УКРАЇНА

Апеляційний суд Полтавської області

Справа №11-220 2007р.                                  Головуючий у 1-й інстанції

Категорія ч. 1  ст. 286 КК України                 Крекотень С. А.

Доповідач- Томилко В.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року лютого місяця „07" дня                              Колегія суддів судової палати у

кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого-судді- Ландаря О.В. Суддів- Павленка В.П.,  Томилка В.П.3 участю прокурора - Расюка В.В. та засудженого - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава матеріали кримінальної справи за апеляціями помічника прокурора Лохвицького району та засудженого на вирок місцевого Лохвицького районного суду Полтавської області від 11 грудня 2006 року.

Даним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  уродженець с. Андріяшівка Роменського району Сумської області,  українець,  освіта вища,  не працюючий,  одружений,  на утриманні троє неповнолітніх дітей,  проживає АДРЕСА_1,  раніше не судимий, -визнаний  винним та засуджений за ч.1    ст. 286 КК України  на 2 роки обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі  ст. 75 України ОСОБА_1 3вільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Позовні вимоги потерпілих задоволено частково та стягнуто із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілих ОСОБА_2  та ОСОБА_3 по 150 гривень витрат з правовою допомогою та по 1500 гривень в рахунок відшкодування заявленої моральної шкоди.

2

Позовні вимоги потерпілих в частині матеріальної шкоди залишено без розгляду.

В позові прокурора району щодо стягнень витрат за проведення експертиз відмовлено.

По справі вирішено питання речових доказів.

Згідно вироку суду 6 жовтня 2003 року ОСОБА_1,  рухаючись в темну пору доби на власному автомобілі САЗ-3507 по автошляху „Пирятин-Ромни-Шостка" в напрямку м. Ромни Сумської області на 202 км біля станції Юсківці Лохвицького району в порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України,  не переконавшись в безпечності маневру,  виїхав на зустрічну полосу руху,  де допустив зіткнення із зустрічним автомобілем „Москвич" з причепом.  Внаслідок дорожньої пригоди водій автомобіля ОСОБА_3 та його пасажир ОСОБА_2  отримали середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.

В апеляції прокурора,  який брав участь в судовому засіданні,  ставиться питання про скасування вироку суду в зв"язку з безпідставним застосуванням  ст. 75 КК України. Суд не врахував ступеня тяжкості вчиненого злочину,  а тому вважає за необхідне засудити ОСОБА_1 до реального відбування покарання.

В апеляції засудженого ставиться питання про скасування вироку суду та закриття справи за відсутністю складу злочину,  посилаючись на те,  що вирок суду ґрунтується не на фактичних доказах,  досліджених в судовому засіданні,  а на припущеннях. Фактичне місце зіткнення автомобілів в судовому засіданні не встановлено. Відповідно даним схеми до протоколу огляду місця дорожньої пригоди місцем зіткнення є полоса руху автомобіля під його керуванням,  а тому вважає,  що він не допустив будь-яких порушень Правил дорожнього руху,  в зв"язку з чим не може нести відповідальність за дану дорожньо-транспортну пригоду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду,  виступ прокурора,  який підтримав свою апеляцію та вважає,  що вина засудженого доведена повністю,  а тому його апеляція не підлягає до задоволення,  вислухавши засудженого,  який підтримав свою апеляцію та вважає,  що вина його не доведена,  а тому справу стосовно нього необхідно закрити,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій,  колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи,  висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Зокрема,  сам засуджений як в ході досудового,  так і судового слідства не заперечував факту участі автомобіля під його керуванням в дорожньо-транспортній пригоді на указаній потерпілими ділянці дороги.

3

Крім того,  винність ОСОБА_1 підтверджується сукупністю зібраних по справі,  вірно оцінених та обгрунтовано покладених судом в основу вироку доказів,  зокрема:

·   показаннями потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2  про виїзд автомобіля під керуванням ОСОБА_1 на їх смугу руху,

·   даними протоколу огляду місця ДТП та схеми до нього,  згідно яких осип скла від автомобіля „Москвич" під керуванням потерпілих виявлено на їх смузі руху,

·   даними протоколу відтворення події,  згідно яких потерпілі вказали на свою смугу руху як на місце зіткнення автомобілів,

·   висновком комплексної комісійної транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи,  з якого вбачається,  що місцем зіткнення автомобілів є смуга руху автомобіля „Москвич" під керуванням потерпілого Ярового,  водій ОСОБА_1 мав можливість уникнути зіткнення,  виконуючи вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху,  а його показання про місце зіткнення автомобілів на його полосі руху неспроможні з технічної точки зору,

·   висновками судово-медичних експертиз про спричинення потерпілим середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Вся сукупність зібраних по справі доказів була ретельно проаналізована судом,  що дало можливість дійти до обгрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у порушенні ним Правил дорожнього руху,  що спричинили середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження потерпілим.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 3а ч.1  ст. 286 КК України є правильною.

Посилання у апеляції засудженого на суперечливі та неправдиві показання потерпілих колегією суддів вважаються такими,  що не заслуговують на увагу,  оскільки показання ОСОБА_4 та ОСОБА_2  були ретельно перевірені у судовому засіданні,  проаналізовані в сукупності з іншими доказами по справі і визнані такими,  що не викликають сумніву в їх достовірності,  в зв"язку з чим обгрунтовано визнані належним і допустимим джерелом доказів по справі і правильно судом покладені в основу вироку.

Судом першої інстанції в судовому засіданні були допитані всі особи по справі,  свідчення яких мали істотне значення для правильного вирішення справи,  а тому колегія суддів вважає,  що посилання засудженого на неповноту судового слідства неспроможні.

Судово-автотехнічна та комплексна трасологічно-транспортна експертизи проведені згідно до чинного законодавства відповідними експертними установами,  їх висновки узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами,  а тому колегія суддів вважає,  що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для призначення додаткових або повторних технічних експертиз.

Будь-яких істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства під час проведення досудового і судового слідства колегією

4

суддів не встановлено,  а тому підстав для скасування вироку з цих мотивів не вбачається.

При призначенні покарання засудженому місцевий суд врахував всі загальні засади призначення покарань,  передбачених  ст. 65 КК України,  зокрема,  ступінь тяжкості вчиненого злочину,  який відповідно до  ст. 12 КК України класифікується як злочин невеликої тяжкості,  дані про особу засудженого,  який раніше не судимий,  позитивно характеризується,  вчинив необережний злочин,  а тому колегія суддів вважає,  що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість виправлення засудженого без відбування призначеного покарання.

На підставі наведеного,  керуючись  ст.  ст. 365,  366 КПК України,  колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок місцевого Лохвицького районного суду Полтавської області від 11 грудня 2006 року стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни,  а його апеляцію та апеляційне подання помічника прокурора Лохвицького району - без задоволення.