ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"16" січня 2007 р. | Справа № 1/192-06-5003А |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Бєляновського В.В.,
Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В. В.,
при секретарі - Волощук О.О.,
за участю представників:
Від позивача: Рашков Ф.С.
Від відповідача: Кравченко М.І., Загороднікова Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Управління містобудування та архітектури Ізмаїльської міської ради, м. Ізмаїл, Одеської області
на постанову господарського суду Одеської області від 21.08.2006 року
по справі № 1/192-06-5003А
за позовом Малого приватного підприємства „Філс”, м. Ізмаїл, Одеської області
до Управління містобудування та архітектури Ізмаїльської міської ради, м. Ізмаїл, Одеської області
про скасування постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування від 29.06.2005 р. № 1761, від 29.06.2005 р. № 1762
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2006 року МПП „Філс” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Управління містобудування та архітектури Ізмаїльської міської ради (далі - Управління) про скасування постанов Ізмаїльської міської інспекції державного архітектурно-будівельного контролю № 1761 та № 1762 від 29.06.2005 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування в сумі 19390 грн. та 41107 грн. відповідно з підстав їх невідповідності вимогам чинного законодавства.
Заявою від 15.08.2006 року позивач уточнив свої позовні вимоги і просив господарський суд скасувати вищезазначені постанови з тих же підстав.
Управління містобудування та архітектури Ізмаїльської міської ради позов не визнало вважаючи оскаржувані постанови інспекції ДАБК законними.
Постановою господарського суду Одеської області від 21.08.2006 року у справі (суддя - Гарнік Л.Л.) позов задоволено з мотивів обґрунтованості та доведеності позовних вимог.
Управління у поданій до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначену постанову місцевого господарського суду скасувати як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити
У відзиві на апеляційну скаргу МПП „Філс” заперечує проти її задоволення вказуючи на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржувану постанову залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, постановою Ізмаїльської міської інспекції державного архітектурно-будівельного контролю № 1761 від 29.06.2005 р. у зв’язку з порушенням ДБН А.3.1.-3-94 „Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів” на підставі протоколу від 14.06.2005 р. та акту обстеження від 09.06.2005 р. на МПП „Філс” накладено штраф у сумі 19 790,00 грн.
Постановою Ізмаїльської міської інспекції державного архітектурно-будівельного контролю № 1762 від 29.06.2005 р. у зв’язку з порушенням ст. ст. 24, 29 Закону України „Про планування та забудову територій”, на підставі протоколу від 14.06.2005 р. та документів МБТІ і акту обстеження від 09.06.2005 року на МПП „Філс” накладено штраф у сумі 41 107,80 грн.
На підставі ретельної оцінки належним чином зібраних доказів у справі місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені постанови винесені з порушенням вимог чинного законодавства у зв’язку з чим підлягають скасуванню.
З оскаржуваної постанови № 1762 від 29.06.2005 р. випливає, що підставою для накладення штрафу на позивача є порушення останнім вимог ст. ст. 24, 29 Закону України „Про планування та забудову територій”.
Наявні у справі матеріали свідчать про те, що 18.12.1995 р. позивач придбав в результаті приватизації цілісний майновий комплекс „Ізмаїльчанка”, розташований в м. Ізмаїлі, вул. Садова, 14, який складає 13/25 ідеальної частки згідно інвентаризаційного опису.
02.07.1996 року позивач придбав в результаті приватизації нежитлове приміщення - Ізмаїльська біржа нерухомості, розташоване в м. Ізмаїлі, вул. Садова, 14, яке складає 11/50 ідеальної частки, згідно відомості інвентаризації.
Зазначена домобудівля по вул. Садовій, 14 знаходиться в історичній частині міста Ізмаїла та побудована в 1827-1830 р. р.
Згідно з довідкою № 312 від 21.03.1996 року до придбання позивачем зазначеної будівлі, а саме 15.01.1995 року в ній сталася пожежа, для локалізації якої було використано 20 тн води, що призвело до просідання фундаменту та стін тильної сторони будівлі.
За умовами договорів купівлі - продажу від 18.12.1995 року та від 02.07.1996 року позивач був зобов’язаний провести необхідні відновлювальні роботи на цій будівлі для усунення наслідків пожежі ( п. 5.5).
Частиною 1 ст. 24 Закону України „Про планування та забудову територій” встановлено, що фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
Згідно з ч. 10 ст. 29 Закону України „Про планування та забудову територій”, здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Наявні у справі договори купівлі –продажу та рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 267 від 19.12.1998 р., № 1394 від 03.12.1998 р. свідчать про те, що позивач отримав дозвіл на проведення відновлювальних робіт на пошкодженій пожежею будівлі по вул. Садовій, 14 в м. Ізмаїлі.
Пунктом 4.10 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 р. № 273, передбачено, що для проведення робіт, пов’язаних із ліквідацією аварій (обрушень) та відновленням функціонування об’єктів для забезпечення життєдіяльності населення при надзвичайних ситуаціях, дозвіл не вимагається.
Таким чином, на проведення відновлювальних після пожежі робіт позивачеві дозволу державного архітектурно - будівельного контролю отримувати не вимагалося, а було достатньо лише отримати рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради.
Крім того, наявними в справі матеріалами підтверджується, що відновлювальні роботи були проведені позивачем в межах існуючої будівлі, а зазначення в оскаржуваній постанові про здійснення прибудови розміром 20 х 4.5 м. не відповідає дійсності.
Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, що відновлювальні роботи були закінчені позивачем до 01.10.1998 року.
Закон України „Про планування та забудову територій” від 20.04.2000 р. № 1699 -ІІІ набрав чинності з дня його опублікування в Офіційному віснику України, тобто з 02.06.2000 р. А тому посилання Ізмаїльської міської інспекції ДАБК в оскаржуваній постанові № 1762 на ст. 24 та ст. 29 вказаного Закону, як на підставу для накладення штрафу на позивача є неправомірне.
В оскаржуваній постанові № 1761 зазначено порушення позивачем вимог ДБН А-3.1-3-9.4 „Прийняття в експлуатацію завершених будівництвом об’єктів”. Між тим, згідно з розділом 3 зазначених ДБН, обов’язковість прийняття завершених будівництвом об’єктів в експлуатацію технічними комісіями для приватного сектора було прийнято 04.10.1999 року. На момент завершення позивачем відновлювальних робіт на приватизованій будівлі для будівель і споруд, які знаходяться в приватній власності, прийняття в експлуатацію приймальними комісіями носило рекомендаційний характер.
Згідно з абзацом 10 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення в сфері містобудування”, за експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями –підприємства несуть відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків вартості виконаних робіт.
Даним абзацом було доповнено частину першу статті 1 вказаного Закону згідно із Законом України від 21.09.2000 року № 1988-ІІІ.
Наявні у справі матеріали свідчать про те, що стоматологічна поліклініка функціонує з 1987 року, а придбані після приватизації приміщення –з 1998 року.
Отже відповідальність у вигляді накладення штрафу застосована до відносин, які існували до дати її встановлення.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
За таких обставин, оскаржена постанова № 1761 є незаконною.
Заперечення відповідача проти позову обґрунтовано не були прийняті місцевим господарським судом до уваги, як не підтверджені належними доказами.
Доводи відповідача, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків місцевого господарського суду та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення цього спору.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви відповідача, з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для її зміни чи скасування, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Керуючись ст.ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України,
колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Постанову господарського суду Одеської області від 21.08.2006 року
у справі № 1/192-06-5003А залишити без змін, а апеляційну скаргу Управління містобудування та архітектури Ізмаїльської міської ради –без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена
у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Мирошниченко М.А.
Шевченко В. В.