Справа № 22ц-3 7/2007 Головуючий у 1 інстанції - Бечко Є.М.
Категорія - цивільна
Доповідач - Позігун М.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2007 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді Позігуна М.І.
суддів Нечасного Л.А., Мельниченка Л.А.
при секретарі Гавриленко Ю.В.
з участю сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства „Чернігівський облавтодор" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди, -
встановив:
У травні 2006 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до дочірнього
підприємства „Чернігівський облавтодор" про поновлення на посаді бухгалтера в ДП „Чернігівський облавтодор", стягнення на її користь середнього заробітку бухгалтера відповідача за весь час затримки вимушеного прогулу та затримки
виконання рішення суду про поновлення її на роботі та стягнення 100 000 грн. в відшкодування моральної шкоди з покладенням матеріальної відповідальності
на посадових осіб винних в її незаконному звільненні з роботи.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 жовтня 20006 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки суд не врахував, що відповідно до рішення апеляційного суду Чернігівської області від 9 липня 2004 року ДП „Чернігівський облавтодор" зобов'язано поновити позивачку саме в дочірньому підприємстві, яким їй проводилися всі виплати, а відповідно визнано факт наявності трудових правовідносин. Суд не дав оцінки незаконності її звільнення 3 жовтня 2005 року, що визнав сам відповідач видавши 11.07.2006 року наказ НОМЕР_1 про поновлення її на посаді бухгалтера в
1
ДП, але 22.08.2006 року наказом НОМЕР_2 наказ НОМЕР_1 було анульовано, а її знову було поновлено в неіснуючу філію. Суд безпідставно зазначив, що хоча вона 1 не поновлена на роботі в ДП відповідно до рішення апеляційного суду, але поновлена у філії зі здійсненням належних виплат по догляду за дитиною. Проте суд не врахував, що отримання коштів по догляду за дитиною виходить за межі заявлених позовних вимог, оскільки вона заявляла вимоги щодо поновлення на роботі з в зв'язку з незаконним звільненням 3.10.2005 року. Незаконні дії відповідачів призвели до завдання їй моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги суд приходить до слідуючого висновку.
Судом встановлено, що позивачка з 1.11. 2000 року працювала бухгалтером філії „Управління по виробництву дорожно-будівельних матеріалів" ДП „Чернігівський облавтодор". 18 квітня 2003 року ОСОБА_1 була звільнена з посади бухгалтера філії за п 1 ст.40 КЗпП України в зв'язку з ліквідацією філії під час перебування її у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Наказом НОМЕР_3 ОСОБА_1 було поновлено на попередній посаді бухгалтера філії „УВДБМ". Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 9 липня 2004 року було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, зобов'язано дочірнє-підприємство „Чернігівський облавтодор" працевлаштувати ОСОБА_1 в цьому підприємстві відповідно до п 9 наказу за №25 від 17 лютого 2003 року, яким передбачалося працевлаштування працівників філії в зв'язку з її ліквідацією. Саме в зв'язку з невиконанням зазначеного рішення суду позивачка і заявила вимогу про стягнення середнього заробітку бухгалтера ДП за час затримки виконання даного рішення суду. Проте зазначена вимога не ґрунтується на матеріалах справи І не відповідає вимогам закону, оскільки ст.. 236 КЗпП України передбачено оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі, а в рішенні апеляційного суду від 9 липня 2004 року позивачка не поновлювалася на роботі, а підприємство лише зобов'язувалося її працевлаштувати. Крім того, позивачка до серпня 2005 року знаходилася у відпустці по догляду за дитиною і отримувала допомогу на дитину через розрахунковий рахунок ДП "Чернігівський облавтодор"(а.с.48).
Крім того, наявність зазначеного рішення апеляційного суду не може бути підставою для винесення рішення суду про поновлення позивачки на роботі на посаді бухгалтера безпосередньо в дочірньому підприємстві, а не філії ще й тих підстав, що спірні правовідносини в зв'язку з набранням рішенням суду законної сили перейшли в сферу виконавчого провадження і, ОСОБА_1 звільнена з посади бухгалтера філії, а не дочірнього підприємства наказом НОМЕР_4. До суду за захистом порушеного права позивачка звернулася лише 30 травня 2006 року, тобто пропустила визначений законом строк на звернення до суду за захистом порушеного права І не надала суду належних доказів щодо поважності причин пропуску на такий термін. Посилання позивачки, що зверненню до суду їй перешкоджала вагітність і хвороба дитини не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки згідно талонів прийому в цей проміжок часу вона неодноразово відвідувала Чернігівський міський центр зайнятості. Крім того, згідно ксерокопії запису в трудовій книжці в цей час вона проходила професійне навчання за направленням Чернігівського
міського центру зайнятості, в зв'язку з чим їй виплачувалася матеріальна допомога на період профнавчання. За викладених обставин в задоволенні вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити за пропуском строку для звернення до суду за захистом порушеного права в зв'язку з відсутністю поважних причин на його поновлення. Посилання позивачки на ч 3 ст. 267 ЦК України є безпідставними, оскільки зазначене питання врегульовано ст.ст. 233-234 КЗпП України.
Проте, відповідачем визнано вимоги ОСОБА_1 в частині поновлення на роботі на посаді бухгалтера філії, яка згідно даних органів статистики не виключена з державного реєстру, де згідно штатного розкладу мається посада бухгалтера з посадовим окладом 544 грн.(а.с.52) з якої і була звільнена позивачка. Відповідно до ч 4 ст. 174 ЦПК України визнання позову відповідачем є підставою для задоволення позову. В даному випадку визнання позову відповідачем з врахуванням обставин звільнення позивачки не суперечить вимогам закону, і не порушує законних прав і інтересів позивачки. В зв'язку з поновленням позивачки на роботі на її користь підлягає стягненню середній заробіток за вимушений прогул з 3 жовтня 2005 року по 4 вересня 2006 року в сумі 5984 грн. з відрахуванням відповідачем від зазначеної суми розміру коштів допомоги по безробіттю, отриманих ОСОБА_1 в Чернігівському міському центрі зайнятості, оскільки зазначених відомостей позивачка суду не надала і сторони не ставили перед судом питання про їх безпосереднє витребування з Чернігівського міського центру зайнятості.
Апеляційний суд не знаходить підстав для стягнення середнього заробітку після 4 вересня 2006 року, оскільки в цей час позивачка була ознайомлена з наказом від 22 серпня 2006 року (а.с.49) про поновлення її на роботі на посаді бухгалтера філії, але на роботу не вийшла. Наказ НОМЕР_1 скасовано самим відповідачем, а тому не може мати юридичного значення для поновлення позивачки на роботі безпосередньо бухгалтером дочірнього підприємства, а не філії, яка є структурним підрозділом підприємства, не виключена з державного реєстру, та в якій відповідачем відновлено посаду бухгалтера. Оскільки вимоги позивачки про поновлення на роботі задоволено в зв'язку з визнанням позову відповідачем, то апеляційний суд не знаходить підстав для покладення матеріальної відповідальності на посадових осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3. Витрати за надання юридичної допомоги адвокатом підлягають стягненню пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 303, 307,309,313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд -
В И РІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 жовтня 2006 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання незаконності звільнення з роботи з посади бухгалтера філії „УВДБМ" ДП „Чернігівський облавтодор", стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 3 жовтня 2005 року по 4 вересня 2006 року, відшкодування моральної шкоди скасувати.
Поновити ОСОБА_1 на посаді бухгалтера філії „Управління по виробництву дорожньо-будівельних матеріалів" дочірнього підприємства „Чернігівський облавтодор" з 3.10.2005 року.
Стягнути з ДП „Чернігівський облавтодор" на користь ОСОБА_1 за вимушений прогул з 3 жовтня 2005 року по 4 вересня 2006 року 5984грн. з відрахуванням відповідачем від зазначеної суми розміру коштів допомоги по безробіттю, отриманих ОСОБА_1 в Чернігівському міському центрі зайнятості в зазначений період.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Стягнути з відповідача на користь позивачки 1020 грн. 50 коп. витрат за надання юридичної допомоги адвокатом.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.