У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
18.07.06 Справа №6/111/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Антонік С.Г. , Кагітіна Л.П. , Шевченко Т. М.
при секретарі Шерник О.В.
За участю представників позивача: Джафаров Б.Ю. – дов. №178/01 від 08.12.05р.
представників відповідача: Раєвський А.О. – дов. №24 від 01.03.06р., Вельможко Ю.О. – дов. №25 від 01.03.06р., Тищенко Н.А. – дов. №14 від 07.09.05р.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Топгаз”, м. Київ
на рішення господарського суду Запорізької області від 03.04.2006р. у справі №6/111/06
За позовом: Закритого акціонерного товариства “Топгаз”, м. Київ
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Електротехнологія”, м. Запоріжжя
про стягнення 19 068,39 грн.
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду №1936 від 17.07.2006р. справа №6/111/06 передана для розгляду колегії суддів у складі: Головуючого судді: Антоніка С.Г. (доповідач); суддів: Кагітіної О.П., Шевченко Т.М.
Колегія суддів прийняла справу до провадження.
За клопотанням представників сторін судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, за їх згодою у судовому засіданні 18.07.2006р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.04.2006р. у справі №6/111/06 (суддя Місюра Л.С.) відмовлено у задоволенні позову ЗАТ «Топгаз» про стягнення з ВАТ «Електротехнологія» 19 068грн. 39коп. – процентів за користування чужими грошовими коштами, стягнутими рішенням господарського суду Запорізької області від 22.11.01р. у справі №2/1/1743.
Рішення господарського суду мотивоване ст.536 ЦК України. Позивачем не доведено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлений договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ЗАТ «Топгаз» звернулося з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області, прийняти інше рішення, яким позов задовольнити.
В апеляційній скарзі заявник в обґрунтування своїх доводів посилаються на неправомірний висновок господарського суду щодо того, що проценти, передбачені ст.536 ЦК України, за своєю правовою природою є боргом, а не відповідальністю. Адже зазначені в цій статті проценти є платою за користування чужими грошовими коштами. Відтак, вже несплачені проценти є боргом. Крім того вказує на безпідставність посилання господарського суду на зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки такого зарахування не відбулося, що підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 20.03.06р. у справі №12/261-10/46. Таким чином, між сторонами продовжують існувати грошові зобов’язання.
У судовому засіданні представник ЗАТ «Топгаз» підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.
ВАТ «Електротехнологія» у відзиві на апеляційну скаргу та його представники у судовому засіданні вказали на законність винесеного судом рішення. Просять у задоволенні апеляційної скарги відмовити. При цьому зазначили, що надання у користування грошових коштів є позикою. Відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надання коштів у позику з метою отримання прибутку визнається фінансовою послугою та допускається надання фінансових послуг лише фінансовими установами. Оскільки позивач не має статусу фінансової установи, тому суд правомірно не задовольнив позов. Розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом чи іншими актами цивільного законодавства. Проте договором від 10.02.98р. №21-98 не передбачено стягнення таких процентів.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України , апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:
10.02.98р. між ЗАТ «Топгаз» та ВАТ «Електротехнологія» укладено договір №21-98 на поставку природного газу.(а.с.9).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.11.01р. у справі №2/1/1743 з ВАТ «Електротехнологія» на користь ЗАТ «Топгаз» стягнуто 94 531грн. 58коп. заборгованості за поставлений природний газ за договором від 10.02.98р., а також 945грн. 31 коп. державного мита та 41грн.81коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.(а.с.11).
Оскільки вказане рішення набрало законної сили, але до теперішнього часу не виконане, ЗАТ «Топгаз» звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 19 068грн. 39коп. процентів, як плати за користування чужими грошовими коштами, на підставі ст.ст.536,1212,1214 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного:
Відповідно до ст.536 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу своїх вимог, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Проценти у розумінні ст.536 ЦК України є платою за користування чужими коштами, а позивач відповідно до змісту позовної заяви намагається застосувати цей вид процентів як вид відповідальності за порушення грошового зобов’язання, як то передбачено ст.625 ЦК України. Проте норми ст.536 ЦК України не застосовуються до правовідносин з приводу прострочення виконання грошового зобов’язання.
Як вбачається з договору №21-98 від 10.02.98р., ним не передбачено стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами.
Таким чином, стягнута за рішенням суду у справі №2/1/1743 сума 94 531 грн. 58коп. є боргом ВАТ «Електротехнологія» за невиконаними зобов’язаннями по поставці природного газу перед ЗАТ «Топгаз», а не чужими грошовими коштами. Тому підстави для задоволення позову відсутні.
Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються на підставі вищевикладеного.
За таких обставин апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства “Топгаз”, м. Київ задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Запорізької області від 03.04.2006р. у справі №6/111/06 слід залишити без змін.
Судові витрати по апеляційній скарзі, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу, віднести на заявника апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України , суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Топгаз”, м. Київ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 03.04.2006р. у справі №6/111/06 залишити без змін.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Антонік С.Г.
Кагітіна Л.П. Шевченко Т. М.