.08 №1256-р про звільнення з посади ОСОБА_2, яке було прийняте на підставі подання Голови НАЕР - ОСОБА_1
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2009 року, який відповідно до ст.11 КАС України вийшов за межі позовних вимог, постанова окружного адміністративного суду змінена та доповнена: визнаний незаконним та скасований наказ Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання електричних ресурсів від 29 вересня 2008 року про звільнення ОСОБА_2, середній заробіток за час вимушеного прогулу стягнутий з Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання ресурсів.
Головою НАЄР, яким видано наказ про звільнення ОСОБА_2 - був ОСОБА_1
Позивач, який виплатив ОСОБА_2 заробітну плату у розмірі 24 728,39 грн. ( платіжне доручення № 1 від 21 квітня 2010 року, а.с.7 ) 31 січня 2012 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з нього у порядку ст. 134, 237 КЗпП України завданої установі шкоди.
Відповідно до Указу Президента України від 09.12.10 №1085 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", Указу Президента України від 13.04.11 № 462 «Про Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України», утворено Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України.
Згідно з п.2 Указу Президента України від 13.04.11 № 462 Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України є правонаступником Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів та Державної інспекції з енергозбереження, що ліквідується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.11 № 346 «Про ліквідацію урядових органів».
ОСОБА_1 заперечуючи проти позову та рішення суду посилався на те, що позов поданий неналежним позивачем, оскільки позов поданий у 2012 році, а НАЄР як юридична особа виключено з Реєстру ЄДР з тільки у 25 лютого 2013 року.
Апеляційний суд вважає, що доводи апелянта з посиланням на ст. 326 ЦК України не є обгрунтовними оскільки, згідно Указу Президента від 13 квітня 2011 року № 462 « Про Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України, останнє є правонаступником Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів і Державної інспекції з енергозбереження - урядового органу державного управління, що діяв у системі Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів. Указ набирає чинності з дня його опублікування.
Невилучення НАЄР з Реєстру ЄДР станом на день звернення правонаступника з позовом, не було підставою для відмови у позові.
Далі, Апелянт, посилаючись на рішення Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ по іншим справам посилався на те, що його вини у звільненні ОСОБА_2 з посади першого заступника не вбачається, оскільки підставою для прийняття наказу № 203 від 29 вересня 2008 року було розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 1256-року, яке постановою Окружного адміністративного суду було визнано протиправним.
Слід звернути увагу на те, що частина коштів у вигляді заробітної плати за час вимушеного прогулу, а саме 16 192,74 грн., які сплачені ОСОБА_2 було стягнуто з відповідача рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 17 лютого 2010 року. Це рішення було залишено без змін Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року.
Згідно п.1 Положення про національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергоресурсів, затвердженого КМУ України від 03 квітня 2006 року № 412 Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. ( Абзац перший пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 664 від 23.07.2008 року ) НАЕР є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері ефективного використання енергетичних ресурсів та енергозбереження.
НАЕР як зазначено у п.9 Положення, очолює Голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.
Голова Агентства має заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Агентства.
Голова НАЕР, виходячи з його повноважень, зазначених у п. 10 Положення, зокрема, призначає на посади та звільняє з посад працівників Агентства.
З огляду на те, що ОСОБА_2 займав посаду Першого заступника Голови НАЕР - начальника Державної інспекції з енергозбереження - головного інспектора з енергозбереження, його призначення на посаду та звільнення чітко регламентовано п. 9 Положення, а також Порядком розгляду питань, пов»язаних з призначенням на посади та звільненням з посад керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади, торговельно економічних місій у складі закордонних дипломатичних установ України, державних підприємств та їх об»єднань, керівників самостійних структурних підрозділів центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2007 року № 880 ( далі- Порядок ).
Таким чином, з огляду на повноваження ОСОБА_1 як голови НАЄР, у нього не було повноважень на звільнення особи, яка займала посаду Першого заступника НАЕР.
За змістом п. 8 ст. 134 КЗпП України службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.
Відповідно до ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою-працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Пунктом 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначено, що при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі настає повна матеріальна відповідальність винних у цьому службових осіб і обов'язок покривати шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону.
У відповідності до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам процесуального і матеріального закону, тому підстав для його скасування немає.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги позивачки не ґрунтуються на законі.
У рішенні наведені відповідні мотиви, з яких він його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.
Керуючись ст.ст. 303,307,308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Заочне рішення Ленінського районного суду міста Донецька від 25 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Судді