Єдиний унікальний номер 271/5475/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2245/2014
Головуючий в 1 інстанції Заставенко М.О.
Доповідач Смєлік С.Г.
Категорія 57
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2014 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Смєлік С.Г.
суддів Лісового О.О., Тимченко О.О.
при секретарі Лясовій В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Донецьку апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Червоногвардійського районного суду міста Макіївки від 22 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в здійсненні права власності та стягнення моральної шкоди,
в с т а н о в и в :
Рішенням Червоногвардійського районного суду міста Макіївки 22 січня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у праві власності та відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
З рішенням позивач не погодився та подав апеляційну скаргу, разом з якою справа надійшла до апеляційного суду Донецької області.
В своїй апеляційній скарзі апелянт вважає рішення суду таким, що підлягає скасуванню. Відповідач який заперечував проти позову, звинувачував позивача у тому, що начебто він змінив межу земельних ділянок, проте в обґрунтування таких тверджень не надав суду належних доказів, хоча його доводи були взяті судом до уваги. В той час як докази, надані позивачем, не були прийняті судом до уваги, у висновку будівельно- технічного дослідження № 78/13 від 23 серпня 2013 року встановлено, що з даху будівлі № 60 відбувається стікання атмосферних опадів на територію будівлі № 58; частина огорожі будинку № 60 на 35 см передвинута в сторону домоволодіння № 58 у зв»язку з чим межа являє собою ломану лінію, що не відповідає Держакту від 16 09 1997 року. Хоча згідно п. 3.25 ДБН 360-92** «Планировка и настройка городских и сельских поселений» відстань до сусідської межі ділянки має бути не менше 1 м. У даному випадку будівля із шлакоблоку на ділянці № 60 збудована з порушенням будівельних норм, що й зазначено у висновку експерта. Суд зробив помилковий висновок, що межа земельної ділянки № 58 по АДРЕСА_1 в натурі на місцевості не встановлювалась. 17 липня 1970 року було проведено відвід земельної ділянки в натурі, що підтверджується актом управління головного архітектора, а 6 серпня 1997 року земельна ділянка в межах згідно плану була передана у приватну власність. Відповідно до частини 2 ст. 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з питань володіння, користування та розпорядження земельними ділянками. Просив скасувати рішення суду.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Представник ОСОБА_2 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2013р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги тим що він є власником земельної ділянки площею 0,0559 га для обслуговування жилого будинку, що підтверджується державним актом.
Проте, землекористувач суміжної земельної ділянки № 60 - ОСОБА_2 в 2011р. на межі земельних ділянок встановила будівлю із шлакоблоку з двускатним дахом, у зв'язку з чим стік атмосферних опадів попадає на його земельну ділянку. Окрім того, вона здвинула частину огорожі від спірної будівлі до АДРЕСА_1 на 35 см. на його земельну ділянку, внаслідок чого площа земельної ділянки зменшилась на 3 кв.м., а межа між земельними ділянками стала представляти ломану лінію, що не відповідає держакту на земельну ділянку, що підтверджується висновком будівельно-технічного дослідження. Таким чином будівля із шлакоблоку на земельній ділянці № 60 збудована з порушенням пп.3.25* ДБН360-92** «Планировка и застройка городских и сельских поселений».
Діями відповідача порушується право власності на земельну ділянку, що завдає йому моральних страждань у зв»язку із псуванням через залиття його продуктів харчування;шкоду він оцінює 5000 грн. Просив суд усунути перешкоди користування земельною ділянкою № 58 по АДРЕСА_1 шляхом переносу огорожі між земельними ділянками № 58 та № 60 від будівлі з шлакоблоку до АДРЕСА_1 на 35 см., відповідно до акту про право власності на земельну ділянку серії ДН №6940 від 16.09.1997р. та зносу будівлі із шлакоблока збудованого на межі земельних ділянок, а також стягнути з Відповідача на відшкодування моральної шкоди 5000 грн., та судові витрати в розмірі 3400 грн.
Згідно державного акту від 16 вересня 1997 року про право власності на земельну ділянку площею 0,0559 га за адресою: АДРЕСА_1 виданого на підставі рішення виконкому Макіївської міської Ради і зареєстрованого у Книзі реєстрації актів на право власності на землю за №6940, ОСОБА_1 є власником зазначеної земельної ділянки розмірами: шириною на початку 20,50 м, та в кінці земельної ділянки 20,30 м (а.с. 21,22).
Відповідач ОСОБА_2 є власницею будинку за адресою: АДРЕСА_2. Земельна ділянка, на якій розташоване домоволодіння № 60 є суміжною, відомості про передачу земельної ділянки у користування або власність Відповідачці в матеріалах справи відсутні. За даними технічного паспорту ( а.с. 52 ) площа її земельної ділянки становить 654 кв.м.
Позивачем в обгрунтування його позову було проведено експертно будівельно-технічне дослідження №78/13 від 23.08.2013р. в якому зазначено, що частина огорожі будинку №60 від шлакоблочної будівлі, побудованого на межі ділянок, на 35см. зрушена в сторону ділянки №58, в результаті чого межа з будинком №60 являє собою ломану пряму, що не відповідає державному акту від 16.09.1997р., відповідно площа ділянки АДРЕСА_1 зменшилась = 3 м.кв. Будівля із шлакоблоку АДРЕСА_2 побудовано з порушенням вимог п.3.25*, ДБН 360-92 ** «Планировка и застройка городских и сельских поселений» (а.с.23-25).
Ухвалою апеляційного суду від 11 березня 2014 року за клопотанням позивача ОСОБА_1 було призначено повторну судову земельно- будівельно-технічну експертизу проведення якої було доручено Донецькому науково- дослідному інституту судових експертиз.
За висновками експерта суміжні межі землекориствання між дільницями № 58 і № 60 не встановлено. За рахунок яких земель сталося збільшення ділянки № 58 встановити неможливо. Будівля сараю. Що розташований на території земельної ділянки № 60 вздовж суміжного землекориствання з ділянкою № 58 не відповідає вимогам державних будівельних норм ДБН 360-92** в частині відсутності технічного обслуговування бокового фасаду сараю у власника цієї будівлі; а також відсутності необхідних інженеро-технічних заходів, які перешкоджають стоку атмосферних опадів з даху сараю та територію сусідської ділянки № 58( можливо влаштувати водоприємні желоби з наступних відведенням опадів та територію своєї дільниці).
З дослідної частини зазначеного висковку вбачається, що розмір земельної ділянки № 60, які зафіксовані к технічному паспорті в цілому відповідають фактичним розмірам земельної ділянки. Фактична площа на 1 кв.м. менша ( нестача землекориствання ).
Фактична ж площа земельної ділянки № 58 на момент огляду становить 564 кв.м. і більше на 15.9 кв.м.
Приймаючи вищевикладене, зміщення межі суміжного землекориствувача №№ 58 і 60з боку ділянки № 60 не встановлено. За рахунок яких земель сталося збільшення землекориствання ділянки № 58 встановити не можливо. Оскільки у госакті на ділянку № 58 не вказані прив»язки від існуючих до капітальних будівель.
Аналізуючи докази, які наявні в матеріалах справи, слід зауважити на таке, що від часу надання ОСОБА_1 в користування земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, відомості про її розміри постійно коливалися.
Так у договорі про надання у безстрокове користвання земельної ділянки ( п.с.10 ) та акті відводу від 17 липня 1970 року ( а.с.9 ) Її розмір зазначений - 567 кв.м., у державному акті на право приватної власності на землю ( а.с.21 ) розмір земельної ділянки ОСОБА_1 складає 0,559 кв.м. Проте, за даними технічного паспорту: по документам -540 кв.м., фактично - 548,10 кв.м. ( а.с.17 ) Згідно висновку експерта - 564 кв.м.
Окрім того, слід звернути увагу, що за даними експертного дослідження ( а.с. 24 ) вбачається, що спірний сарай зі шлакоблоку знаходиться на одній лінії з будівлею відповідачки із цегли, яка з огляду на її стан збудована раніше.
Згідно з ч.І ст.106 ЗК України, власник земельної ділянки меж має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Відповідно до ст.107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно - кадастрової документації. Відновлення чи встановлення меж земельної ділянки виконують організації, які мають спеціальні дозволи на виконання такого виду робіт у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 затверджено Інструкцію про встановлення ( відновлення ) меж земельних ділянок в натурі ( на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, якою визначено механізм відновлення меж земельних ділянок на місцевості.
Саме відсутність даних про місце розташування межі між суміжними землекористувачами виключає дійти висновку про наявність порушеного права.
Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
З огляду на вищевикладене, через відсутність переконливих доказів щодо меж між суміжними землекористувачами № 58 і № 60, порушення прав власника земельної ділянки ОСОБА_1 не встановлено.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини. на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позову, дійшов правильного висновку щодо недоведеності позову з боку позивача ОСОБА_1, а саме порушення відповідачкою прав власника земельної ділянки.
Аналізуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Червоногвардійського районного суду міста Макіївки від 22 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів дня його проголошення.
Судді: