Справа №1817/4003/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Шершак М.І.

Номер провадження 11/788/72/14 Суддя-доповідач - Рунов В. Ю.

Категорія - Зловживання владою або службовим становищем

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Рунова В. Ю.,

суддів - Ященка В. А., Моїсеєнко Т. М.,

з участю прокурора - Савостьянової Л.В.

потерпілих - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8

представника потерпілих - адвоката ОСОБА_9

виправданих - ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції МОКРЕНКА Ю.М., представника потерпілих ОСОБА_9, потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_14 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 03 червня 2014 року, за яким

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий

визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.364 КК України та виправданий, -

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканець АДРЕСА_2, раніше не судимий

визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.364 КК України та виправданий, -

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканець АДРЕСА_3, раніше не судимий

визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.364 КК України та виправданий, -

Відмовлено у задоволенні цивільних позовів ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_14, ОСОБА_18, ОСОБА_3, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, -

ВСТАНОВИЛА:

Органами досудового розслідування ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 було пред'явлено обвинувачення за ч.1 ст.364 КК України в тому, що у невстановлений день у червні 2011 р. командир роти міліції особливого призначення «Беркут» ОСОБА_10 пред'явив незаконну вимогу підлеглим працівникам молодшого начальницького складу щомісячно здавати йому гроші у розмірі 150 грн. і вступив у злочинну змову із заступниками командирів взводів ОСОБА_12 та ОСОБА_11, які за домовленістю із ним проводили щомісячний збір коштів та безпосередньо висловлювали вимоги співробітникам РМОП «Беркут» здавати їм гроші, а зібрані таким чином кошти передавали ОСОБА_10

Перебуваючи під впливом вказаних погроз, працівники молодшого командного складу РМОП «Беркут» систематично передавали особисті кошти ОСОБА_10, здаючи їх ОСОБА_11 і ОСОБА_12 у невстановлений слідством час - протягом останньої декади кожного місяця включно, у приміщенні РМОП «Беркут» за адресою: м. Суми вул. Роменська, 112 у період з червня 2011 р. по липень 2012 р. включно.

За цей період ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 за попередньою змовою у групі одержали кошти старшого сержанта ОСОБА_3 у сумі 1950 грн., старшого сержанта міліції ОСОБА_19 у сумі 1800 грн., молодшого сержанта ОСОБА_17 у сумі 1950 грн., старшого сержанта ОСОБА_25 у сумі 900 грн., старшого сержанта ОСОБА_4 у сумі 1950 грн., молодшого сержанта ОСОБА_26 у сумі 1950 грн., старшини ОСОБА_16 у сумі 1950 грн., прапорщика ОСОБА_27 у сумі 1800 грн., старшого сержанта ОСОБА_28 у сумі 1200 грн., старшого сержанта ОСОБА_29 у сумі 1950 грн., сержанта ОСОБА_23 у сумі 1950 грн., старшого сержанта ОСОБА_30 у сумі 1950 грн., старшого сержанта ОСОБА_20 у сумі 1950 грн., прапорщика ОСОБА_8 у сумі 2050 грн., молодшого сержанта ОСОБА_31 у сумі 1950 грн., старшого сержанта ОСОБА_32 у сумі 1950 грн., сержанта ОСОБА_33 у сумі 1650 грн., старшого сержанта ОСОБА_14 у сумі 1350 грн., сержанта ОСОБА_34 у сумі 2050 грн., молодшого сержанта ОСОБА_22 у сумі 1350 грн., рядового ОСОБА_35 у сумі 150 грн., молодшого сержанта ОСОБА_36 у сумі 150 грн., рядового ОСОБА_5 у сумі 300 грн., старшого сержанта ОСОБА_6 у сумі 1950 грн., прапорщика ОСОБА_24 у сумі 1200 грн., рядового ОСОБА_37 у сумі 150 грн., сержанта ОСОБА_15 у сумі 1950 грн. старшого сержанта ОСОБА_7 у сумі 1500 грн., старшого сержанта ОСОБА_18 у сумі 1950 грн., на загальну суму 44900 грн.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність участі ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, оскільки з врахуванням доказів, які були досліджені в судовому засіданні, з точки зору достатності та взаємозв'язку, сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом їх вину, внаслідок чого виправдав їх у пред'явленому обвинуваченні за недоведеністю їх участі у вчиненні даного злочину.

В поданих апеляціях:

- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції МОКРЕНКО Ю.М. просить скасувати вирок суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, однобічністю та неповнотою судового слідства та неправильним застосуванням кримінального закону, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки суд не взяв до уваги всіх доказів, не перевірив та не дослідив їх належним чином, допустив суперечності в їх оцінці, не зазначив чому він бере до уваги одні докази, вважає їх неправдивими та неспроможними, і чому бере до уваги інші, оцінені ним, як достовірні та правдиві. Також зазначає, що суд не визначився з підставою для виправдання;

- представник потерпілих - адвокат ОСОБА_9 просить скасувати вирок суду у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а також однобічністю та неповнотою судового слідства, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки суд не взяв до уваги всіх доказів, які могли істотно вплинути на його висновки та не дав їм належної оцінки, а також, при наявності суперечливих доказів не зазначив, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші. Крім того, зазначає, що суд не вправі був наперед вирішувати питання щодо надання потерпілими завідомо неправдивих показань, а також навів у вироку дві взаємовиключні підстави для виправдання;

- потерпілий ОСОБА_3 просить скасувати виправдувальний вирок як такий, що прийнятий судом на підставі своїх припущень і такий, що не ґрунтується на доказах та постановити новий вирок, яким ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_38 засудити за ч.1 ст.364 КК України в межах санкції статті, оскільки суд безпідставно відкинув показання потерпілих про вимагання з них грошових коштів, не взяв до уваги інші докази та допустив розбіжності в показаннях. Так зазначає, що ні він, ні інші потерпілі не мали на меті обмовити ОСОБА_10;

- потерпілий ОСОБА_14 посилаючись на обставини аналогічні апеляції потерпілого ОСОБА_3, також просить скасувати виправдувальний вирок та постановити новий, яким ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_38 засудити за ч.1 ст.364 КК України в межах санкції статті.

Вислухавши доповідь судді, доводи прокурора Савостьянової Л.В., яка в повному обсязі підтримала апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, частково підтримала апеляції потерпілих та їх представника і просила скасувати вирок суду, а справу направити на новий судовий розгляд, доводи потерпілого ОСОБА_3 та представника потерпілих ОСОБА_9, які підтримали свої апеляції та апеляцію прокурора, пояснення потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які погодилися як з апеляцією прокурора, так і з апеляціями потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_14 та представника потерпілих ОСОБА_9, пояснення виправданих ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12, які заперечили проти поданих апеляцій і просили залишити їх без задоволення, а вирок суду без зміни, виконавши вимоги ст.ст.318 і 319 КПК України (1960 р.), перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи поданих апеляцій, колегія суддів вважає, що вказані вище апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Мокренка Ю.М., представника потерпілих ОСОБА_9, потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_14 підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог п.п.2 і 3 ч.1 ст.367 КПК України (1960 р.), підставою для скасування вироку при розгляді справи в апеляційному суді є: невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а також істотне порушення кримінально-процесуального закону. При цьому, апеляційний суд не вправі скасовувати виправдувальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав підсудного.

Відповідно до приписів ч.1 ст.369 КПК України (1960 р.), вирок вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам справи: 1) коли висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні; 2) коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; 3) коли при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; 4) коли висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності, а згідно ч.2 цієї статті вирок із зазначених підстав підлягають скасуванню лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи могла вплинути на вирішення питання про винуватість засудженого або невинуватість виправданого, на правильність застосування кримінального закону.

Так, органом досудового слідства підсудним ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 було пред'явлено обвинувачення за ч.1 ст.364 КК України (в порядку ст.277 КПК України 1960 р.) в тому, що у невстановлений день у червні 2011 р. командир РМОП «Беркут» ОСОБА_10 пред'явив незаконну вимогу підлеглим працівникам молодшого начальницького складу щомісячно здавати йому гроші у розмірі 150 грн. і вступив у злочинну змову із заступниками командирів взводів ОСОБА_12 та ОСОБА_11, які за домовленістю із ним проводили щомісячний збір коштів та безпосередньо висловлювали вимоги співробітникам РМОП «Беркут» здавати їм гроші, а зібрані таким чином кошти передавали ОСОБА_10

Перебуваючи під впливом вказаних погроз, працівники РМОП «Беркут» систематично передавали особисті кошти ОСОБА_10, здаючи їх ОСОБА_11 і ОСОБА_12 протягом останньої декади кожного місяця включно в приміщенні РМОП «Беркут» по вул. Роменській, 112 в м. Суми у період з червня 2011 р. по липень 2012 р. включно.

За цей період ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 з використанням свого службового становища і заподіянням істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам, всупереч інтересам служби, за попередньою змовою у групі, одержали кошти від підпорядкованих співробітників на загальну суму 44900 грн., чим вчинили зловживання службовим становищем.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, потерпілі - працівники РМОП «Беркут» - старші сержанти міліції ОСОБА_3, ОСОБА_19, ОСОБА_25, ОСОБА_4, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_20, ОСОБА_32, ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_18; молодші сержанти ОСОБА_17, ОСОБА_26, ОСОБА_31, ОСОБА_22, ОСОБА_36; старшина ОСОБА_16, прапорщики ОСОБА_27, ОСОБА_8, ОСОБА_24; сержант ОСОБА_23, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_15; рядові ОСОБА_35, ОСОБА_5, ОСОБА_37, а всього 29 чоловік, будучи неодноразово допитаними як в ході досудового, так і під час судового слідства, давали абсолютно впевнені, послідовні та логічні показання про те, що саме підсуднім ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 на їх вимогу вони передавали грошові кошти щомісяця по 150 грн. за обставин, викладених в обвинувальному висновку.

При цьому, зазначені потерпілі у категоричній формі наполягали на своїх показаннях щодо вчинення відносно них неправомірних дій саме ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_11

Показання вказаних вище потерпілих співпадають та об'єктивно підтверджуються іншими доказами по справі, зокрема показаннями свідків ОСОБА_39 і ОСОБА_40, письмовими доказами.

Досліджуючи показання потерпілих, свідків та інші письмові докази по справі, суд першої інстанції в порушення вимог кримінально-процесуального закону дав їм частковий аналіз і зосередив свою увагу виключно на дріб'язкових і несуттєвих розбіжностях в цих показаннях, залишивши без глибокого та детального аналізу показання потерпілих, згідно яких ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 вчинили відносно них протиправні дії.

При цьому, суд першої інстанції порахував, що показання 29 потерпілих ґрунтуються на припущеннях і вони обмовляють підсудних, не навівши цьому переконливих мотивів у своєму рішенні.

Зокрема, суд не проаналізував кожен окремо доказ на підтвердження обвинувачення, кожне показання потерпілого, а обмежився лише їх узагальненою оцінкою, що є неприпустимим з точки зору вимог кримінально-процесуального закону і призвело до передчасних висновків.

Висновки суду першої інстанції щодо неспроможності показань потерпілих в частині не звернення їх на протязі року до відповідних правоохоронних органів не заслуговують на увагу і не можуть жодним чином впливати на наявність чи відсутність поборів в РМОП «Беркут», на доведеність чи недоведеність винуватості ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_11, правової кваліфікації їх дій, на правдивість показань потерпілих та свідків ОСОБА_39 і ОСОБА_40 тощо.

Разом з тим, в основу виправдувального вироку судом першої інстанції були покладені показання свідків ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72 про те, що в РМОП «Беркут» були відсутні побори і не з кого ніяких коштів в сумі 150 грн. не вимагалося, мотивуючи свій висновок о правдивості цих показань тим, що вони знайшли своє підтвердження в судовому засіданні при розгляді справи.

В той же час суд першої інстанції не врахував той факт, що зазначені вище свідки висловили лише свої думки і міркування про відсутність в РМОП «Беркут» поборів та причини написання потерпілими скарг на дії ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 до правоохоронних та інших органів, визнавши висловлені ними припущення як встановлені і дійсні обставини справи, при цьому залишивши їх належним чином не перевіреними та нічим не підтвердженими.

Крім того, районний суд безпідставно, в порушення вимог кримінально-процесуального закону спочатку дослідив, а потім і виклав у вироку письмові показання свідків ОСОБА_63, ОСОБА_56, ОСОБА_52, ОСОБА_57, ОСОБА_65 та ОСОБА_59, які останні надали в ході досудового слідства, оскільки у відповідності до вимог ч.1 ст.257 КПК України (1960 р.), суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків тощо. При цьому, оголошення показань свідка, дані ним під час досудового слідства можливе лише при дотриманні судом певних вимог, передбачених ст.306 КПК України (1960 р.), чого не було зроблено судом першої інстанції.

З аналогічних підстав колегія суддів вважає не перевіреними належним чином в судовому засіданні і письмові документи, які суд першої інстанції навів у вироку як докази невинуватості ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого їм злочину.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи до них були долучені постанови Сумського окружного адміністративного суду про поновлення на посаді потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_6 і ОСОБА_15, згідно яких зазначені особи були поновленні на роботі внаслідок порушення керівництвом РМОП «Беркут» прав співробітників і здійснення на останніх тиску. Ці постанови набрали законної сили і встановлювали певні юридичні факти, були відповідно до вимог кримінально-процесуального закону досліджені в судовому засіданні (ст.314 КПК України 1960 р.), але суд першої інстанції не навів їх у своєму вироку і не надав їм ніякої правової оцінки, тобто не узяв до уваги докази, які на думку обвинувачення могли істотно вплинути на висновки суду.

Відповідно до положень ч.1 ст.370 КПК України (1960 р.), істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що судом першої інстанції при зміні прокурором пред'явленого ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 обвинувачення в порядку ст.277 КПК України (1960 р.) були допущені істотні порушення вимог цієї норми закону, зокрема не була вручена копія постанови про зміну обвинувачення потерпілому ОСОБА_15

Крім того, судом не була перевірена достовірність розписки від імені потерпілого ОСОБА_17, оскільки останній не був присутнім і допитаним в судовому засіданні у зв'язку з відсутністю за місцем мешкання, хоча в подальшому і передав суду розписку про отримання постанови про зміну обвинувачення.

Згідно приписів ст.327 КПК України (1960 р.) виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діяннях підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено його участі у вчиненні злочину.

Разом з тим, при викладенні підстав для виправдання ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 суд першої інстанції спочатку зазначив, що «злочин, в якому обвинувачуються ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 не мав місце», але в подальшому вказав про необхідність їх виправдання у зв'язку з недоведеністю участі у вчиненні інкримінованого їм злочину, чим допустив суперечності у висновках.

Зазначені вище порушення вимог кримінально-процесуального закону, на думку колегії суддів, є такими, що перешкодили суду повно та всебічно розглянути дану кримінальну справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

На підставі викладеного, враховуючи вищевказані обставини, колегія суддів вважає за необхідне виправдувальний вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, задовольнивши таким чином частково апеляції прокурора, потерпілих та їх представника.

Керуючись ст.ст.362, 365, 366 і 377 КПК України (1960 р.); п.п.11 і 13 розділу XI «Перехідні положення» КПК України (2012 р.), колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції МОКРЕНКА Ю.М., представника потерпілих ОСОБА_9, потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_14 задовольнити частково.

Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 03 червня 2014 року відносно ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

СУДДІ:

Рунов В. Ю. Ященко В. А. Моїсеєнко Т. М.