Ухвала

іменем україни

26 серпня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Марчук Н.О.,

суддів: Матієк Т.В., Зубара В.В.,

при секретарі Гладкіх Л.М.,

розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013050830002009, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Донецька, який проживає

за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 317 КК України,

за касаційною скаргою засудженого на вирок Київського районного суду м. Донецька від 07 жовтня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 14 січня 2014 року,

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

в с т а н о в и л а:

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із судовими рішеннями, ухваленими щодо нього, через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, просить їх змінити та застосувати положення ст. 69 КК України. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, при призначенні покарання не в повній мірі врахував усіх обставин, що пом'якшують покарання - повного визнання винуватості, щирого каяття, незадовільного стану здоров'я, наявності на утриманні батьків похилого віку, які, на думку засудженого, дають підстави для застосування положення ст. 69 КК України.

Вироком Київського районного суду м. Донецька від 07 жовтня 2013 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 1 ст. 311 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, за ч. 1 ст. 317 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі вимог ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14 січня 2014 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним за вчинення злочинів за таких обставин.

Так, ОСОБА_1, незаконно, з наявних у нього інгредієнтів, у невстановленому в ході досудового розслідування час і місці виготовив невстановлену кількість психотропної речовини, яку надалі до 19 липня 2013 року зберігав у невстановленому місці з метою збуту.

19 липня 2013 року ОСОБА_1, знаходячись за місцем свого мешкання у АДРЕСА_1, незаконно збув особі під вигаданими анкетними даними «ОСОБА_2», який здійснював оперативну закупівлю психотропної речовини, за 150 грн. метамфетамін, масою 0,125 г., який у подальшому був вилучений працівниками міліції.

Крім того, ОСОБА_1 у невстановленому в ході досудового розслідування час і місці незаконно, з наявних у нього інгредієнтів, виготовив невстановлену кількість психотропної речовини, яку надалі до 25 липня 2013 року зберігав у невстановленому місці з метою збуту.

25 липня 2013 року ОСОБА_1, знаходячись за місцем свого мешкання у АДРЕСА_1, повторно, незаконно збув особі під вигаданими анкетними даними «ОСОБА_2», який здійснював оперативну закупівлю психотропної речовини, за 150 грн. метамфетамін, масою 0,199 г., який у подальшому був вилучений працівниками міліції. Крім того, цього ж дня під час санкціонованого обшуку житла ОСОБА_1 було виявлено та вилучено грошові кошти з написом «закупка у ОСОБА_1», якими розраховувався «ОСОБА_2» під час оперативної закупівлі психотропної речовини.

Також, 25 липня 2013 року під час санкціонованого обшуку житла ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 8,48 г., психотропну речовину - метамфетамін, загальною масою 0,231 г., які останній повторно, незаконно виготовив, прибав та зберігав без мети збуту.

Крім того, в невстановлений в ході досудового розслідування час і місці, ОСОБА_1 незаконно придбав у невстановленої особи невстановлену кількість розчину соляної кислоти об'ємом 1,8 мл., яку зберігав за місцем свого мешкання для виготовлення психотропної речовини метамфітаміну, та яку 25 липня 2013 року під час санкціонованого обшуку житла було виявлено та вилучено працівниками міліції.

А також, 25 липня 2013 року в період часу з 10 години 00 хвилин до 15 годин 15 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи у себе вдома, за адресою: АДРЕСА_1, незаконно надав ОСОБА_3 приміщення спальні вищевказаної квартири для незаконного виготовлення та вживання психотропної речовини, обіг якої обмежено - метамфетаміну.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора із запереченнями проти скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Тобто в ухвалі слід проаналізувати всі доводи, зазначені в апеляційній скарзі, та зіставити їх з наявними у справі доказами, дати на кожен із них вичерпну відповідь.

Крім того, під час апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повно.

Проте, суд апеляційної інстанції вищезазначених вимоги закону під час перевірки справи в апеляційному порядку не виконав.

Так, із матеріалів кримінального провадження убачається, що на вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 засудженим було подано апеляційну скаргу з проханням пом'якшити призначене йому покарання шляхом застосування положення ст. 69 КК України.

Мотивуючи доводи своєї апеляційної скарги, засуджений, зокрема, посилався на незадовільний стан здоров'я, а саме наявність таких захворювань, як СНІД (IV клінічної стадії), гепатит В, С, у зв'язку з чим клопотав перед судом під час апеляційного розгляду справи про витребування з медичної частини слідчого ізолятора довідки про його стан здоров'я, оскільки такі відомості судом першої інстанції не досліджувались.

Між тим, як установлено з аудіозапису судового засідання в суді апеляційної інстанції, суд зазначене клопотання не розглянув і не вирішив, чим порушив право засудженого, передбачене ст. 22 КПК, на рівність у поданні до суду доказів і клопотань.

Крім того, суд апеляційної інстанції належним чином указаних в апеляційній скарзі доводів не перевірив, не навів переконливих мотивів для їх спростування, не зазначив підстав, через які залишив без задоволення апеляційну скаргу засудженого.

Наведене свідчить про те, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК, є незаконною, а тому підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового апеляційного розгляду суд має вжити всі передбачені законом заходи до повного, всебічного й об'єктивного розгляду обставин справи, перевірити належним чином усі доводи, наведені в апеляційній та касаційній скаргах засудженого ОСОБА_1, вирішити заявлені клопотання, та відповідно до вимог кримінального процесуального закону ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 14 січня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

Н.О. Марчук Т.В. Матієк В.В. Зубар