апеляційний суд полтавської області

Справа № 11-267\2008 року                                    Головуючий у 1-й інстанції Яценко В.В

Категорія  ст.  215 ч.2 КК України(1960 р.)           Доповідач: Хрипченко Л.Г.

УХВАЛА

 Іменем України

2008 року березня місяця 21 дня. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого-судді                                                            Хрипченко Л.Г.

Суддів:                                                               Гавриш В.М. ,  Юренко Л.А.

з участю прокурора                                          ОСОБА_6

адвоката                                                                          ОСОБА_1

захисника                                                                      ОСОБА_2

засудженого                                                                 ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Лубенського районного суду Полтавської області від 19 грудня 2007 року.

Цим вироком:

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1

уродженець м.  Лубни,  Полтавської області,  українець,  освіта середня,  одружений,  не працюючий,  мешканець АДРЕСА_1,  раніше не судимий

засуджений за    ст. . 215-3 ч.1 КК України ( в редакції 1960 р.) на 6 місяців

позбавлення волі;

за  ст. . 215 ч.2 КК України ( в редакції 1960 р.) на 4 роки

позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами

строком на 3 роки.

На підставі  ст. . 42 КК України ( 1960 р.) шляхом часткового складання

призначених покарань,  остаточно призначено 4 роки 6 місяців позбавлення

волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на З

роки.

Згідно вироку суду ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочину за таких обставин.

 

2

2.04.2001 р. о 19 год. ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння,  знаходячись з колегами по роботі на відпочинку в районі лісового урочища «Морозівська дача» Лубенського р-ну Полтавської області,  підійшов до службового автомобіля ВАЗ -21053 д.н.НОМЕР_1,  належного Лубенському КП «Агропостач» на якому приїхав директор зазначеного підприємства ОСОБА_4 ,  та скориставшись наявністю ключів в замку запалення,  не спитавши дозволу,  незаконно сів за кермо даного автомобіля і поїхав на ньому,  скоївши своїми діями угон даного транспортного засобу без мети його заволодіння,  вартість якого згідно висновку експертизи на момент угону становила 11052 грн.72 коп.

Цього ж дня о 19 год. 45 хв. ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння,  керуючи угнаним технічно - справним службовим автомобілем ВАЗ-21053 СН,  д.н. НОМЕР_2 рухаючись по вул. . Гомона в м.  Лубни Полтавської області від площі Жовтневої в напрямку вул.  К. Маркса по правій стороні проїжджої частини дороги,  в районі будинку № 38 вищевказаної вулиці,  невірно вибравши швидкість руху,  не справився з керуванням та допустив наїзд на велосипедистку ОСОБА_5,  що рухалась в попутному напрямку.

В наслідок даного наїзду,  потерпіла ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток черепа,  крововиливу в головний мозок і під його оболонки,  синякуватості м'яких тканин голови з їх внутрішньої сторони,  більше в тімяній - потиличній області з права,  саден голови,  перелому ребер зліва,  перелому остистих відростків грудних хребців,  крововиливи в м'які тканини в області задньої поверхні грудної клітки та попереку перелому великогомілкової та малогомілкової кісток лівої гомілки,  саден в області крила тазу з права та лівого колінного суглобу,  синяків в області лівого плеча,  лівого ліктьового суглобу,  лівої кисті та лівої ступні,  які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. В наслідок завданих тілесних ушкоджень наступила смерть потерпілої.

Своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги п.п. 2.9 «а»,  2.10,  12.3,  12.4,  12.9 «б» Правил дорожнього руху України,  що знаходяться в причинному зв'язку з наслідками,  що настали.

Після наїзду на велосипедистку,  ОСОБА_33 місця пригоди зник не повідомивши працівників міліції про вчинення ДТП.

В апеляції засуджений ОСОБА_3 не визнаючи своєї вини,  вказує на незаконність вироку суду,  оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує,  що автомобіль йому дозволив взяти директор підприємства,  по дорозі він підібрав двох хлопців,  які його побили та забрали автомобіль; наїзд на потерпілу він не скоював. Зазначає,  що досудове слідство проведено поверхово,  а первинні показання він давав у хворобливому стані під тиском працівників міліції і по справі не здобуто беззаперечних доказів його вини. Просить вирок суду скасувати та постановити відносно нього виправдувальний вирок.

 

3

Колегія суддів,  заслухавши доповідача,  адвоката ОСОБА_1 ,  який підтримав апеляцію і просив скасувати вирок: в частині засудження ОСОБА_33а  ст.  215-3 ч.1 КК України (1960 р.) в зв'язку з порушенням вимог  ст.  48 КК України і закрити провадження по справі в цій частині на підставі  ст. 6 п.3 КПК України (1960 р.),  а в частині засудження за  ст.  215 ч.2 КК України (1960 р.) - в зв'язку з недоведеністю вини,  пояснення засудженого ОСОБА_3 на підтримку доводів апеляції і його прохання про застосування Закону України «Про амністію» в разі,  якщо апеляційна інстанція не погодиться з доводами апеляції,  захисника ОСОБА_2 на підтримку позиції засудженого,  думку прокурора ОСОБА_6  про залишення без задоволення апеляції засудженого і скасування вироку в ревізійному порядку в частині засудження ОСОБА_33а  ст. . 215-3 ч.1 КК України (1960 р.) і закриття провадження по справі в зв'язку зі закінченням строків давності,  вважаючи його засудженим за  ст.  215 ч.2 КК України (1960 р.) до 4 років позбавлення волі,  з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції,  вважає,  що апеляція не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Сукупністю зібраних по справі доказів повністю доведена вина ОСОБА_3 в порушенні правил безпеки руху,  що призвело до смерті потерпілої ОСОБА_5

Як підтвердили по справі свідки: ОСОБА_7, ОСОБА_2,  ОСОБА_8,  ОСОБА_4 ,  ОСОБА_9 та інші,  2.04.2001 р. група співпрацівників відмічали день народження в лісі за м.  Лубни,  куди ОСОБА_3 приїхав своїм автомобілем «Нива»,  а ОСОБА_4  -службовим автомобілем під керуванням водія ОСОБА_10. Під час відпочинку,  вони помітили,  що не стало ОСОБА_3 і службового автомобіля. Занепокоївшись цим, ОСОБА_4 разом з іншими на автомобілі,  який належав ОСОБА_2,  поїхали шукати службовий автомобіль. Приїхавши до ВДАІ,  вони дізнались від працівників міліції,  що ОСОБА_3 на службовому автомобілі скоїв наїзд на велосипедистку на вул. . Гомона в м.  Лубни і з місця злочину зник. Біля приміщення ВДАІ вони зустріли і свого співробітника ОСОБА_11,  який розповів,  що допомагав вантажити труп збитої жінки. Невдовзі з'явився ОСОБА_2 без автомобіля,  який був схвильований,  в шоковому стані і не міг нічого пояснити. На обличчі у нього були ссадини,  одягнутий був в куртку темного кольору. А як пояснила свідокОСОБА_7 при світлі лампочки вона бачила як відблискували уламки дрібних частинок скла у волоссі ОСОБА_3

При медичному освідуванні ОСОБА_3 3.04.01 р. в 1 год. 30 хв. встановлено,  що він перебував в легкій ступені сп'яніння ( т.1 а.с.  18).

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив,  що він був очевидцем,  як близько 19 год. 45 хв. 2.04.01 р. легковий автомобіль,  що рухався на великій швидкості,  збив велосипедистку,  яка їхала в попутному напрямку по краю проїжджої частини дороги. Після наїзду автомобіль зупинився,  вийшов водій

 

4

худорлявої статури близько 30 - 35 років,  одягнутий в темну куртку. Постоявши,  він махнув рукою і поїхав з місця злочину. Про це свідок повідомив працівникам міліції і викликав швидку допомогу. Свідок пояснив,  що він запам'ятав лише частину номера автомобіля і просив інших людей,  які там були,  запам'ятати номер.

Допитаний в якості свідка слідчий ОСОБА_13 підтвердив,  що він проводив огляд місця події в складі слідчо-оперативної групи на місці дорожньо-транспортної пригоди по вул. . Гомона в м.  Лубни 2.04.01 р. На місці злочину були очевидці,  які повідомили колір і номер автомобіля,  що скоїв наїзд.

Як пояснив свідок ОСОБА_14 він,  як інспектор ДАІ складав схему ДТП,  робив заміри,  після чого приїхав слідчий і проводив огляд трупа. Службовий автомобіль,  на якому було скоєно наїзд,  знайшли в кущах біля гаражів. На ньому були пошкодження,  характерні для ДТП.

Із довідки про дорожно - транспортну пригоду ( т.1 а.с.  3) складеної інспектором ДАІ ОСОБА_14 вбачається,  що пригода мала місце 2 квітня 2001р. о 19 год. 45 хв.

Протокол огляду та перевірки технічного стану автомобіля Ваз - 21053 д.н.з. НОМЕР_2 СН підписаний і ОСОБА_15 ( т. 1 а.с.  11-12).

Із протоколу огляду автомобіля ( т. 1 а.с.  13-14) вбачається,  що лобове скло зі сторони водія має численні тріщини площею 52x37 см. ,  рульова колонка зламана та вільно хитається,  розбита права фара,  вітрове скло,  деформований правий капот та інше.

В ході судового розгляду справи встановлено,  що першим на місце злочину прибув інспектор ДАІ ОСОБА_14 і ним правильно зазначено,  що огляд проводився 2.04.01 р. о 19 год. 45 хв.,  а не о 18 год. 05 хв.,  як помилково вказав слідчий ОСОБА_13 в протоколі огляду трупа потерпілої ОСОБА_5,  що визнав і свідок Забара.

Із показань свідка ОСОБА_16 вбачається,  що 2.04.01 р. близько 18 год. він бачив на вул. . Індустріальній в м.  Лубни ОСОБА_3,  який керував службовим автомобілем їхнього підприємства. Будь - яких ушкоджень на автомобілі не було. Наступного дня на зборах колективу довідався,  що службовим автомобілем була смертельно травмована велосипедистка. На подвір'ї стояв службовий автомобіль,  що мав ушкодження та розбите лобове скло.

Приведені вище пояснення свідків є об'єктивними,  послідовними і нічим не спростовані.

Допитана на досудовому слідстві потерпіла ОСОБА_17 (т.1 а.с.  147 -148) пояснила,  що через декілька днів після загибелі дочки,  ОСОБА_5,  до неї приходив ОСОБА_33 двома чоловіками і пропонували їй квартиру і автомобіль на відшкодування збитків. На її запитання як сталася аварія ОСОБА_3 відповів,  що був п'яний і нічого не пам'ятає.

Ці обставини підтвердив в суді свідок ОСОБА_11,  не заперечував їх і ОСОБА_15

 

5

Згідно висновку судово - медичної експертизи трупу,  смерть ОСОБА_5 настала від травми голови з переломом кісток черепа,  крововиливом в головний мозок і під його оболонки ( т. 1 а.с.  20-21,  41).

За висновком судово - медичної експертизи на обличчі ОСОБА_3 виявлені ссадна та крововиливи слизової оболонки,  забита рана слизової оболонки нижньої губи,  які могли утворитися в результаті зіткнення автомобіля у людини,  яка була за кермом водія ( т. 1 а.с.  45).

Сукупність зібраних по справі доказів з очевидністю підтверджують вину засудженого ОСОБА_3 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Зазначені докази логічно взаємопов'язані і в своїй сукупності повністю викривають ОСОБА_3

В ході досудового слідства ОСОБА_15 на свій захист було висунуто ряд версій щодо його непричетності до злочину,  жодна з яких не була спроможна і не знайшла свого підтвердження.

ОСОБА_3 визнав свою вину в першому пояснення ( т. 1 а.с.  29-30),  але в подальшому почав заперечувати свою причетність до злочину .

В своїх показаннях ОСОБА_3 почав заявляти про те,  що 2.04.01 р. під час руху на службовому автомобілі в м.  Лубни його зупинили 2 чоловіки і попросили підвезти. Після чого він нічого не пам'ятає,  а прийшовши до тями,  направився в райвідділ міліції. В подальших показаннях став стверджувати,  що отримав удар по голові під час руху автомобіля.

Разом з тим,  3.04.01 р. описані судово-медичним експертом тілесні ушкодження у вигляді ссаден обличчя,  крововиливів та забитої рани слизової оболонки,  не свідчили про отримання черепно-мозкової травми,  а за висновком експерта характерні для дорожньо-транспортного зіткнення.

Сам ОСОБА_2 при освідуванні не заявляв судово-медичному експерту про його побиття.

Як вбачається із показань свідків ОСОБА_4 ,  ОСОБА_2,  ОСОБА_8,  ОСОБА_16 - його співробітників,  з якими він святкував у лісі день народження і які розшукували службовий автомобіль,  ОСОБА_3 2.04.01 р. близько 24 год.,  прийшовши до приміщення ВДАІ.,  нічого не повідомляв їм про те,  що на нього був вчинений напад і що службовий автомобіль вийшов із його володіння.

Крім того,  як пояснила свідок ОСОБА_8,  будучи схвильованим ОСОБА_2 вибачився перед нею за те,  що зіпсував їй день народження.

Більш того,  матеріали дослідчої перевірки свідчать про те,  що ОСОБА_3 після дорожньо - транспортної пригоди проходив,  як її учасник. Так,  він проходив медичний огляд для встановлення факту стану сп'яніння з приводу ДТП,  приймав участь при огляді та перевірці технічного стану транспорту - службового автомобіля і ніяких заяв про свою непричетність до злочину не робив,  а навпаки в подальшому намагався знайти порозуміння з потерпілою.

В ході розслідування справи в 2007 р. ОСОБА_3 при допиті в якості обвинуваченого ( т. 1 а.с 213) заявив,  що ним були встановлені особи,

 

6

яких він підвозив на автомобілі і що то були брати ОСОБА_18 і ОСОБА_19.  Під час руху автомобіля хтось із них вдарив його якимось твердим предметом по голові,  внаслідок чого він втратив свідомість і прийшов в себе біля магазину.

Органами досудового слідства перевірялась дана заява і причетність вказаних осіб до ДТП та спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_20 не встановлено.

Допитані в якості свідків ОСОБА_21 іОСОБА_22 дали суду пояснення щодо надуманості і неспроможності таких заяв ОСОБА_3

Із залученої до справи медичної карти ( т. 2 а.с.  65-67) вбачається,  що ОСОБА_33 5.04. по 27.01.2001 р. перебував на стаціонарному лікуванні в Лубенській ЦРБ,  куди був направлений з діагнозом «ЧМТ,  струс головного мозку».

Із запису лікаря видно,  що при надходженні в лікарню ОСОБА_2 заявив,  що «був побитий,  обставин не пам'ятає зовсім». Знаходився дома,  після погіршення стану звернувся в поліклініку.

При виписці із лікарні вказаний діагноз «ЧМТ,  контузія головного мозку 1  ст. »

Разом з тим,  допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_23 пояснив,  що при освідуванні ОСОБА_3 ніяких даних про бійку не було,  а були дані про вчинення ДТП.

Крім того,  повністю підтвердив свій висновок додаткової судово-медичної експертизи № 13 від 6.02.07 р. відповідно до якої у ОСОБА_33гідно огляду та історії хвороби - тілесних ушкоджень в ділянці задньо-правої частини голови і шиї не виявлено,  та в меддокументації не зафіксовано,  тому його покази відносно нанесення ушкоджень в ці ділянки сторонніми особами є медично не підтвердженими. Діагноз,  зафіксований,  в історії хвороби,  а саме: «ЧМТ. Контузія головного мозку 1  ст. » викликає сумніви так,  як в історії хвороби не зафіксовано достатньої об'єктивної симптоматики. Також має місце дещо необґрунтоване перебування в лікарняному закладі після 17.04.01 р. у зв'язку з практичною відсутністю об'єктивної неврологічної симптоматики (т. 2 а.с.  174 - 175)

Заперечуючи свою причетність до злочину,  ОСОБА_3 посилається на показання свідка ОСОБА_24 ,  який був допитаний в суді за клопотанням захисника засудженого і не допитувався на досудовому слідстві.

Як стверджував свідок,  він був очевидцем ДТП і бачив як з автомобіля вийшов водій,  який був одягнутий в світлу куртку,  високий,  плотний,  круглолиций. Таке описання даних про водія не відповідає особі ОСОБА_3

Разом з тим,  встановлений органами досудового слідства очевидець злочину ОСОБА_25 описував водія,  як особу худорлявої статури,  віком 30-35 років,  одягнутого в куртку темного кольору.

Показання даного свідка є стабільними і послідовними. По справі встановлено,    що   саме   ОСОБА_25   викликав   швидку   допомогу,

 

7

повідомив в міліцію і сприяв тому,  щоб очевидці запам'ятали номер автомобіля,  який і був повідомлений працівникам ДАІ,  ще до його виявлення.

За таких обставин у суду не було підстав не вірити в правдивість показань свідка ОСОБА_25

Судова колегія вважає,  що судом з достатньою повнотою досліджені всі зібрані по справі докази і їм дана правильна та обгрутована оцінка.

Підстав для скасування вироку в частині засудження ОСОБА_263а  ст. . 215 ч.2 КК України (1960 р.) не вбачається.

Кваліфікація злочину правильна.

Що стосується засудження ОСОБА_263а  ст.  215-3 ч. 1 КК України ( 1960 р.),  то в цій частині вирок суду підлягає скасуванню в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Згідно положень  ст.  48 КК України ( 1960 р.) особу не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності,  якщо з дня вчинення нею злочину за який згідно з законом може бути призначено позбавлення волі на строк не більше п'яти років,  минуло 5 років.

Події мали місце 2.04.2001 p.,  а

Постанова про порушення кримінальної справи винесена слідчим 5.04.2007 p.,  тобто більш ніж через 6 років ( а.с.  245 т. 1).

Згідно  ст.  6 п.3 КПК України ( 1960 р.) кримінальну справу не може бути порушено,  а порушена справа підлягає закриттю за закінченням строків давності. Тому в цій частині вирок суду необхідно скасувати і провадження по справі закрити.

Призначене ОСОБА_20 покарання за  ст.  215 ч. 2 КК України ( 1960р.) відповідає вимогам  ст.  65 КК України та фактичним обставинам справи.

Разом з тим,  ОСОБА_3 підпадає під дію  ст.  1 п. «б» Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 p.,  як особа не позбавлена батьківських прав,  яка на день набрання чинності цим законом має дитину,  якій не виповнилося 18 років.

Як вбачається з матеріалів справи,  ОСОБА_3 має доньку Вікторію 2003 року народження.

За таких обставин,  з урахуванням згоди засудженого,  ОСОБА_3 підлягає звільненню від відбуття основного покарання.

Звільнення від додаткових видів покарань  ст.  14 Закону України «Про амністію»,  не передбачено.

З урахуванням викладеного,  керуючись  ст.  ст.  365,  366 КПК України,  колегія суддів,  -

 

УХВАЛИЛА:

 

Апеляцію засудженого ОСОБА_33алишити без задоволення. В ревізійному порядку вирок суду в частині засудження ОСОБА_26 за  ст. . 215-3 ч.1 КК України ( в редакції 1960 р.) -

 

8

скасувати і провадження по справі в цій частині закрити на підставі  ст.  48 ЮС України (в редакції 1960 р.) та  ст. 6 п.3 КПК України ( в редакції 1960 p.).

Вважати ОСОБА_26 засудженим за  ст.  215 ч.2 КК України ( в редакції 1960 р.) до 4-х років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі  ст.  1 п. «б» Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 р. звільнити ОСОБА_26 від основного покарання призначеного судом та звільнити з під варти в залі суду.

В іншій частині вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 грудня 2007 р. відносно ОСОБА_3 - залишити без змін.