Справа 1-33/09                

 

                                                                      В  И  Р  О  К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 

 26 січня  2009 року. Карлівський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді                                                          Чолан М.В.

при секретарі                                                           Козловій  Т.В.   

з участю прокурора                                                 Ведь  А.М.

адвоката                                                                   ОСОБА_2

законного представника                                         ОСОБА_3

представника служби в справах дітей

Карлівської РДА                                                       Василець Т.В.

представника кримінальної міліції                         Хлівного В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Карлівка кримінальну справу про звинувачення

ОСОБА_1ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та  мешканця АДРЕСА_1українця, громадянина України, не одруженого, освіта неповна середня, не навчається,  допризовника,   раніше   судимого:

     6 грудня  2007 р.  Карлівським районним судом за ч.2 та ч.  3 ст. 185, ст.. 70  КК України на 4 роки позбавлення волі із застосуванням ст.. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік

 

в скоєні злочинів, передбаченого  ч.2 ст. 186 , ч.3 ст. 185  КК України,-

 

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

 

             20 жовтня 2008 року близько 15 години  неповнолітній ОСОБА_1. з метою викрадення чужого майна, повторно, через кватирку  вікна, проник у АДРЕСА_1, де мешкають ОСОБА_4 та ОСОБА_5звідки таємно викрав:   два мобільні телефони  марки «Samsung X100» та «Samsung A 80»,  вартістю відповідно 345 грн. 02 коп.  та 500 грн., в яких знаходились СІМ - картки оператора  мобільного зв'язку «Київстар - Мобілич» вартістю по 10 грн.  та укомплектованих  зарядними пристроями і на рахунках яких знаходилось відповідно 14 та 17 грн.;  гроші в сумі 500 грн. Викраденням телефонів та грошей він спричинив потерпілій ОСОБА_4  матеріальну шкоду на загальну суму 1436 грн. 02 коп.

               Допитаний  в судовому засіданні неповнолітній підсудній  ОСОБА_1.  визнав себе винним  частково  за ч. 3 ст. 185 КК України і пояснив, що  20 жовтня 2008 року близько 15 години  він з метою викрадення чужого майна, з балкону квартири своєї матері, що знаходиться в АДРЕСА_1,  спустився на балкон  квартири ОСОБА_4, які проживають на 2 поверсі, тобто їх квартира знаходиться під квартирою його матері, де через кватирку  вікна   проник у квартиру. Роздивившись, він побачив длва мобільні телефони та гаманець на столі. В квартирі нікого не було. Він забрав  два мобільні телефони  марки  «Samsung »  в яких знаходились СІМ - картки разом із  зарядними пристроями та гроші в сумі 250 грн.,  які були в гаманці на столі. В цей час він  почув, що хтось відкриває вхідні двері і він  втік з квартири через балкон,  скочивши з другого поверху на землю. Він пішов до ОСОБА_6, в якого залишив зарядні пристрої, а потім разом з останнім, а також знайомою дівчиною по імені ОСОБА_7  та ОСОБА_8на автомобілі останнього поїхали в с. Халтуріно  Карлівського району. Викрадені телефони  були при ньому і іх бачили  ОСОБА_6та ОСОБА_8. Коли вони приїхали в м. Карлівку, то він забув телефони в автомобілі Петренка.  Викрадені гроші використав на власні потреби.

            Після закінчення судового слідства  підсудній ОСОБА_1. не  визнав себе винним за ч.3 ст. 185 КК України і підтримав клопотання  свого адвоката про те, що  в його діях є дрібне викрадення чужого майна, оскільки він  викрав тільки 250 грн., а не 500 грн.,  і вартість телефонів становить не більше 200 грн., про що свідчить надана суду  його адвокатом довідка.

           Допитана  в судовому засіданні в якості потерпілої  ОСОБА_4  пояснила, що               20 жовтня 2008 року близько 15 години вона прийшла з роботи додому. Коли відкрила вхідні двері квартири, то побачила у квартирі    неповнолітнього ОСОБА_1., який  вибіг з квартири через  балкон і скочив з 2 поверху  на землю і втік. Коли вона оглянула квартиру, то побачила, що викрадено  два мобільні телефони  марки  «Samsung  X100» та  «Samsung A80», в яких знаходились СІМ - картки оператора  мобільного зв'язку «Київстар - Мобілич» із зарядними пристроями. На рахунках телефонів  знаходилось відповідно 14 та 17 грн. Коли в подальшому разом з чоловіком оглянули гаманець, то побачили, що викрадено гроші в сумі 500 грн.  Можливо  було викрадено 520 грн., але не 250 грн. як стверджує підсудній. Коли оглянули  речі у квартирі, то побачили, що пошкоджено іменну вазу. Вказані мобільні телефони їм подарив їх син  і тому яка їх вартість, вона не знає, але телефони були в робочому стані,  не ламались, а тому вона і оцінила їх вартість відповідно   «Samsung  X100»  близько 300 грн. та телефону  «Samsung A80»  близько 500 грн.  Під час досудового слідства батько ОСОБА_1 купив їй мобільний телефон, а мати підсудного  повернула їй гроші в сумі 500 грн. Один телефон, який  був викрадений  ОСОБА_1.,  повернули працівники  міліції.  Оскільки  збитки відшкодовано повністю, то матеріальних претензій до підсудного  в неї не має. 

       Допитаний в судовому засіданні  в якості свідка ОСОБА_5 пояснив,  що 20 жовтня 2008 року близько 15 години він сидів на лавочці неподалік від будинку, де знаходиться його квартира. Він побачив, що неподалік нього пробіг неповнолітній ОСОБА_1.  В цей час його позвала дружина, яка була у квартирі і сказала, що коли відкрила вхідні двері квартири, то побачила у квартирі    неповнолітнього ОСОБА_1., який  вибіг через відкриті двері на балконі і скочив з 2 поверху  на землю і втік. Коли вони оглянула квартиру, то побачили, що викрадено  два мобільні телефони  марки  «Samsung  X100» та  «Samsung A80», в яких знаходились СІМ - картки оператора  мобільного зв'язку «Київстар - Мобілич» із зарядними пристроями. На рахунках телефонів  знаходилось відповідно 14 та 17 грн. Коли  оглянули гаманець, то побачили, що викрадено гроші в  сумі 500 грн.  Коли оглянули  речі у квартирі, то побачили, що пошкоджено іменну вазу. Вказані мобільні телефони їм подарив їх син  і тому яка їх вартість, не знає, але телефони були в робочому стані і не ламались у них.  Під час досудового слідства батьки ОСОБА_1 купили мобільний телефон та повернули гроші в сумі 500 грн. Один телефон, який  був викрадений  ОСОБА_1.,  повернули працівники  міліції. 

             Свідки ОСОБА_8   та ОСОБА_6  пояснив суду ,  що 20 жовтня 2008 року близько 20 год. на автомобілі ОСОБА_8  на прохання ОСОБА_1 вони  відвозили останнього разом з дівчиною по імені ОСОБА_7 в с. Халтуріно Карлівського району. У ОСОБА_1 вони  бачили два мобільні телефони марки «Samsung», один з яких, а саме  марки  «Samsung  X100»,  той забув  в  в машині ОСОБА_8   Два зарядні пристрої ОСОБА_1 залишив у ОСОБА_6  На другий день ОСОБА_8 віддав працівникам міліції мобільний телефон, який забув у машині  ОСОБА_1. та два зарядні пристрої, які дав йому ОСОБА_6 .

                В судовому засіданні були досліджені  докази, які були добуті в ході  досудового слідства.

              Із протоколу  огляду від 29.10.2008 р. вбачається, що ОСОБА_8 добровільно видав працівникам міліції мобільний телефон  марки  «Samsung  X100», укомплектований зарядним пристроєм та зарядний пристрій  до мобільного  телефону  марки   «Samsung A 80» ( а.с.  87 ).

           Згідно звіту оцінки майна - Пр 10/20   вартості бувших у вжитку мобільного телефону  марки  «Samsung  X100», укомплектованого зарядним пристроєм та зарядного пристрою  до мобільного  телефону  марки   «Samsung A 80»,  їх вартість  становить  відповідно 345 грн. 02 коп. та 17 грн., а всього 362 грн. 02 коп. (.с.  89-107 ).

       

                 Органом досудового слідства ОСОБА_1. пред'явлено обвинувачення в  тому, що  будучи раніше засудженим  Карлівським районним судом 6 грудня  2007 р.  за ч.2 та ч.  3 ст. 185, ст.. 70  КК України на 4 роки позбавлення волі із застосуванням ст.. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, тобто маючи не зняту та не погашену судимість, він 8 жовтня 2008 р. близько 20 год. АДРЕСА_2відкрито заволодів мобільним телефоном у неповнолітнього ОСОБА_9,  вартістю 1178 грн. і тим самим вчинив злочин передбачений ч.2 ст. 186 КК України.

           Підсудній ОСОБА_1.  в судовому засіданні   не визнав себе винним за ч.2 ст. 186 КК України. Він пояснив,  що  8 жовтня 2008 р.   біля 20 год. він під'їхав  велосипедом  до   свого знайомого ОСОБА_9, де в цей час знаходились ОСОБА_10та ОСОБА_11. Після розмови з ними, він попросив у ОСОБА_9  мобільний телефон і зателефонував до когось із своїх знайомих. Так як йому потрібно було ще зателефонувати до своїх друзів,  він попросив  у ОСОБА_9  мобільний телефон десь на годину, щоб ним покористуватись, на що той погодився і дав йому телефон. Він сів на велосипед і поїхав. Десь через півгодини після цього   він  вирішив не повертати телефон ОСОБА_9 а продати його, оскільки в нього не було грошей. Він через своїх знайомих  ОСОБА_6та  ОСОБА_12продав вказаний телефон  ОСОБА_13  Тому вважає, що в його діях відсутнє відкрите заволодіння мобільним телефоном  у ОСОБА_9, оскільки він заволодів телефоном шляхом обману та зловживаючи довірою потерпілого, тобто вчинив шахрайство.

                Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9пояснив, що 8 жовтня 2008 р.   біля 20 год. до нього додому приїхав велосипедом ОСОБА_1.  і попросив у нього мобільний телефон, щоб ним покористуватись десь на півгодини. Він  дав тому мобільний телефон добровільно. Коли ОСОБА_1.  став їхати велосипедом від нього, то крикнув йому, що поверне телефон десь через годину. Тому він чекав ОСОБА_1 десь півтора години, а коли той за вказаний  час  не приїхав і не привіз телефон,  то він з вітчимом пішли і заявили в міліцію.  ОСОБА_1  його обманув,   скориставшись його довірою.

                 Допитані  в судовому засіданні   свідки  ОСОБА_10 та  ОСОБА_11  пояснили, що  бачили, як ОСОБА_9.  давав  свій мобільний  телефон ОСОБА_1. і той  телефонував до ОСОБА_6, а потім ще до когось. Потім вони переставляли  стартові пакети, тек як телефон розрядився.  ОСОБА_10 пояснила, що  ОСОБА_9говорив  ОСОБА_1, коли той  став їхати, щоб повернув телефон, але той щось крикнув і поїхав.  Свідок   ОСОБА_11  пояснила, що точно не пам'ятає,  чи говорив  ОСОБА_9ОСОБА_1, щоб той повернув  мобільний телефон,  але бачила, що ОСОБА_9сам дав   ОСОБА_1 мобільний телефон. Вона теж чула, що ОСОБА_1. коли їхав на велосипеді, щось кричав  ОСОБА_9

    Свідок ОСОБА_6   пояснив суду, що 8.10.2008 р. десь о 21 год. 30 хв. він їхав на   автомобілі з ОСОБА_12   і побачили  ОСОБА_8та ОСОБА_1. У останнього був мобільний телефон і той сказав, що хоче його продати  за 600 грн., але може віддати і за 500 грн. Вони відмовились купляти після чого   ОСОБА_1. домовився з ОСОБА_8, що той продасть телефон.  ОСОБА_1. віддав їм телефон,  після чого залишився вдома, а вони  відвезли телефон і віддали ОСОБА_8 Десь через 40 хв. зателефонував ОСОБА_8  до ОСОБА_14 та сказав,  що продав телефон і щоб вони під'їхали до кафе  «Едельвейс».  Там ОСОБА_8 віддав гроші ОСОБА_12, а в подальшому    ОСОБА_1 із отриманих грошей віддав йому  40 грн.,  як компенсацію за витрачений бензин.

 Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердив той факт, що вечером 8.10.2008 р. ОСОБА_1 попросив його продати мобільний телефон  і він погодився. Телефон йому привіз  ОСОБА_12 та ОСОБА_6 .  і він в подальшому продав телефон  ОСОБА_13, який дав йому 350 грн. Гроші він віддав ОСОБА_12 для передачі ОСОБА_1. За те, що він продав телефон, ОСОБА_12  дав йому 50 грн.

              В судовому засіданні були досліджені  докази, які були добуті в ході  досудового слідства.

 Так,  допитаний в ході досудового слідства в якості свідка ОСОБА_12 пояснив, що  8.10.2008 р. десь о 21 год. 30 хв. він їхав на   автомобілі з ОСОБА_6   і побачили  ОСОБА_9та ОСОБА_1. У останнього був мобільний телефон і той сказав, що хоче його продати  за 600 грн., але може віддати і за 500 грн. Вони відмовились купляти після чого   ОСОБА_1. домовився з ОСОБА_8, що той продасть телефон.  ОСОБА_1. віддав йому телефон,  після чого залишився вдома, а вони з ОСОБА_6    відвезли телефон і віддали ОСОБА_8 Десь через 40 хв. йому зателефонував ОСОБА_8 і сказав,  що продав телефон і щоб вони під'їхали до кафе  «Едельвейс».  Там ОСОБА_8 віддав йому  гроші в сумі 350 грн., які він віддав     ОСОБА_1  Той  віддав  50 грн. ОСОБА_6,  як компенсацію за витрачений бензин. ( а.с. 57 ).

             Допитаний в ході досудового слідства в якості свідка ОСОБА_13 пояснив, що 8.10.2008 р. десь о 22 год. 30 хв. йому зателефонував ОСОБА_8і запропонував  купити гарний мобільний телефон.  Він погодився і  приїхав до кафе  «Едельвейс», що в м. Карлівка, де ОСОБА_8 показав йому мобільний телефон марки «Нокія» і сказав, що продає за 500 грн. Він зразу спитав, чи телефон не крадений і той відповів, що ні, що телефон належить його знайомому, якому терміново потрібні гроші. Він спита за документи і той пообіцяв  принести документи на другий день.  Він погодився   і сказав,  що в нього є 350 грн. які він віддав ОСОБА_8, а  іншу суму пообіцяв віддати пізніше, коли той принесе документи.  ( а.с. 52 )

              Згідно звіту оцінки майна - Пр 10/18   вартості  мобільного телефону  марки  «Nokia 70»,  2005 року випуску,  його вартість  становить 1178 грн.  (.с.  27-43 ).

              Представник органу  державного обвинувачення не надав суду інших доказів, які б свідчили про відкрите заволодів мобільним телефоном ОСОБА_1. у неповнолітнього ОСОБА_9,  окрім посилання на показання потерпілого ОСОБА_9., даних ним в ході досудового слідства, а також показань свідків ОСОБА_10 та  ОСОБА_11

           В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9не підтвердив показання, які ним були дані в ході досудового слідства. Він настояв на показаннях, даних ним в судовому засіданні. Суд також бере до уваги, що показання свідків  ОСОБА_10 та  ОСОБА_11 є противорепчивими не тільки між собою, а також протиріч ат показанням потерпілого ОСОБА_9та підсудного ОСОБА_1 

                Враховуючи  викладене,   суд  вважає,  що  кваліфікація дій  підсудного ОСОБА_1. за ч.2 ст. 186  КК України  в судовому  засіданні не знайшла  свого підтвердження  і вважає,   що  його  дії по факту  заволодіння  мобільним телефоном ОСОБА_9 необхідно кваліфікувати не за ч.2 ст. 186  КК України, а за ч.2 ст. 190  КК України,  тобто як  шахрайство, вчинене повторно.

           Законний представник неповнолітнього підсудного ОСОБА_3  пояснив,  що неповнолітній підсудній ОСОБА_1. є його сином. Він з дружиною давно розлучився і син проживав разом з матір'ю.  Він цікавився  виховання сина,  сплачував аліменти. Однак  чому син скоїв злочини, пояснити не може.

   Представник  служби в справах дітей  Карлівської РДА Василець Т.В. пояснила, що вихованням неповнолітнього підсудного ОСОБА_3   займалась його  мати. На її думку остання разом з чоловіком не приділяли  належної уваги вихованню  неповнолітнього ОСОБА_3   Останній за місцем навчання характеризується з негативної сторони.  Служба в справах дітей  Карлівської РДА  неодноразово направляла листи батькам ОСОБА_3    щодо  пропуску  занять  у школі.  Вважає, що перевиховання неповнолітнього підсудного ОСОБА_3   без ізоляції від суспільства неможливе.

  Представника кримінальної міліції Хлівний  В.С.  пояснив суду, що після  вчинення злочину  у квітні 2007 р.  неповнолітній ОСОБА_3   був поставлений на облік. З ним проводилась певна виховна робота, але результатів  вона не дала. Після засудження  у грудні 2007 р.  умовно ОСОБА_3   належних висновків для себе не зробив і знову вчинив умисні злочини.

             Згідно висновку амбулаторної  судово - психолого-психіатричної експертизи  ОСОБА_1.  на момент вчинення злочину  і на даний час  усвідомлював значення своїх дій  та міг керувати ними, хронічними  психічними захворюваннями та тимчасовим  розладом психічної діяльності  не страждав і не страждає в даний час. ( а.с 159 - 164 ).     

             Оскільки ОСОБА_3 вчинив   крадіжку чужого майна у ОСОБА_5  шляхом проникнення у  житло,  то  його дії  вірно  кваліфіковано  за  ч.3 ст. 185   КК України

              Дії  ОСОБА_3  по заволодінню   чужим майном, а саме мобільним телефоном ОСОБА_9підлягають кваліфікації  за ч. 2 ч. 190 КК України, оскільки він  заволодів зазначеним майном    шляхом зловживання довірою зі сторони потерпілого, повторно.

             При обранні покарання  неповнолітньому підсудному ОСОБА_3суд, у відповідністю зі ст. 65 КК України, враховує обставини та  ступінь тяжкості скоєних ним злочинів, особу підсудного.

            Обставинами,  що обтяжують  покарання підсудного  суд вважає рецидив злочинів. 

 Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного   суд вважає те, що він сприяв   розкриттю злочинів, є неповнолітнім,  матеріальні збитки   відшкодовано і потерпілі   не мають до нього претензій .

              Обираючи покарання підсудному ОСОБА_3,   враховуючи ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу підсудного, та враховуючи, що він 6 грудня  2007 р. був засуджений  Карлівським районним судом за ч.2  та ч.  3 ст. 185, ст.. 70  КК України на 4 роки позбавлення волі із застосуванням ст.. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,  однак належних висновків для себе не зробив і продовжив злочинну діяльність, за місцем проживання та навчання характеризується негативно, обставини, що пом'якшують та обтяжують   покарання, суд приходить до висновку, що його виправлення і перевиховання не  можливе  без  ізоляції   від суспільства.  

  Речові докази по справі -   мобільний телефон  марки  «Samsung  X100», зарядний пристрій до нього та зарядний пристрій  до мобільного  телефону марки «Samsung A 80», підлягають поверненню потерпілій  ОСОБА_5 , в якої вони знаходяться на зберіганні.   Мобільний  телефон  марки  «Nokia 70» підлягає  поверненню потерпілому   ОСОБА_9., в якого він знаходяться на зберіганні.

             Цивільний позов по справі не заявлявся.

             Керуючись ст.ст. 323,  324 КПК України, суд -

 

                                                              З   А   С   У   Д   И   В :

 

ОСОБА_1за ч.2 ст. 190  КК України  на  1 рік   позбавлення волі; за ч.3 ст. 185 КК України  на  3  роки    позбавлення волі.

 На підставі  ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим  вважати засудженим ОСОБА_1на 3 роки  позбавлення волі. 

На підставі  ч.1 ст. 71 КК України частково приєднати до вказаного покарання   не відбуту  частину  покарання за вироком Карлівського  районного суду  від 6 грудня  2007 року  і остаточно вважати  засудженим  ОСОБА_1на  5 років  позбавлення волі. 

           Строк відбування покарання  рахувати з дня затримання, тобто з 31 жовтня 2008 року. 

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню - утримання під вартою.

             Речові докази по справі: мобільний телефон  марки  «Samsung  X100», зарядний пристрій до нього та зарядний пристрій  до мобільного  телефону марки «Samsung A 80», повернути потерпілій  ОСОБА_5 , в якої вони знаходяться на зберіганні, а мобільний  телефон  марки  «Nokia 70» повернути потерпілому   ОСОБА_9., в якого він знаходяться на зберіганні.

    Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області  через Карлівський районний суд  на протязі 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим - з дня отримання копії вироку.

                    

 

                                          Суддя