СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
17 січня 2007 року |
Справа № 2-6/10773-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сотула В.В.,
суддів Прокопанич Г.К.,
Горошко Н.П.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариство "Сімферопольське спеціалізоване автопідприємство № 1203" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкуро В.М.) від 17.10.2006 у справі № 2-6/10773-2006
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
до відкритого акціонерного товариства "Сімферопольське спеціалізоване автопідприємство № 1203" (вул. Сельвінського, 108,Сімферополь,95022)
про відділення частки у спільному майні в натурі та визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду АР Крим від 17.10.2006 задоволені позовні вимоги підприємця ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Сімферопольське спеціалізоване автопідприємство № 1203" про відділення частки у спільному майні в натурі та визнання права власності
Виділені в натурі 5/100 частки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, у складі приміщення №7 - гараж, загальною площею 358,7 кв.м. у літер „Ж", літер №13 загальною площею 18,3 кв.м. із нерухомого майна по АДРЕСА_2.
За позивачем визнано право власності на вказані приміщення.
З відкритого акціонерного товариства „Сімферопольське спецавтопідприємство № 1203" на користь підприємця ОСОБА_1 стягнути судові витрати та витрати на проведення судової експертизи.
На рішення суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій сторона просить його скасувати та постановити нове рішення, яким в позові відмовити.
В апеляційній скарзі заявник вказує на незаконність і необґрунтованість судового рішення, ухваленого без врахування заперечень відповідача проти висновків будівельно - технічної експертизи. Також відповідач вказує на порушення його процесуальних прав, які виразились в залишенні без задоволення клопотання про необхідність проведення повторної судової експертизи у справі і проведенні лише одного судового засідання, що позбавило сторону можливості звернутися до суду з зустрічною позовною заявою.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення , рішення суду першої інстанції - без змін.
В судовому засіданні з 16 січня по 17 січня 2007 року оголошувалась перерва, після якої представники сторін не з'явились в судове засідання, явка в яке не визнавалась обов'язковою.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.12.2004 підприємецьОСОБА_1є власником приміщення №7 - гараж, загальною площею 358,7 кв.м. у літер „Ж", літер №13 загальною площею 18,3 кв.м., що згідно розрахунку Сімферопольського МБРТІ складає 5/100 часток нерухомого майна по АДРЕСА_2 (т.1, а.с.14-16).
Підставою права власності позивача на вказані приміщення є нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 27.04.2004 (т.1, а.с. 9-10), укладений 27.04.2004 між ТОВ „Виробничо-сервісна фірма „Крим- автодізель-сервіс 2000" і підприємцем ОСОБА_1
Частка ВАТ „Сімферопольське спецавтопідприємство №1203" у нерухомому майні складає 92/100, що також підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.12.2004р. (т.1, а.с.14-16).
Підставою виникнення права власності є наказ Фонду майна АР Крим НОМЕР_2 та акт приймання-передачі.
Отже, сторони у справі є співвласниками нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2, що перебуває у їхній спільній частковій власності.
Частки у майні, що є спільною частковою власністю складають відповідно у підприємцяОСОБА_1- 5/100, а ВАТ „Сімферопольське спецавтопідприємство №1203" - 92/100 частки.
Частки у спільній власності ВАТ „Сімферопольське спецавтопідприємство №1203" та підприємця ОСОБА_1є визначеними і спору про їх розмір не існує.
Однак, оскільки співвласниками вказаного нерухомого майна не була досягнута згода щодо виділу вказаних часток в натурі, підприємець Запорожець К.П., на підставі статті 364 Цивільного кодексу України, звернулась до господарського суду АРК з позовом до ВАТ „Сімферопольське спецавтопідприємство №1203" про виділ в натурі частки 5/100 із нерухомого майна по АДРЕСА_2, що перебуває у спільній частковій власності сторін, та визнання права власності на нежилі приміщення №7 -гараж, загальною площею 358,7 кв.м. у літер „Ж", літер №13 загальною площею 18,3 кв.м.
По справі провадилась судова будівельно-технічна експертиза (висновок на арк.с. 39-141).
Оскарженим рішенням суду від 17.10.2006 заявлені позовні вимоги були задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, які надавались ними в судовому засіданні 16.01.2007, судова колегія вирішила, що рішення суду підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Частиною 1 статті 364 цього кодексу співвласнику надано право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 25.08.2006 № 6, виділ в натурі 5/100 частки підприємця ОСОБА_1у складі приміщення №7 - гараж, загальною площею 358,7 кв.м. у літер „Ж", літер № 13 загальною площею 18,3 кв.м. із нерухомого майна по АДРЕСА_2 технічно можливий у відповідності з частками. Переобладнання будівель та приміщень не вимагається (арк.с.39-141 ).
Судова колегія вважає наданий висновок судової будівельно-технічної експертизи обґрунтованим та таким, що не суперечить матеріалам справи і відповідає вимогам процесуального права.
Як правильно вказано в рішенні суду першої інстанції, експертом у висновку вартість частки позивача була визначена лише для розрахунку розміру державного мита, яке підлягає сплаті за подачу позову про виділ частки в натурі.
Доводи відповідача про те, що розрахунок часток співвласників у спільному майні зроблено без врахування всіх споруд, а саме, естакади № 27, судова колегія не приймає до уваги.
Питання про віднесення естакади № 27 до однієї з вищевказаних часток співвласників спірного майна могло б мати значення для визначення порядку користування земельною ділянкою, а не при розгляді спору про право власності на споруди, що знаходяться на цій ділянки. Крім того, вартість естакади № 27 була встановлена експертом тільки з метою визначення ціни позову та встановлення розміру державного мита, яке вимагається сплатити за подання позову про виділ частки зі спільного майна в натурі. Як встановлено судом, що право власності на частку 3/100 (естакада № 27 ) не за ким не зареєстровано, жодна з сторін у справі на дане майно не претендує.
Також судова колегія критично оцінює твердження заявника скарги про необхідність призначення повторної експертизи.
Відповідно до пункту 4 статті 42 Господарського процесуального кодексу України при необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.
Зі змісту наведеної норми слідує, що повторна експертиза призначається у разі необхідності, а саме, якщо висновок експерта буде необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або буде викликати сумніви у його правильності.
Надані відповідачем зауваження щодо визначення розміру земельної ділянки не стосуються суті тих питань, які були поставлені перед експертом у даному спорі, а є лише констатуванням існуючого порядку користування земельною ділянкою, який має своє підтвердження в тексті договору оренди земельної ділянки від 21.0.2006, у зв'язку з чим не мають правового значення для вирішення спору про можливість виділу частки позивача в натурі.
Про недоцільність вирішення в експертному дослідженні питання віднесення естакади № 27 до частки 3/100 було вказано вище в даній постанові.
Посилання заявника про порушення його процесуального права, яке виразилось в позбавленні його можливості подати зустрічну позовну заяву та у прийнятті рішення в одному судовому засіданні, судова колегія вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Так, провадження у справі тривало понад 3 місяців, протягом яких відповідач не скористався своїм правом подання зустрічного позову в порядку статті 60 Господарського процесуального кодексу України, тому процесуальні дії суду першої інстанції є законними і об'єктивними.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.10.2006 у справі № 2-6/10773-2006 залишити без змін.
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариство "Сімферопольське спеціалізоване автопідприємство № 1203" залишити без задоволення .
Головуючий суддя В.В.Сотула
Судді Н.П. Горошко
Г.К. Прокопанич