СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
16 січня 2007 року | Справа № 2-5/14933-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сотула В.В.,
суддів Горошко Н.П.,
Плута В.М.,
за участю представників сторін:
позивача : Руденко В.П., дов. № 4 від 09.01.2007
відповідача: Бородко І.О., директор
розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Кримське республіканське протизсувне управління" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 23 жовтня 2006 року у справі № 2-5/14933-2006
за позовом державного підприємства "Кримське республіканське протизсувне управління" (вул. Горького, 30, Ялта, 98600)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Івушка"
(вул. Крупської, 15-43, Ялта, 98600)
про розірвання договорів
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2006 року у справі № 2-5/14933-2006 (суддя Гаврилюк М.П.) відмовлено у задоволенні позову державного підприємства "Кримське республіканське протизсувне управління" до товариства з обмеженою відповідальністю "Івушка" про розірвання договору № 106 від 29.12.2003 і договору № 106 - ГП від 29.03.2004.
Позивач, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.
Основні аргументи апеляційної скарги є такі:
- судом не врахована та обставина, що за час дії договірних правовідносин не ТОВ «Бугінвест», не у подальшому ТОВ «Івушка», згідно з пунктом 3.2.5 договору № 106 від 29.12.2003, не виконували своїх обов’язків по здійсненню фінансового забезпечення позивача, пов’язаного з наглядом за технічним станом об’єкта договору, а також відповідно до пункту 4.1 договору № 106-ГП від 29.03.2004 - по безперервному фінансуванню робіт по ремонту берегозахісних споруд, які є предметом спірних договорів;
- будівельні роботи по здійсненню поточного ремонту, відновленню та капітального ремонту провадились відповідачем з порушенням норм та правил та без відповідного узгодження з позивачем ;
- оскільки відповідач користується майном всупереч договору і своєю поведінкою створює загрозу пошкодження майна, спірні угоди підлягають розірванню на підставі статті 783 Цивільного кодексу України.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку, передбаченому статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини справи.
29.12.2003 між державним підприємством „Кримське республіканське протизсувне управління” і товариством з обмеженою відповідальністю „Бугінвест” був укладений договір № 106 користування берегоукріпліючими протизсувними і пляжними спорудами ( арк.с.17-20).
Предметом зазначеного договору, відповідно до пункту 2.1, є надання в користування товариству з обмеженою відповідальністю „Бугінвест” берегоукріпліючих, протизсувних і пляжних споруд м. Алушти від очисних споруд до Черновських каменів, IV комплекс, ділянка між буною № 37 (включно) і причалом - берма № 2, довжиною 52 метра погонних і акваторії порту, які є власністю Автономної Республіки Крим і знаходяться в господарському веденні державного підприємства „Кримське республіканське протизсувне управління”.
За умовами названого договору, ці берегоукріпліючі, протизсувні і пляжні споруди передані товариству з обмеженою відповідальністю „Бугінвест” строком на 49 років (п. 7.1 договору) для здійснення статутної діяльності товариства згідно із заявою (п. 2.3 договору), у тому числи, для здійснення робіт по поточному утриманню, відновленню і капітальному ремонту берегоукріплюючих споруд, будівництву нових споруд, які забезпечують експлуатаційну надійність споруд.
На підставі акту прийому-передачі майна від 29 грудня 2003 року товариству з обмеженою відповідальністю „Бугінвест” (далі - ТОВ «Бугінвест») була надана в користування бетонна берма, протяжністю 52 метра (арк.с 21-22.).
29.03.2004 між ТОВ «Бугінвест»(замовником) і державним підприємством «Кримське протизсувне управління»(управління) був укладений договір № 106-ГП генерального підряду на ремонт берегоукріплюючих протизсувних споруд. (арк.с 7-10), відповідно до умов якого управління прийняло на себе зобов'язання по виконанню робіт по відновленню та капітальному ремонту берегоукріплюючих протизсувних пляжних споруд та інженерного захисту території, яка знаходиться в користуванні у ТОВ «Бугінвест». Замовник, на підставі пункту 4.1 договору № 106 від 29.12.2003, зобов’язаний здійсняти безперервне фінансування робіт по ремонту об’єктів, які є предметом спірних договорів.
24.06.2004 між державним підприємством «Кримське протизсувне управління», ТОВ «Бугінвест»та товариством з обмеженою відповідальністю «Івушка»(далі - ТОВ «Івушка») підписана угода № 1 (арк.с. 12), у відповідності з якою, усі права за договором користування берегоукріплюючими протизсувними спорудами № 106 від 29.12.2003 та, як замовника за договором генерального підряду на ремонт берегоукріплюючих протизсувних споруд № 106 ГП від 29.03.2004, перейшли до ТОВ «Івушка», з моменту підписання акту прийому-передачі від 24.06.2004. № 1 до договору доручення від 16.07.2003.
06.07.2006 державне підприємство «Кримське республіканське протизсувне управління», на підставі частини 2 статті 188 Господарського кодексу України, звернулось до ТОВ «Івушка» з листом № 1409 (арк.с. 15), в якому запропонувало відповідачу розірвати договори № 106 від 29.12.2003 та № 106-ГП від 29.03.2004 у зв’язку з невиконанням останнім взятих на себе обов’язків за цими договорами.
Оскільки ТОВ «Івушка»не повідомило позивача про результати розгляду листа № 1409 від 06.07.2006, державне підприємство «Кримське республіканське протизсувне управління», на підставі пунктів 2,4 статті 188 Господарського кодексу України і статті 783 Цивільного кодексу України, звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до ТОВ «Івушка»про розірвання вищевказаних договорів (арк.с.5-6).
Підставою позовних вимог позивач вказує ту обставину, що за час дії договірних зобов'язань ТОВ «Бугінвест», а у подальшому - ТОВ «Івушка», відповідно до підпункту 3.2.5 договору № 106, не здійснювали оплату щодо забезпечення витрат позивача по здійсненню нагляду за технічним станом майна та проведенню робіт по поточному ремонту, відновленню та капітальному ремонту спірного майна, а також відповідно до пункту 4.1 договору № 106-ГП не здійснювали оплату щодо забезпечення безперервного фінансування робіт по ремонту берегоукріплюючих протизсувних споруд, які знаходились у них в користуванні на підставі договору № 106 від 29.03.2004.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2006 в задоволенні заявлених позовних вимог відмовлено (арк.с. 74-75).
Суд дійшов до висновку, що обставиною, яка призвела до невиконання відповідачем своїх обов’язків за спірними договорами є факт заволодіння спірним майном іншою юридичною особою (ТОВ «Центр розваг «Алушта») , що, в силу пункту 8.1 договору № 106-ГП від 29.03.2004, звільняє ТОВ «Івушка»від відповідальності за неналежне виконання договірних обов’язків.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи , вважає, що рішення суду підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення” від 29.12.76 №11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Господарський суд дійшовши до висновку, що підстав для розірвання спірних договорів не вбачається, однак, не зробив при цьому в рішення посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, що апеляційна інстанція вважає за необхідне виправити.
Як вбачається із змісту спірних договорів, за своєю правовою природою є договорами підряду. Позивач подав позов про їх розірвання з підстав неналежного виконання умов договорів контрагентом.
Стаття 610 Цивільного кодексу України встановлює, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За загальним правилом статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, можливість для учасника договору розірвати його.
Згідно пункту 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.
Істотним порушення є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Отже, господарському суду слід встановити ступінь виконання робіт підрядником, факти порушення ним зобов’язання, характеру допущених відповідачем порушень та наявність підстав цивільно-правової відповідальності.
Згідно статті 614 цього Кодексу вина є підставою відповідальності за порушення зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до підпункту 8.1 пункту 8 договору № 106 - ГП від 29.03.2004 сторони звільняються від відповідальності за часткове невиконання зобов'язань за договором, якщо воно явилося наслідком незалежних від сторін обставин та якщо дані обставини безпосередньо вплинули на виконання дійсного договору.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 (арк.с.100-103), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2006(арк.с.104-108), а також постановою апеляційної інстанції у справі № 2-13/4550.1-2005-А від 24.01.2006 (арк.с. 68-71), був встановлений факт незаконного знаходження ТОВ „Центр розваг „Алушта” на земельній ділянці під вказаними берегоукріплюючими протизсувними спорудами. У зв’язку з цим, ТОВ «Івушка», до якого, згідно з угодою № 1 від 24.06.2004 (арк.с.12), перейшли всі права за договором користування берегоукріплюючими протизсувними спорудами № 106 від 29.12.2003, фактично не могло виконувати договірні обов’язки до моменту виконання в порядку виконавчого провадження постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.02.2006 у справі № 2-8/14266-2005.
В силу частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, матеріалами справи встановлено, що відповідач не користувався спірним майном, тому був позбавлений можливості провадити будівельно-ремонтні роботи згідно з умовами спірних договорів, оскільки це майно знаходилось у фактичному володінні іншої юридичної особи.
Крім того, як вбачається із позовної заяви, підставою розірвання договору позивач вказує статтю 783 Цивільного кодексу України.
Дійсно, за змістом статті 783 Цивільного кодексу України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі або своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі.
Однак, судова колегія вважає таке обґрунтування позовних вимог неприпустимим, оскільки дана норма закону може бути застосована тільки у випадку розірвання договору найму (оренди), а не підряду.
Крім того, позивачем, в порядку статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, як в суд першої інстанції так і в суд апеляційної інстанції не надавались докази користування відповідачем спірним майном всупереч договору, а також поведінки останнього, яка б створювала загрозу спірному майну.
Оскільки наявність обставин, з якими закон пов’язує можливість розірвання господарського договору, відсутня, інших підстав заявником позову приведено не було, судова колегія вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 101,103 (пункт 1),105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ :
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2006 року у справі № 2-5/14933-2006 залишити без змін.
Апеляційну скаргу державного підприємства "Кримське республіканське протизсувне управління" залишити без задоволення.
Головуючий суддя В.В.Сотула
Судді Н.П. Горошко
В.М. Плут