ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" грудня 2006 р. Справа № 18/4734
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Пасічник С.С.
суддів: Гулової А.Г.
Шкляр Л.Т.
при секретарі Павловській Л.П. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Бондара М.М. - директора,
Баб'юка І.М. - представника за довіреністю від 11.08.2006р.;
від відповідача: Марзялка В.Т. - представника довіреністю від 27.06.2006р.,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Рубан", м.Хмельницький
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "28" серпня 2006 р. у справі № 18/4734 (суддя Саврій В.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудсервіс",
м.Хмельницький
до Приватного підприємства "Рубан", м.Хмельницький
про стягнення 57506,74 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.08.2006р. у справі №18/4734 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудсервіс" (м.Хмельницький) до Приватного підприємства "Рубан" (м.Хмельницький) про стягнення 57506,74 грн. задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 55292,83 грн. основного боргу, 2213,91 грн. 3% річних, 575,06 грн. витрат з державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю з наведених у скарзі підстав.
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач, зокрема, зазначає, що:
- суд першої інстанції при прийнятті позовної заяви порушив вимоги п.6 ст.63 ГПК України, відповідно до якого позовна заява повертається, якщо до неї не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, оскільки відповідач отримав лише копію позовної заяви без копій всіх відповідних документів, які є в матеріалах справи;
- місцевим господарським судом також порушено пункти 2 та 3 ч.1 ст.65 ГПК України, зокрема, не було викликано представників сторін для досудового врегулювання спору та уточнення обставин справи;
- ухвала суду про призначення справи до розгляду на 28.08.06р. була отримана ПП "Рубан" лише 29.08.06р., про що свідчить журнал вхідної-вихідної документації підприємства;
- крім того, при розгляді справи судом не були враховані фактичні обставини по господарським відносинам, що склалися між сторонами на підставі договорів купівлі-продажу №75136, №76134, №77135 від 07.07.03р. та договору відповідального зберігання №37 від 15.07.03р. з додатком, які в сукупності дають підстави вважати, що заборгованість у ПП "Рубан" перед ТОВ "Промбудсервіс" відсутня.
Представник відповідача в засіданні суду підтримав доводи апеляційної скарги, вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області прийняте з неповним з’ясуванням обставин справи та порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Позивач у відзивах від 14.11.2006р. (а.с.48), від 01.12.06р. (а.с. 69-70) на апеляційну скаргу та його представники в засіданні суду заперечили проти доводів, які зазначені в апеляційній скарзі, вважають рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просять оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Рубан" - без задоволення. Зокрема, вказують, що господарський суд Хмельницької області повністю встановив обставини справи, правильно застосував норми процесуального та матеріального права, а саме: п.4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, ст.ст.174, 193 ГК України та ст.ст.526, 530 ЦК України.
Вислухавши представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
07.07.2003р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбудсервіс" (Продавець) та Приватним підприємством "Рубан" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №75136 (а.с.8), згідно п.1.1 якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, який повинен розрахуватись у визначений даним договором термін, легковий автомобіль "Фольксваген Бора" № кузова W V W Z Z Z 1 J Z 2 W 16910.
Приймання-передача автомобіля здійснюється на підставі двостороннього акту приймання-передачі, що є невід'ємною частиною даного договору (п.2.2).
Як свідчать наявні в матеріалах справи приймально-здавальний акт, накладна №7/7 від 07.07.2003р., податкова накладна від 07.07.03р. №7/7, довіреність на отримання автомобіля серії ЯЖК №110270 від 27.06.2003р. (а.с.9-12) позивач свої зобов'язання за договором №75136 від 07.07.2003р. виконав у повному обсязі й передав відповідачу названий автомобіль.
07.07.2003р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбудсервіс" (Покупець) та Приватним підприємством "Рубан" (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №77/35 (а.с. 73), згідно п.1.1, п. 2.3 якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця плодовоовочеву консервацію, а останній розрахуватись за неї на протязі 15 банківських днів з дня підписання договору.
На виконання вказаного договору відповідачем було передано позивачеві плодоовочевої консервації на загальну суму 170207,17 грн. (з врахуванням ПДВ), що підтверджується накладною №140 від 15.07.2003р. та податковою накладною№140 від 15.07.2003р. (а.с.13-14).
22.07.2003р. відповідач відпустив позивачу 25000 штук цегли по ціні 250,00 грн. за тисячу на загальну суму разом з ПДВ 7500,00 грн., що підтверджується рахунком №141 від 22.07.2003р., податковою накладною №166/1 від 22.07.2003р. (а.с. 15, 16).
За отриману цеглу позивач розрахувався з відповідачем в повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення №13 від 22.07.03р. на суму 7500 грн. (а.с. 17).
Крім того, 07.07.2003р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбудсервіс" (Продавець) та Приватне підприємство "Рубан" (Покупець) уклали договір купівлі-продажу №76/34 (а.с. 72), відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, який повинен розрахуватись у визначений за даним договором термін, наступний товар:
- залізобетонні вироби та конструкції за заявкою Покупця на суму 40000,00 грн. з ПДВ;
- дріт "Ягоза" в кількості 4-х комплектів за ціною 2700,00 грн/комплект з ПДВ на суму 10800,00 грн. з ПДВ;
- дріт колючий в кількості 200 км. за ціною 540,00 грн./км. з ПДВ на суму 108000,00 грн. з ПДВ;
- блоки вапнякові в кількості 6941 шт. за ціною 1,05 грн. з ПДВ на загальну суму 7288,00 грн. з ПДВ.
В п. 3.1 договору сторони передбачили термін оплати товару: протягом 30 днів з дня підписання договору.
На підставі вказаного договору позивач 02.08.03р. передав відповідачу дріт колючий в кількості 24 тн. на загальну суму разом з ПДВ 132000,00 грн., що підтверджується накладною №2/8 від 02.08.03р., довіреністю серії ЯЖК №110299 від 01.08.2003р. та податковою накладною №2/8 від 02.08.2003р. (а.с. 15-19).
Отже, враховуючи названі вище взаємні операції сторін по передачі товарів, про що, зокрема, вказав позивач в позові та не спростовує відповідач, у останнього перед позивачем існує заборгованість (яку позивач просить стягнути в сумі 55292,83 грн.) й саме за договором №76/34 від 07.07.03р., за яким розрахунки відповідно до умов його п. 3.1, як зазначалось вище, мали бути проведені в 30-денний строк з дня підписання договору, тобто до 07.08.03р., проте здійснені не були.
Враховуючи викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбудсервіс" 02.08.2006р. звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до Приватного підприємства "Рубан" про стягнення на його користь з останнього 57506,74 грн. в тому числі: 55292,83 грн. основного боргу, 2213,91 грн. 3% річних.
Як вже вказувалось, рішенням господарського суду першої інстанції від 28.08.2006р. вимоги вказаної позовної заяви було задоволено.
Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду з огляду на наведене вище та враховуючи й наступне.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України та пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, кодекси застосовуються до тих господарських та цивільних відносин, що хоча й виникли до набрання чинності Господарським та Цивільним кодексом України, але продовжують існувати після набрання ними чинності.
Стаття 174 Господарського кодексу України встановлює, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належними чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 ГК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, крім боргу, й зокрема, 3% річних від простроченої суми.
Проаналізував наведений в позовній заяві розрахунок річних, суд вказує на таке.
З врахуванням умов п. 3.1 договору №76/34 від 07.08.03р., прострочка в розрахунках має обчислюватися з 08.08.03р.
Позивач обрахував річні за 1095 днів (3 роки), вказуючи суму на момент заявлення позову. Проте, враховуючи звернення з позовом 02.08.03р., позивач здійснив нарахування річних за період з 02.08.03р. по 07.08.03р. за межами 3-х річного строку позовної давності.
Однак, оскільки при підрахунку річних позивач вирахував меншу суму, ніж та, що є дійсною (при правильному обчисленні сума річних мала б бути значно більшою), суд бере до уваги заявлену ним суму до стягнення - 2213,91 грн.
Враховуючи вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими документами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідача не було належним чином та своєчасно повідомлено про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи реєстрами відправки рекомендованої кореспонденції канцелярією господарського суду Хмельницької області, з яких вбачається, що ухвали місцевого господарського суду від 03.08.2006р. та від 21.08.2006р. надсилались на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією 07.08.2006р. та 22.08.2006р. відповідно (а.с. 63, 64).
До поданого скаржником витягу з журналу вхідної-вихідної кореспонденції суд відноситься критично, оскільки, за наведених обставин належними доказами в підтвердження дати отримання, зокрема, ухвали суду від 21.08.06р., могли б слугувати або конверт, в якому ухвала надійшла ПП "Рубан", або довідка відділення поштового зв'язку, проте такі документи відповідачем представлені суду не були.
Що ж стосується договору №37 від 15.07.03р. відповідального зберігання (а.с. 74), на який скаржник посилається в апеляційній скарзі, та подав в засіданні його представник, вказуючи, що за цим договором було фактично отримано дріт колючий на зберігання (акт, а.с. 75), а не придбано згідно накладної №2/8 від 02.08.03р., то ці посилання не підтверджуються названим договором й спростовуються матеріалами справи.
Будь же яких інших документальних доказів на ствердження як зазначених посилань, так і інших, викладених в апеляційній скарзі, щодо відсутності заборгованості перед позивачем, скаржник суду не представив.
З врахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 28.08.2006р. є обґрунтованим та законним, а тому не вбачає підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 28 серпня2006 року у справі №18/4734 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Рубан", м. Хмельницький - без задоволення
2. Матеріали справи №18/4734 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Пасічник С.С.
судді:
Гулова А.Г.
Шкляр Л.Т.
Віддрук. 4 прим.:
1 - в справу,
2,3 - сторонам,
4 - в наряд