ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" грудня 2006 р. Справа № 8/1-06
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської Г.А.
суддів: Горшкової Н.Ф.
Майора Г.І.
при секретарі Воробйовій Т.А. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Шинкар П.Ф.-доручення №16/1-1-3841/Ан від 24.10.2006 р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс", м. Вінниця
на рішення господарського суду Вінницької області
від "11" липня 2006 р. у справі № 8/1-06 (суддя Мельник І.О.)
за позовом Відділу державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області, м. Вінниця
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс", м. Вінниця
про 16267,79 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.07.2006р. у справі №8/1-06 позов Відділу Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "Житлосервіс" на користь позивача 11916,48 грн. основного боргу, 77, 34 грн. 3% річних, 464,75 грн. збитків від інфляції гривні, 162,68 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В позовних вимогах про стягнення 937,36 грн. 3% річних та 2871,86 грн. збитків від інфляції гривні відмовлено.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, ТОВ "Житлосервіс" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуваний судовий акт посилаючись при цьому на порушення господарським судом процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційну скаргу мотивує, зокрема, наступним:
- суд прийняв позовну заяву Відділу Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області з порушенням вимог розділу ІХ ГПК України, не врахувавши, що позов підписано неуповноваженою особою;
- суд розглянув справу за відсутності представника відповідача;
- задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, суд поклав в основу рішення видаткову накладну від 09.01.2003 р. за №11-0000024, не дослідивши при цьому, що ціна товару не була погоджена сторонами;
- судом невірно визначено період за який присуджено стягнення 3% річних та збитків від інфляції та безпідставно збільшена сума цих стягнень.
В судове засідання відповідач свого представника не направив, хоча про час і місце його проведення був повідомлений належним чином.
Позивач у письмовому відзиві від 22.08.2006 р. №16/1-1-3038/Ан на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні вважають, що рішення суду законне і обгрунтоване, підстави для його скасування відсутні. Одночасно визнають, що при обрахуванні завданих збитків допущена помилка, тому судовий акт господарського суду необхідно змінити в частині визначення сум 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.
Згідно з приписами ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає, що нез'явлення в засідання суду представника відповідача не перешкоджає розглядові апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з видатковою накладною №11-0000024 від 09.01.2003р. через представника, діючого за довіреністю ЯЕП №767121 від 21.12.2003р., відповідач отримав від позивача труби діаметром 25 мм та 4,5 мм на загальну суму 11916,48 грн. з врахуванням ПДВ (а.с.17,43).
За змістом ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно - правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Між сторонами у справі фактично було укладено усну угоду, за якою у ТОВ "Житлосервіс" виникло господарське зобов'язання щодо оплати отриманих ним за накладною труб.
Відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
15.08.2005р. за №16/1-1-261-1/Ан позивачем було направлено на адресу відповідача лист-претензію з вимогою про погашення боргу в розмірі 11916,48 грн. Проте, останній свої зобов'язання по проведенню розрахунків не виконав.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "Житлосервіс" основного боргу в сумі 11916,48 грн.
Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судова колегія встановила, що при подачі позовної заяви Відділом Державної служби охорони було допущено неточності в обрахунку 3% річних та інфляційних втрат, а суд першої інстанції не перевірив розрахунок, що привело до порушення норм матеріального та процесуального права при винесені рішення.
На користь позивача з ТОВ "Житлосервіс" необхідно стягнути 297,91 грн. інфляційних втрат, 76,41 грн.3% річних, 122,90 грн. державного мита та 88, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Крім того, розподіляючи судові витрати, господарський суд невірно визначив їх розмір відносно кожної з сторін.
За змістом ст.49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Згідно ст.104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
З огляду на викладене, рішення господарського суду в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних та судових витрат слід змінити.
Приписами ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається.
Оскільки позивач не обгрунтував нарахування 937,36 грн. 3% річних та 2871,86 грн. збитків від інфляції гривні, суд першої інстанції правомірно відмовив йому в задоволенні позовних вимог про їх стягнення.
Посилання відповідача на те, що місцевий господарський суд прийняв позовну заяву Відділу Державної служби охорони з порушенням приписів розділу ІХ ГПК України не врахувавши, що позов підписано неуповноваженою особою, спростовується матеріалами справи, а саме витягом з наказу начальника ДДСО при МВС України від 01.07.2005р. №188 (а.с.25), згідно якого на полковника міліції Анісімцева І.О. покладено виконання обов'язків начальника Відділу Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області.
Стосовно заяви скаржника про те, що справа розглянута за відсутності його представника слід зазначити, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору і мав можливість для захисту своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів направити в судове засідання своїх повноважних представників. Крім того, ухвалами господарського суду від 21.11.05р., 05.01.06р., 24.02.06р., 04.04.06р. та від 06.05.06р. відповідача було зобов'язано надати письмовий відзив на позовну заяву з документальним обгрунтуванням своїх доводів, але зазначені вимоги останній не виконав.
Положеннями ст. 22 ГПК України сторонам визначаються рівні процесуальні права. Деякі з наданих сторонам прав пов'язані з їх обов'язком . Зокрема, законодавець передбачає право сторін подавати докази, брати участь в їх дослідженні одночасно зазначаючи, що кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 11.07.2006р. у справі №8/1-06 підлягає зміні в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та судових витрат, а апеляційна скарга ТОВ "Житлосервіс" - частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс", м. Вінниця задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 11 липня 2006 р. у справі №8/1-06 змінити в частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та судових витрат.
Абзац 2 викласти в наступній редакції:
"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс" (м. Вінниця, вул. 1 Травня, 84, код ЄДРПОУ 0127542022850 на користь Відділу Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області (м. Вінниця, провул. Залізничний, 6 код ЄДРПОУ 085996825) 11916, 48 грн. основного боргу, 76,41 грн. 3 %, 297,91 грн. збитків від інфляції, 122, 90 державного мита та 88, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."
В решті рішення залишити без змін.
3. Видачу наказу доручити господарському суду Вінницької області.
4. Наказ від 24.07.2006р., виданий на виконання рішення суду від 11.07.2006р. № 8/1-06 вважати таким, що втратив чинність.
5. Справу №8/1-06 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий - суддя: Щепанська Г.А.
судді::
Горшкова Н.Ф.
Майор Г.І.
Віддрук.4 прим.
1-до справи
2,3-сторонам
4-в наряд