ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 року Справа № 910/16908/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Демидової А.М., Саранюка В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Рада"

на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 13.05.2014 Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014

у справі№ 910/16908/13

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Алтімед" Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" стягнення 7 038,81 грн.

за участю представників сторін:

позивача: відповідача:не з'явилися Калашнюка О.С.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.05.2014 (судді: Гулевець О.В., Пригунова А.Б., Стасюк С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 (судді: Рудченко С.Г., Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.), задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтімед" (надалі - ТОВ "Алтімед") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" (надалі - ТОВ "Рада"): стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 7 038,81 грн.; у задоволенні витрат на правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн. відмовлено.

Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, ТОВ "Рада" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить відмовити в задоволенні позову.

Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 1212 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони згідно з приписами статті 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак, позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 21.07.2006 між ТОВ "Рада" (підприємство) та ТОВ "Алтімед" (користувач) укладено договір на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової.

31.08.2010 ТОВ "Алтімед" згідно з платіжним дорученням № 176 від 31.08.2010 перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 7 038,81 грн. з призначенням платежу "Оплата за експлуатаційні витрати згідно акта звірки за період 2007-2008 роки". ТОВ "Рада" подано суду банківську виписку з рахунку ТОВ "Рада", якою підтверджується надходження грошових коштів у розмірі 7 038,81 грн. на рахунок відповідача.

Позов вмотивований тим, що вказані грошові кошти у розмірі 7 038,81 грн. одержані відповідачем безпідставно, оскільки документів, які б підтверджували надання відповідачем позивачу послуг у розмірі 7 038,81 грн., а також законність отримання вказаних грошових коштів, ТОВ "Рада" не надано. Також відповідачем не надано позивачу акта звірки за період 2007-2008 роки, про який зазначено в призначенні платежу.

Судами зазначено, що ТОВ "Рада" не подано суду доказів наявності експлуатаційних витрат згідно з вказаним актом на суму 7 038,81 грн. та доказів, що підтверджують відшкодування витрат у розмірі 7 038,81 грн. за період 2007-2008 відповідно до договору від 21.07.2006.

Згідно зі статтею 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 2 статті 82 ГПК України передбачено, що рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, господарський суд робить висновки з урахуванням наявних у матеріалах справи належних доказів.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

З урахуванням вищезазначеного, встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, господарські суди дійшли правомірного висновку, що кошти в розмірі 7 038,81 грн. набуто за відсутністю правової підстави, а тому може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Указане кореспондується з висновками Верховного Суду України, які викладені у постанові від 22.01.2013 у справі № 5006/18/13/2012.

Доводи за касаційною скаргою зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 1115, 1117 ГПК України.

З огляду на вказане, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статей 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування прийнятих у цій справі судових актів.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада" у справі № 910/16908/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 у справі № 910/16908/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: О. Кот

судді: А. Демидова

В. Саранюк