У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.07.06                                                                                       Справа №26/315

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Федоров І.О. судді  Федоров І.О.    , Кагітіна Л.П.  , Шевченко Т. М.

при секретарі: Соколові А.А.

за участю представників:

позивача: Вишняков Д.О. - довіреність № 252 від 07.09.2005 р.,

відповідача: Пацатий Ю.В. – посвідчення від 29.09.2001 р., керівник,

           Івахніна А.В. – довіреність б/н від 25.01.2006 р., адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Промбудмонтаж», м. Запоріжжя,

на рішення господарського суду Запорізької області від 07.04.2006 р. у справі №26/315,

за позовом: Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» в особі Запорізької філії ЗАТ «Страхова компанія «Інкомстрах», м. Запоріжжя,

до відповідача: Приватного підприємства «Промбудмонтаж», м. Запоріжжя,

про стягнення 5 131,49 грн

ВСТАНОВИВ:

За розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №1899 від 12.07.2006 р. справа № 26/315 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Федорова І.О. (доповідач), суддів: Кагітіної Л.П., Шевченко Т.М.

За клопотанням представників сторін судове засідання проводилося без застосування технічної фіксації судового процесу, за їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.04.2006 р. у справі №26/315 (суддя Зубкова Т.П.), оформленому і підписаному в повному обсязі 25.04.2006 р. задоволено позов ЗАТ «СК «Інкомстрах» в особі Запорізької філії до ПП «Промбудмонтаж» про стягнення 5131,49 грн. шкоди. Рішення мотивовано положеннями ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 191, 601, 993, 1172, 1187 ЦК України.

Відповідач з рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати. На підтвердження своїх доводів відповідач зазначає, що судом неповно з’ясовані обставини, які мали значення для справи. Так, місцевий господарський суд не взяв до уваги, що згідно ст. 16 Закону України «Про страхування» страховик у разі настання страхового випадку здійснює страхову виплату. Таке ж положення закріплено і в п. 1.1 Договору страхування від 19.03.2004 р., укладеному між позивачем та страхувальником – гр. Рибаченко В.А. Однак позивач виплатив страхувальнику лише частину страхової виплати у розмірі 350,49грн. Решта суми, що складає предмет позову, не була виплачена, оскільки взаємозалік зустрічних однорідних вимог на суму 4781 грн., здійснений між позивачем та страхувальником, суперечить ст. 601, 983 ЦК України, п. 9.1 глави 9 Інструкції Національного банку України №22 від 21.01.2004 р. «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», оскільки у страхувальника перед позивачем на момент здійснення взаємозаліку, відповідно до вимог ст. 983 ЦК України, не існувало грошових зобов’язань. Отже, цей взаємозалік не може свідчити про здійснення позивачем страхової виплати в повному обсязі.

Крім того,  відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують розмір заподіяних збитків. Звіт № 46 від 12.02.2005 р. про визначення вартості збитку пошкодженого дорожнього транспортного засобу не можна оцінювати, як висновок експертизи відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 р. № 8 «Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах». До того ж, при складенні даного звіту № 46 не був викликаний представник відповідача, що суперечить ст. 5.2 наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів». Зміст цього звіту суперечить вимогам ст. 3 ГПК України, ст.21 Закону України «Про мови в Українській РСР», ст. 7 ЦПК України, оскільки не зрозуміло на якій мові та з якими скороченнями складені калькуляції, які є додатком до звіту № 46. Також, звіт не підтверджує фактичні витрати, а визначає вартість можливих витрат, які виникли внаслідок ДТП.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Наполягає, що сума страхової виплати повинна бути саме виплачена, а не зарахована актом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог. Також, зазначає, що позивачем порушено умови договору страхування від 19.03.2004 р. з гр. Рибаченко В.А. стосовно строків здійснення страхової виплати. Крім того, не погоджується із сумою, визначеною в Звіті № 46 від 12.02.2005 р. про визначення вартості збитку пошкодженого дорожнього транспортного засобу, вважає її завищеною.

Позивач у відзиві проти доводів апеляційної скарги заперечив, просить в її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін. При цьому, посилається на те, що норми ст. 601 ЦК України дозволяють здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог. Такі вимоги щодо гр. Рибаченка В.А. виникли з нового договору страхування, укладеного в день складення акту взаємозаліку. Не погоджується позивач і з доводами відповідача про те, що розмір заподіяної шкоди повинен визначатися тільки документами ремонтного підприємства, де здійснювався ремонт транспортного засобу, оскільки це суперечить умовам договору страхування від 19.03.2004 р. Також, заперечує проти посилань відповідача на необхідність обов’язкового виклику його представника під час здійснення огляду та визначення вартості збитків пошкодженого транспортного засобу, тому що згідно пп. 5.2 п. 5 наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. №142/5/2092 «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів» такий виклик здійснюється лише у разі такої потреби. Вважає безпідставними та такими, що не відносяться до предмету розгляду даної справи доводи відповідача щодо правильності складення позивачем бухгалтерських документів, що є виключною прерогативою податкових органів. Враховуючи, що дана справа розглядається в порядку господарського судочинства заперечує проти посилань відповідача на Постанову Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.1997 р., ст. 21 Закону України «Про мови в Українській РСР», ст. 7 ЦПК України. Щодо вимог ст. 3 ГПК України позивач зазначає, що вона регламентує лише мову господарського судочинства, однак не мову складення Звіту № 46 від 12.02.2005 р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просить залишити її без задоволення. Зазначає, що визначення вартості збитку пошкодженого дорожнього транспортного засобу здійснено спеціалістом-автотоварознавцем, який здійснює ліцензійну діяльність, а тому складений ним Звіт № 46 від 12.02.2005 р. є належним доказом розміру збитків, завданих транспортному засобу гр.Рибаченка В.А. водієм відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача про стягнення 5131,49 грн. на відшкодування у регресному порядку заподіяної шкоди.

Колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, 19.03.2004 р. між позивачем у справі (Страховик) та гр.Рибаченко В.А. (Страхувальник) укладено Договір АС № 001059 добровільного страхування наземного транспорту (далі – Договір – а.с. 10). За умовами цього Договору застраховано автомобіль Mitsubishi Carisma, реєстраційний номер 41554 НЕ, що належить страхувальнику. Строк дії Договору – до 19.03.2005 р.

31 січня 2005 р. сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення автомобіля ВАЗ 21053, реєстраційний номер 12133 НР, який належить ПП «Промбудмонтаж» - відповідач у справі, з автомобілем «Mitsubishi Carisma», реєстраційний номер 41554 НЕ, що належить гр.Рибаченку В.А. і який було застраховано за Договором від 19.03.2004 р.

Факт ДТП підтверджується Довідкою № 308 ОДАІ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області (а.с. 12), згідно якої ДТП сталася з вини водія відповідача – гр. Белоусова В.В., про що складено адміністративний протокол АВ 995183 від 31.01.2005 р., який направлено до суду.

Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15.02.2005 р. у справі     №3-916\2005 р.(а.с. 66) встановлено, що Белоусов В.В. порушив правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу «Мітцубісі», держномер 415-54 НЕ, водій Рибаченко В.А. В зв’язку з цим на Белоусова В.В. накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

02 лютого 2005 р. гр. Рибаченко В.А. звернувся до позивача з заявою (а.с. 11) про здійснення страхової виплати у зв’язку з зазначеним ДТП, що за Договором страхування від 19.03.2004 р. є страховим випадком.

12 лютого 2005 р. спеціалістом-автотоварознавцем складено Звіт № 46 про визначення вартості пошкодженого дорожнього транспортного засобу (а.с. 13), згідно якого вартість матеріальних збитків, завданих автомобілю гр. Рибаченка В.А. - «Mitsubishi Carisma», реєстраційний номер 41554 НЕ, в результаті його пошкодження при ДТП складає 5 131,49 грн.

18 березня 2005 р. позивачем складено страховий акт № 1059/2, відповідно до п. 3 якого сума страхової виплати, яку належить здійснити позивачу на користь страхувальника становить 5 131,49 грн.

Того ж дня, 18.03.2005 р., між позивачем та гр. Рибаченком В.А. укладено новий Договір серії АСО № 006852 добровільного страхування наземного транспорту - автомобілю Mitsubishi Carisma, реєстраційний номер 41554 НЕ. Сума страхового платежу за цим Договором, яку зобов’язався сплатити страхувальник, склала 4781 грн. Строк сплати цієї суми в цьому Договорі не обумовлено.

Враховуючи наявність зустрічних однорідних грошових вимог, які виникли за Договорами АС № 001059 від 19.03.2004 р. (сума страхової виплати в розмірі 5131,49грн.) та АСО №006852 від 18.03.2005 р. (сума страхового платежу в розмірі 4781 грн.), позивач та гр. Рибаченко В.А. підписали акт взаємозаліку № АС 1059 від 18.03.2005 р. зустрічних однорідних вимог (а.с. 90) на суму 4781 грн.

Решта суми страхової виплати за Договором страхування АС № 001059 від 19.03.2004р. у розмірі 350,49 грн. була перерахована позивачем за платіжним дорученням від 04.04.2005 р. (а.с. 21).

Таким чином, позивач повністю виконав свої зобов’язання за Договором страхування АС №001059 від 19.03.2004 р. виплативши страхувальнику, гр. Рибаченку В.А., суму страхової виплати.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Сплачена позивачем сума страхової виплати у розмірі 5131,49 грн. є фактичними витратами в розумінні ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, в межах яких до позивача, як до страховика, переходить право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Здійснення такої виплати позивачем, на користь страхувальника надає йому право вимагати від відповідача у даній справі сплати цих коштів.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає позовні вимоги ЗАТ «Страхова компанія «Інкомстрах» в особі Запорізької філії про стягнення з ПП «Промбудмонтаж» 5131,49 грн. такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів у зв’язку з наступним.

Стосовно заперечень відповідача щодо визначення розміру заподіяної шкоди, слід зазначити, що згідно умов пп. «а» п. 2.3 Договору страхування АС №001059 від 19.03.2004 р. його сторони передбачили, що розмір заподіяної шкоди може визначатися на підставі висновку спеціаліста автотоварознавця, експертної установи чи організації. Встановлення правильності або обґрунтованості зробленого експертом висновку щодо визначення  вартості матеріальної шкоди, завданої автотранспортному засобу, не входить в межі предмету розгляду у даній справі. До того ж, ні позивач, ні страхувальник не заперечували проти визначення розміру заподіяної шкоди спеціалістом-автотоварознавцем і позивач погодився з висновками експерту, викладеними у Звіті № 46 від 12.02.2005 р., та сплатив визначену останнім суму страхової виплати.

Посилання відповідача на те, що згідно п. 2.3 Договору страхування АС №001059 від 19.03.2004 р. документами, на підставі яких визначається розмір заподіяної шкоди, є документи ремонтного підприємства не відповідають дійсності. Так, згідно даного п. 2.3 Договору, документи ремонтного підприємства є альтернативою висновку експерта і можуть бути прийняті для розгляду страховиком, в якості документів, на підставі яких визначається розмір заподіяної шкоди, лише якщо ремонт на конкретному ремонтному підприємстві здійснювався за згодою страховика. Однак фактичні дії сторін Договору страхування АС №001059 від 19.03.2004 р. свідчать, що сторони узгодили визначення розміру заподіяної шкоди саме на підставі висновку спеціаліста-автотоварознавця.

Доводи відповідача про невідповідність калькуляцій, доданих до Звіту № 46 від 12.02.2005 р., вимогам ст. 3 ГПК України, ст.21 Закону України «Про мови в Українській РСР», ст. 7 ЦПК України, відхиляються, оскільки дані калькуляції надруковано за допомогою комп’ютерної програми, використаної при дослідженні, яка передбачає відповідні скорочення. Самий же Звіт складено державною мовою з розшифровкою складових частин визначеної експертом суми заподіяної шкоди.

Так, експертом встановлено такі пошкодження, які одержав автомобіль гр. Рибаченка В.А. в результаті ДТП: розбито, підлягає заміні бампер задній в зборі з накладкою, деформована зі зломами, змяттям, потребує ремонту кришка багажнику та панель задка. Вартість ремонтно-відновлюваних робіт оцінена у 1510 грн., вартість необхідних для ремонту матеріалів – 745,07 грн., вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту – 2876,42грн.

Стосовно посилань відповідача на Постанову Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.1997 р. «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» колегія суддів зазначає, що вони є безпідставними, оскільки судові експертизи ні судом першої, ні апеляційної інстанції у даній справі не призначалися.

Посилання відповідача на те, що замовник дослідження повинен був викликати представника ПП «Промбудмонтаж» для огляду пошкодженого автомобілю суперечить положенням Наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. №142/5/2092 «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів». Так, пунктом 5.2 цього Наказу передбачено, що у разі потреби виклик  зацікавлених  осіб  на  технічний огляд із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду ДТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження врученням відповідного виклику під розписку особи, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. Таким чином, даний наказ не встановлює обов’язку замовника дослідження викликати зацікавлених осіб для його проведення.

Посилання відповідача на порушення позивачем умов Договору страхування АС №001059 від 19.03.2004 р. щодо строків здійснення страхової виплати страхувальнику не відносяться до предмету розгляду даної справи, а стосуються відносин страхування, що склалися між позивачем та гр. Рибаченком В.А.

Також, відповідач вважає не правомірним здійснення позивачем та страхувальником взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, оскільки на момент здійснення цього зарахування зобов’язань страхувальника перед позивачем не існувало.

Однак, як встановлено і підтверджується матеріалами справи, в день здійснення даного взаємозаліку – 18.03.2005 р. між позивачем та гр. Рибаченком В.А. укладено новий Договір страхування АСО № 006852 від 18.03.2005 р., за яким страхувальник зобов’язався сплатити страховий платіж в розмірі 4781 грн. При цьому, строк виконання цього зобов’язання в договорі не встановлено, як і не заборонено внесення цього платежу в той же день.

Згідно ст. 601 ЦК України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

Тобто, підписання сторонами акту взаємозаліку № АС 1059 від 18.03.2005р. зустрічних однорідних вимог не суперечить вказаним положенням чинного законодавства.

Крім того, ні нормами ст. 27 Закону України «Про страхування», ні пп. «ґ» п. 1.1 Договору АС № 001059 від 19.03.2004 р. не встановлено конкретної форми здійснення страховиком суми страхової виплати, наприклад, шляхом перерахування грошових коштів, а тому колегія суддів вважає, що позивач виконав взяті на себе зобов’язання та сплатив суму страхової виплати шляхом здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Доводи відповідача, що позивачем було проведено цей взаємозалік лише 03.04.2005 р. і не було надано бухгалтерських документів, які підтверджують надходження суми на поточний рахунок позивача, не приймається колегією суддів, оскільки при зарахуванні зустрічних однорідних вимог зобов’язання сторін припиняються в день проведення такого зарахування, в даному випадку – 18.03.2005 р. (день підписання акту взаємозаліку № АС 1059 від 18.03.2005р.)

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанцій надано правильну оцінку наявним доказам у справі та спір вирішено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Тому рішення суду слід залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

Керуючись ст. ст. 101, п. 1  ст. 103, ст. 105  ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Промбудмонтаж», м. Запоріжжя, залишити без  задоволення.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 07.04.2006 р. у справі № 26/315 залишити без змін.

  

Головуючий суддя Федоров І.О.

 судді  Федоров І.О.  

 Кагітіна Л.П.  Шевченко Т. М.