СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
18 січня 2007 року | місто Севастополь Справа № 2-24/12038-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Черткової І.В.,
Фенько Т.П.,
секретар судового засідання Василевська С.В.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Сонячна затока";
відповідача: не з'явився, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим;
розглянувши апеляційну скаргу державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 10.10.2006 по справі № 2-24/12038-2006А
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячна затока" (пр. Кірова, 29/1, оф. 432,Сімферополь,95000)
до державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонячна затока" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.10.2006 у справі № 2-24/12038-2006А (суддя Г.Г.Колосова) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячна затока" задоволено частково.
Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономної Республіці Крим №0000362200/0 від 27.04.2006 та стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячна затока" 2,74 грн. витрат на оплату державного мита.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з цією постановою, державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим звернулась до суду апеляційної інстанції з заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду скасувати, в позові товариству з обмеженою відповідальністю "Сонячна затока" відмовити.
Підставою для скасування зазначеного судового рішення заявник скарги вважає неповне з’ясування судом всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, порушення норм матеріального і процесуального права.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що укладена угода про Партнерську мережу Oracle № UA-OPN-11786804-15-FEB-2005 між позивачем та компанією „Oracle East Central Europe Limited”, передбачають надання послуг інформаційного забезпечення, що є винятком з підпункту й) пункту 13.1 статті 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а отже податок з доходів нерезидентів не повинен утримуватись.
На думку апелянта, надання вищезгаданих послуг не є послугами з інформаційного забезпечення, оскільки відповідно до статті 41 Закону України „Про інформацію” інформаційна послуга - це здійснення у визначеній законом формі інформаційної діяльності по доведенню інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їх інформаційних потреб, але у даному випадку, як стверджує відповідач, має місце програмне забезпечення та надання можливості позивачу використовувати логотип Oracle та підвищувати прибутковість шляхом перепродажу програмних продуктів Oracle, у зв’язку з чим донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток є правомірним.
З причин хвороби судді Голика В.С. та відпусткою судді Градової О.Г., на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.01.2007, здійснено їх заміну на суддів Фенько Т.П. та Черткову І.В.
Розгляд справи відкладався.
В судове засідання 18.01.2007 представники сторін не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки судову колегію не сповістили.
Судова колегія вважає докази, що є в матеріалах справи, достатніми для розгляду апеляційної скарги у відсутності представників сторін.
Розглянувши справу у порядку, передбаченому статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонячна затока" відповідно до Закону України “Про систему оподаткування” є платником податків і обов'язкових платежів і перебуває на обліку в Державній податковій інспекцій у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим.
У період з 03.04.2006 по 14.04.2006 Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим було проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю „Сонячна затока” з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 01.01.2006 та валютного законодавства за період з 01.10.2004 по 01.01.2006.
У ході перевірки було встановлено порушення п. 13.2 статті 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР), яке виразилося у тому, що товариством з обмеженою відповідальністю „Сонячна затока” не утриманий податок з доходу нерезидента з джерелом його походження з України від провадження господарської діяльності за ставкою 15%, який складає загальну суму у розмірі 1585,85 грн., а також статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 19.02.1993 зі змінами та доповненнями, що виразилося у порушенні термінів надання Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами в сумі 24000 доларів США за розрахунками з АО „SB Solution AG” (Швейцарія) станом на 01.07.2005.
За результатами перевірки складений акт № 2682/23-6/30227947 від 18.04.2006 (а.с. 8-38).
На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим було винесено рішення №0000352200/0 від 27.04.2006 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1139,00 грн. за порушення термінів надання Декларації про валютні цінності станом на 01.07.2005, а також податкове повідомлення-рішення № 0000362200/0 від 27.04.2006, яким на підставі пункту 13.2 статті 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, визначено суму податкового зобов'язання за платежем прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 4757,55 грн., у тому числі 1585,85 грн. податку та 3 171,70 грн. штрафних санкцій (а.с. 6).
Заслухавши представника відповідача, ознайомившись з матеріалами справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що підстави для скасування постанови відсутні, виходячи з наступного.
Як вбачається з акту перевірки, у періоді, що перевіряється, позивачем не проводилось декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами.
Так, станом на 01.07.2005 у товариства з обмеженою відповідальністю „Сонячна затока” знаходились валютні цінності за межами України за контрактом № 27 від 03.01.2005, укладеним з АО „SB Solution AG” (Швейцарія) в сумі 24000 доларів США.
Частиною 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 19.02.1993 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.
Згідно з пунктом 3 Наказу Міністерства фінансів України № 207 від 25.12.1995р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.01.1996р. за № 18/1043, обов'язкове декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою щоквартально в терміни, встановлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності.
Пунктом 5 Порядку подання фінансової звітності, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 419 від 28.02.2000 встановлено, що квартальна фінансова звітність подається підприємствами органам, зазначеним у п. 2, не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, факт недекларування валютних цінностей, доходів та майна товариства з обмеженою відповідальністю „Сонячна затока” у визначений термін встановлений при проведенні перевірки. Доказів того, що вказана декларація була здана у встановлений законодавством термін, позивачем не надано.
Статтею 19 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачена відповідальність за порушення валютного законодавства та встановлено, що вказані санкції застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.
Статтею 3 Указу Президенту України № 734/99 від 27.06.1999 „Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства” встановлено, що санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” застосовуються Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної податкової служби —до інших резидентів та нерезидентів України.
Відповідно до пункту 11 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу України" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Згідно з п. 2 статті 19 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету - застосовується штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.
Пунктом 2.7 розділу Положення про валютний контроль, затверджений Постановою Правління Національного банку України № 49 від 08.02.2000 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 за № 209/4430, передбачено, що невиконання резидентами вимог щодо строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 1 неоподаткованого мінімуму доходів громадян за кожний день порушення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується й колегія суддів апеляційного суду, щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання нечинним рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим рішення №0000352200/0 від 27.04.2006 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1139,00 грн.
Судом також встановлено, що на підставі акту № 2682/23-6/30227947 від 18.04.2006, Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим винесено податкове повідомлення-рішення від 27.04.2006 № 0000362200/0, яким згідно з пунктом 13.2 статті 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції від 22.05.1997 № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, визначено суму податкового зобов'язання за платежем прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 4757,55 грн., у тому числі 1585,85 грн. податку та 3 171,70 гри. штрафних санкцій.
Позивач, як зазначив суд першої інстанції, заявою про уточнення та доповнення позовних вимог просив суд вказане повідомлення-рішення визнати нечинним, посилаючись на те, що відповідачем неправильно застосований п.п. й) п. 13.1 статті 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки з угоди, що укладена з Компанією Огасlе (Ірландія), вбачається, що мова йде про партнерську мережу інформаційного та програмного характеру.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2005 між позивачем та компанією Oracle East Central Europe Limited укладена угода про Партнерську мережу Oracle № UA-OPN-11786804-15-FEB-2005, зокрема, про вступ до Партнерської мережі Oracle.
15.02.2005 з валютного рахунку № 26003326552002/840, відкритого в КРУ КБ "Приватбанк", на адресу нерезидента згідно інвойсу за замовленням № 317582554132 за угодою від 15.02.2005 № UA-OPN-11786804-15-FEB-2005 перераховані валютні кошти у сумі 1995 доларів США (еквівалент 10572,3 грн.) (а.с. 85,86).
Відповідно до п. 2.1.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції від 22.05.1997р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями (Закон 283/97-ВР) платниками податку з числа резидентів є - суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.
Статтею 3 вказаного Закону також передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно зі статтями 8 і 9 цього Закону.
До того ж, у відповідності з пунктом 1.21 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи і проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого манна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).
Згідно з п. 13.2 вищезазначеного Закону, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють па користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, яким сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
Підпунктом й) пункту 13.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента: (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.
Як вбачається з укладеної угоди, а також Партнерської програми Огасlе, позивач мав статус бізнес-партнера - базовий рівень.
Угодою передбачено, що Огасlе надає товариству з обмеженою відповідальністю „Сонячна затока” право користування різним програмним продуктом, власником або розповсюджувачем яких є Огасlе.
Тобто це є інформаційна послуга, якою користувався позивач. На вказаному рівні позивач має можливість субліцензувати програмні продукти Огасlе, а також має можливість користування іншими правами, за які необхідна додаткова оплата, однак доказів того, що позивач користувався якимись іншими послугами, крім інформаційної, до матеріалів справи не надано.
Таким чином, судова колегія вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000362200/0 від 27.04.2006 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю „Сонячна затока” суму податкового зобов'язання за платежем прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 4757,55 грн., у тому числі 1585,85 грн. податку та 3 171,70 грн. штрафних санкцій господарським судом правомірно визнано нечинним. правомірно визнано нечинним.
Постанова господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, що мають суттєве значення, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 195, пунктом 1 статті 198, 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтею 206, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.10.2006 у справі № 2-24/12038-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законну силу з моменту її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання нею законної сили.
Головуючий суддя О.В. Дугаренко
Судді І.В. Черткова
Т.П. Фенько