АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11 - 311/2008 рік                     Головуючий у І - й інстанції: Стрельченко Т. Г.

Категорія: ч. 1  ст.  185 КК України                                                  Доповідач: Мілаш С.  П.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2008 року березня місяця 28 дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного,  суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді Мілаша С.  П.,  суддів: Тараненка Ю. П.,  Гавриша В. М. ,  з участю: прокурора Подворчана Ю. М. ,  захисника ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30 січня 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1   народження,      уродженця   та  мешканця   АДРЕСА_1,

українця,        громадянина   України,    з   середньою

освітою,  не одруженого,  не працюючого,  раніше

судимого:

-   27 вересня   2007 року   Октябрським районним

судом м.  Полтави за ч. 1  ст.  185 КК України на

один рік позбавлення волі

засуджено за ч. 1  ст.  185 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ч. 1  ст.  70 КК України,  за сукупністю злочинів,  до призначеного покарання приєднано невідбуту частину покарання за вироком Октябрського районного суду від 27 вересня 2007 року та визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 4 985 грн. 33 коп.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому,  що він 01 квітня 2007 року,     близько 7 години,  перебуваючи в будинку потерпілої

2

ОСОБА_2,  що в с.  Лейюхівка Новосанжарського району,  шляхом вільного доступу,  таємно викрав золоту обручку вагою 10 г. загальною вартістю 1400 грн.,  дві пари золотих сережок вагою по 5 г кожна загальною вартістю 1400 грн.,  золотий ланцюжок вагою 2 г вартістю 280 грн. та інші вироби з золота,  в тому числі і золоті зубні коронки в кількості 20 штук вагою 0,  65 г загальною вартістю 785 грн. 66 коп.,  спричинивши потерпілій матеріальні збитки на загальну суму 4 985 грн. 33 коп.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 заперечує свою вину у. вчинені інкримінованого йому злочині,  вказує на однобічність та неповноту досудового і судового слідства,  зокрема,  в частині дійсної вартості золотих виробів,  що потягло неправильне вирішення цивільного позову та невідповідність висновків суду фактичним обставин справи. Окрім того,  зазначає,  що при обранні покарання судом не враховано його позитивну характеристику за місцем проживання,  а тому просить вирок скасувати як незаконний.

Колегія суддів апеляційного суду,  заслухавши доповідача,  міркування прокурора Подворчана Ю. М.  про відсутність підстав для задоволення апеляції засудженого,  пояснення захисника засудженого ОСОБА_2,  яка просила вирок скасувати як незаконний,  перевіривши матеріали справи та доводи наведені в апеляції,  колегія суддів вважає її такою,  що не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Сформульований у вироку висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 в таємному викраденні чужого майна відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі доказах,  яким суд дав всебічну та об'єктивну оцінку в їх сукупності та взаємозв'язку,  а тому обґрунтовано визнав його винним у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 1  ст.  185 КК України.

При цьому,  свою причетність до вчинення крадіжки виробів із золота у потерпілої ОСОБА_3 не заперечував і сам засуджений як в ході досудового,  так і судового слідства,  даючи детальні показання щодо місця,  часу та способу вчинення злочину. Його показання зводяться до того,  що 01 квітня 2007 року,  близько 07 години,  перебуваючи у будинку потерпілої ОСОБА_ 3 в с Лелюхівка Новосанжарського району,  куди він приїхав разом з її онукою - ОСОБА_4 ,  та будучи достовірно обізнаним про місце зберігання цінних речей,  у відсутність сторонніх осіб,  викрав із скриньки,  яка* знаходилася на одній із полиць шафи,  золоті вироби,  в тому числі і золоті зубні коронки. Виручені від продажу викрадених речей кошти витратив на власні потреби ( а. с.  13,  38-39,  63 - 64,  166 ).

Потерпіла ОСОБА_3 дала свідчення,  що до неї 01 квітня 2007 року у гострі приїжджали онука ОСОБА_4  та її товариш ОСОБА_1,  після від'їзду яких,  виявила,  що із скриньки,  яка знаходилась на полиці в шафі,  зникли золоті прикраси,  про що повідомила своїй доньці - ОСОБА_5

3

ОСОБА_5   Дані    показання    потерпілої узгоджуються з показаннями   свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Вказаний факт також підтвердила і свідок ОСОБА_4 ,  яка в судовому засіданні пояснила,  що ОСОБА_1 особисто їй повідомив про крадіжку ювелірних виробів,  що належать її бабі ОСОБА_3 На такі ж обставини ОСОБА_4  вказувала і в ході досудового слідства ( а. с.  12,  21)

Показання потерпілої та свідків як під час досудового,  так і судового слідства є сталими,  об'єктивними,  послідовними,  такими,  що узгоджуються між собою та з іншими зібраними доказами по справі в їх сукупності та взаємозв'язку.

Таким чином,  наведені докази в їх сукупності спростовують доводи,  викладені ОСОБА_1 в апеляції про непричетність його до вчинення злочину. Також з матеріалів справи вбачається,  що судом досліджені всі обставини,  з'ясування яких може мати істотне значення для справи,  тому твердження апеляції засудженого щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставними.

Одночасно,  колегією суддів при перевірці матеріалів справи встановлено,  що органами досудового слідства у справі додержано вимог  ст.  22 КПК України,  спрямованих на встановлення об'єктивної істини у справі. Посилання засудженого в апеляції на не проведення органами досудового слідства відтворення обстановки і обставин події злочину та очної ставки з потерпілою не заслуговують на увагу,  оскільки із змісту наявних в матеріалах справи заяв випливає,  що ОСОБА_1 добровільно відмовився від проведення таких слідчих дій ( а. с.  40,  64,  65 )

При обранні покарання засудженому суд першої інстанції відповідно до загальних засад призначення покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину,  особу винного,  обставини,  що пом'якшують покарання,  в тому числі і наведені в апеляції,  та призначив мінімальне покарання,  що передбачене санкцією ч. 1  ст.  185 КК України.

Разом з тим,  як вбачається з мотивувальної частини вироку,  суд дійшов правильного висновку про призначення остаточного покарання засудженому за правилами ч. 4  ст.  70 КК України,  але в резолютивній частині помилкового послався на ч. 1 цієї ж норми закону,  а відтак вирок суду в цій частині підлягає уточненню.

Одночасно,  колегія суддів вважає,  що суд першої інстанції призначив засудженому ОСОБА_1 за сукупністю злочинів необхідне і достатнє покарання для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

4

Виходячи з того,  що органами досудового слідства за 1 г золота взята найменша ціна,  яка визначена ПТ « Ломбард - Україна » станом на 1 квітня 2007 року,  а саме 60 грн. 41 коп.3 урахуванням якої і визначена загальна сума завданих потерпілій матеріальних збитків - 4 985 грн. 35 коп.,  суд дійшов правильного висновку про стягнення з засудженого на користь потерпілої майнової шкоди в зазначеному розмірі Тому,  твердження апелянта в цій частині є безпідставними.

З огляду на наведене та керуючись  ст.  ст.  365,  366 КПК України,  колегія суддів апеляційного суду,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Уточнити в резолютивній частині вироку,  що остаточне покарання ОСОБА_1 призначено за ч. 4  ст.  70 КК України.

В іншій частині вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30 січня 2008 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.