Справа № 152/1299/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 серпня 2014 року Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді - Гаврищука А.В.

при секретарі - Вішньовій А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» 22.07.2014 року звернулося до суду із вказаним позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначило, що 17.10.2006 року Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та ОСОБА_2 (далі - Відповідач) уклали Кредитний договір №02-2.1/697, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 40000,00 доларів США. У порушення умов договору Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором Відповідач станом на 01.06.2014 року має прострочену заборгованість:

- за кредитом - 14740,27 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає - 173566,64 грн.;

- по відсотках - 873,81 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 10289,11 ГРН.;

- пеня - 80,83 дол. США, що по курсу НБУ на дату розрахунку складає - 951,77 грн.

Вподальшому 17.12.2012 року, між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - Позивач, ТОВ «Кредитні ініціативи») було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» зобов'язувалось передати грошові кошти в розпорядження ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», а ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» зобов'язувалось відступити ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права грошових вимог до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку №1 до договору відступлення.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - Губко А.В. в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечував, суду пояснив, що позивач не надав до суду належних та допустимих доказів того, що має право вимоги до відповідача. Зокрема у матеріалах справи відсутні оригінали договору переуступки права вимоги, відсутні також будь які докази на підтвердження того, що до позивача від ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» перейшло право вимоги саме до ОСОБА_2, також зазначив, що у матеріалах справи відсутні розрахунки заборгованості, а наявна лише виписка зроблена та засвідчена неповноважною особою.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку про наступне.

Судом встановлено, що 17.10.2006 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_2 (далі - Відповідач) було укладено Кредитний договір №02-2.1/697, згідно якого ОСОБА_2 мав отримати кредит у розмірі 40000,00 дол. США (а.с. 5-7).

Згідно п. 2.2. договору, за користування кредитом встановлюється процентна ставка в розмірі 13 % річних.

Відповідно до умов договору (п. 2.4.) погашення процентів за користування кредитом здійснюється позичальником щомісячно, а кредиту у відповідності до графіку (Додаток №1), який є невід'ємною частиною цього договору.

Кінцевим терміном повернення кредиту та процентів за ним - не пізніше 16 жовтня 2016 року (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 3.1 договору банк надає позичальнику кредит у відповідності до цільового використання шляхом видачі готівкою наступними частинами:

- 10000 дол. США до «19» жовтня 2006 року;

- 30 000 дол. США до « 24» жовтня 2006 року.

Водночас належних доказів передачі коштів від банку до позичальника суду сторонами не надано.

Згідно п. 3.3 Договору, проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно в останній робочий день звітного місяця за період з першого по останній день звітного місяця, а також в день кінцевого терміну повернення кредиту, визначеного п. 2.3. Договору. Проценти сплачуються позичальником щомісячно в день їх нарахування шляхом: - перерахування коштів з особистого вкладного (депозитного) рахунку; - переказами через пошту; готівкою; - іншими шляхами передбаченими законодавством. Проценти за грудень місяць нараховуються банком в останній робочий день цього місяця за період з першого по останній календарний день грудня місяця та сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня цього ж місяця.

Відповідно до п. 3.5 Договору, у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту і відсотків за користування кредитом (п. 2.3, п. 2.4 цього Договору), він сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 36% річних, порядок нарахування та сплати яких визначається відповідно до п.п. 3.2 та 3.3. цього Договору.

20 листопада 2006 року Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та ОСОБА_2 уклали Договір про внесення змін №1 до кредитного договору №02-2.1/697 від 17 жовтня 2006 року, згідно якого змінено редакцію Додатку №1 Графіку погашення заборгованості за кредитом (а.с. 9).

11 серпня 2009 року Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та ОСОБА_2 уклали Договір про внесення змін №2 до кредитного договору №02-2.1/697 від 17 жовтня 2006 року, згідно якого змінено редакцію Додатку №1 Графіку погашення заборгованості за кредитом (а.с. 9).

Також, між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - Позивач, ТОВ «Кредитні ініціативи») 17.12.2012 року було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» зобов'язувалось передати грошові кошти в розпорядження ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», а ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» зобов'язувалось відступити ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права грошових вимог до боржників за кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку №1 до договору відступлення (а.с. 14-24).

Водночас суду не надано вказаний Додаток №1 до договору відступлення права вимоги від 17.12.2014 року, за таких умов встановити чи дійсно до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_2 не видається можливим.

Згідно витягу з реєстру позичальників станом на 01.06.2014 року ОСОБА_2 має прострочену заборгованість:

- за кредитом - 14740,27 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає - 173566,64 грн.;

- по відсотках - 873,81 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 10289,11 ГРН.;

- пеня - 80,83 дол. США, що по курсу НБУ на дату розрахунку складає - 951,77 грн.

У той же час вказаний витяг не може вважатися належним та допустимим доказом, не лише розміру заборгованості, а і не підтверджує самого факту переходу до ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги до ОСОБА_2

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються нормами цивільного законодавства у сфері кредитних зобов'язань.

Згідно з положеннями ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Однією із засад цивільного судочинства є змагальність сторін. Процедура реалізації цієї засади передбачена положеннями ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено розгляд судом цивільних справ, не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суду не надано було жодних оригіналів документів, жодних розрахунків заборгованості, навпаки, представник позивача надавав заяву про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності з ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В предмет доказування по даній справі входить не лише розмір заборгованості, а й правильність обчислення суми заборгованості та її складових (основної суми, відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій) у відповідності до умов договору, що підлягає дослідженню в судовому засіданні. Такий розрахунок повинен бути наданий з розбивкою зазначених сум сплати та заборгованості за кожний місяць окремою строчкою у відповідності до графіку погашення кредиту на протязі усього періоду, за який нараховувалася заборгованість.

Документи, надані представниками позивачів в якості доказів, мають суперечливий характер.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до положень ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

За правилами ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначив про те, що його довірителю не було повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором ТОВ «Кредитні ініціативи», а також реквізити нових рахунків для сплати кредиту та відсотків, що в свою чергу унеможливило належне й своєчасне погашення кредиту.

Також представник відповідача заперечував розмір кредитної заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Зазначена позиція цивільно-процесуального законодавства, щодо обов'язковості доказування тих чи інших підстав, відображена в ухвалі Верховного Суду України від 13.01.2010 року по справі №6-25561св08, де було відмовлено особі в задоволені позову у зв'язку з тим, що обставини на які він посилався не були підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Наданий витяг з Додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року відповідно до якого кредитний договір N 02-2.1/697 від 17.10.2006 року переданий ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" ТОВ «Кредитні ініціативи», завірений аналітиком ТОВ «Кредитні ініціативи» Матяш Є.М., повноваження якого в матеріалах справи відсутні, є неналежним доказом по справі.

ТОВ «Кредитні ініціативи» не надав у оригіналі доказів, які б підтвердили передані позивачу права вимоги за кредитним договором № 02-2.1/697 від 17.10.2006 року, укладеним між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_2

Крім того, суду не надано акту приймання - передачі кредитної справи ОСОБА_2, який може слугувати належним та допустимим доказом по справі, не надано реєстру позивальників. Відповідно до п.4.1. договоро відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року саме з моменту підписання сторонами рестру позичальників пов'язаний момент набуття новим кредитором прав вимоги. Тобто позивачем не доведено, чи набув фактор права на стягнення кредитної заборгованості.

Водночас у 4.4 договору відступлення прав вимоги зазначено, що у разі, якщо сторони не підписують реєстр позичальників протягом 5 робочих днів з дня зарахування на банківський рахунок первісного кредитора новим кредитором ціни продажу відповідно до розділу 3 цього договору, сторона яка не є винуватою в не підписанні реєстру позичальників має право розірвати договір в односторонньому порядку.

Суду також не надано оригіналів чи належним чином посвідчених копій договору про передачу активів та кредитних зобов'язань та Додатку № 1 тому суд взагалі позбавлений можливості встановити чи дійсно зобов'язання відповідача за кредитним договором № 02-2.1/697 від 17.10.2006 року були предметом договору про відступлення права вимоги від 17.12.2012 року.

Також не надано до суду й не досліджено доказів щодо надання Національним банком України повноважень ТОВ «Кредитні ініціативи» на здійснення операцій з іноземною валютою, адже первісний кредитор відступав право вимоги саме в іноземній валюті.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем його прав. Такий висновок суду ґрунтується на повному, всебічному та неупередженому вивченні всіх обставин справи та оцінки їх на основі свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» слід відмовити повністю.

На підставах вищевказаного керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 224-226 ЦПК України ст.ст. 525, 526, 530, 1054, 1077, 1078, 1081, 1082 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: (підпис)

З оригіналом згідно.

Рішення станом на 01.09.2014 року законної сили не набрало.

Суддя Шаргородського

районного суду А.В.Гаврищук

секретар А.С.Вішньова