УКРАЇНА

Апеляційний суд Полтавської області

Справа № 11 -241   2007р.                              Головуючий у 1 -й інстанції

Категорія ч.3  ст.  185 КК України                 Ґонтар А.А.

Доповідач- Томилко В.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2007 року лютого місяця „28" дня                              Колегія суддів судової палати у

кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого-судді- Ландаря О.В.

Суддів- Лісіченко Л.М. ,  Томилка В.П.3 участю прокурора - Деряги Л.М.  засудженого - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава матеріали кримінальної справи за апеляціями помічника прокурора Київського району м. Полтави з внесеними змінами та засудженого ОСОБА_1 на вирок місцевого Київського районного суду м. Полтави від 28 листопада 2006 року.

Даним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  уродженець та мешканець АДРЕСА_1,  українець,  освіта середня,  не одружений,  не працює,  раніше судимий:

1/ 22.08.1989р. Октябрським райсудом м.  Полтави за ч.2  ст. 141 КК України на 3 роки позбавлення волі,

2/ 5.10.1993 року Київським райсудом м. Полтави за ч.2  ст. 206 КК України на 2 роки позбавлення волі,

З/ 29.06.1998 року тим же судом за ч.2  ст. 140,  ч.2  ст.  196-1 КК України на 1 рік позбавлення

і

 

2

ВОЛІ,

4/ 27.04.2000 року тим же судом за ч.2  ст. 81 КК України на 1 рік позбавлення волі,

5/ 7.09.2001 року тим же судом за ч.3  ст. 81 КК України на 3 роки позбавлення волі,

6/14.10.2005 року тим же судом за ч.2  ст. 189 КК України на 4 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки, -

визнаний  винним та засуджений за ч.3    ст. 185  КК України на 4 роки позбавлення волі,  за ч.1  ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі.

Згідно  ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на 4 роки позбавлення волі.

Відповідно до  ст. 71 КК України за сукупністю вироків на 4 роки 6 міс.  позбавлення волі.

та

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,  уродженець та меш­канець АДРЕСА_2,  українець,  не одружений,  не працює,  раніше судимий:

1/ 7.09.2001 року Київським райсудом за ч.3  ст. 81,  75 КК України на 3 роки позбавлення волі,

2/21.11.2002 року тим же судом за ч.2  ст.  185,  309ч.2,  70,  71 КК України на 3 роки 6 міс.  позбавлення волі,  14.09.2004 року звільнений умовно-достро­ково на 6 міс.  26 днів із встановленням адміністра­тивного нагляду, -

визнаний винним та засуджений за ч.3  ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Згідно  ст. 75 КК України від призначеного покарання ОСОБА_3 звільнено з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

Відповідно до  ст. 76 КК України ОСОБА_4 зобов"язано протягом іспитового строку повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про

 

3

зміну місця проживання і роботи та періодично з"являтись в ці органи для реєстрації.

По справі вирішено питання речових доказів.

Згідно вироку суду 3 лютого 2006 року ОСОБА_4 шляхом розпутування сітки рабиці проник на територію автостоянки по АДРЕСА_3,  звідки таємно викрав автозапчастини до вантажних автомобілів,  чим завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 6 675 грн.

На початку лютого 2006 року ОСОБА_1 переліз через огорожу та проник на територію ринку „В.Тирнівський" м. Полтави,  звідки таємно повторно викрав кабель електрозварювального апарату довжиною 40 метрів,  завдавши потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 575 гривень.

На початку лютого 2006 року ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_1 шляхом розпутування сітки рабиці проникли на територію автостоянки по АДРЕСА_3,  звідки таємно,  повторно викрали металеві труби,  завдавши потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 13000 гривень.

В ніч на 4 лютого 2006 року ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_1 аналогічним способом повторно проникли на територію вищевказаної автостоянки,  звідки таємно викрали колісні диски,  тормозні барабани,  ступиці та інше майно,  завдавши потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 3590 грн.

В ніч на 10 лютого 2006 року ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_1 аналогічним шляхом знову проникли на територію вищевказаної автостоянки,  звідки таємно,  повторно викрали радіатор від фронтального погружчика „Сталева Воля",  чим завдали потерпілому ОСОБА_5 збитків на суму 7000 гривень.

В ніч на 19 лютого 2006 року ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_1 знову проникли на територію даної автостоянки,  звідки таємно,  повторно викрали ресорні листи до автомобіля КАМАЗ,  колісний диск,  ступиці та інше майно,  чим завдали потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 1 253 гривень 50 коп.

Восени 2005 року ОСОБА_1 у невстановленому слідством місці і у невстановленої особи незаконно придбав наркотичний засіб та переніс його до квартири за місцем свого проживання,  де незаконно зберігав без мети збуту. 10 березня 2006 року в ході обшуку квартири працівниками міліції було виявлено та вилучено 8, 2 грама особливо небезпечного наркотичного засобу - канабіс.

В апеляції помічника прокурора,  який брав участь в судовому засіданні,  з внесеними змінами ставиться питання про зміну вироку стосовно засудженого ОСОБА_1,  скасувавши його засудження за зберігання наркотичного засобу,  так як будь-яких доказів вини засудженого про його причетність до скоєння даного злочину у вироку суду не наведено.

 

4

В своїй апеляції засуджений ОСОБА_1,  не оспорюючи своєї винності у вчиненні крадіжок,  просить вирок суду в частині його засудження за ч.1  ст. 309 КК України скасувати та справу в цій частині закрити,  так як до даного злочину причетності він не має. Під час обшуку він перебував в слідчому ізоляторі і звідки взялись в квартирі наркотики не знає. Крім того,  по можливості просить пом"якшити призначене покарання.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду,  виступ прокурора,  який підтримав апеляцію з внесеними змінами та просить апеляцію засудженого в частині пом"якшення призначеного покарання залишити без задоволення,  вислухавши засудженого про недоведеність його вини у зберіганні наркотичних засобів та пом"якшення покарання,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій,  колегія суддів вважає,  що апеляція прокурора з внесеними змінами підлягає до повного,  а апеляція засудженого до часткового задоволення.

Вирок суду стосовно засудженого ОСОБА_4 не оскаржується.

Місцевий суд правильно встановив фактичні обставини скоєних ОСОБА_1 заволодінь чужого майна.

Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 в цій частині ґрунтується на доказах,  які зібрані в установленому законом порядку,  повно,  об"єктивно та всебічно досліджені в судовому засіданні і учасниками судового розгляду не оспорюється.

Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 за ч.3  ст. 185 КК України є правильною і не оскаржується.

Разом з тим,  місцевий суд,  визнаючи доведеною вину засудженого ОСОБА_1 в незаконному зберіганні наркотичного засобу без мети збуту,  у вироку вказав тільки на докази наявності наркотичних засобів у квартирі співмешканки засудженого. При цьому будь-яких доказів про належність виявлених наркотичних засобів саме ОСОБА_1 судом не наведено і у матеріалах справи такі докази відсутні.

По даному епізоду обвинувачення ОСОБА_1 як на досудовому,  так і судовому слідстві не допитувався. Господарка квартири,  де проживав ОСОБА_1,  свідчила,  що виявлені наркотичні засоби вона вперше побачила при проведенні обшуку її квартири працівниками міліції. Як вони опинились в квартирі і кому належать вона не знає.

За таких обставин колегія суддів вважає,  що будь-які докази вини засудженого ОСОБА_1 у незаконному зберіганні наркотичних засобів відсутні,  в зв"язку з чим вирок в цій частині необхідно скасувати та справу провадженням закрити за недоведеністю вини ОСОБА_1 в скоєнні даного злочину.

В зв"язку з вищенаведеним,  колегія суддів вважає за необхідне виключити з резолютивної частини вироку вказівку про призначення засудженому ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч.3  ст. 185 КК України,  місцевий    суд    врахував    всі    загальні    засади    призначення    покарань,

 

5

передбачених  ст. 65 КК України,  зокрема,  ступінь тяжкості вчиненого злочину,  який відповідно до  ст. 12 КК України класифікується як тяжкий,  дані про особу засудженого,  який раніше неодноразово засуджений за умисні корисливі злочини,  врахував і щире каяття ОСОБА_1,  як обставину,  що пом"якшує його покарання та призначив покарання ближче до мінімального.

Враховуючи,  що ОСОБА_1 злочин вчинив в період іспитового строку,  суд у відповідності до  ст. 71 КК України обгрунтовано призначив покарання і за сукупністю вироків,  а тому колегія суддів вважає,  що остаточно призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів,  в зв"язку з чим його апеляція в цій частині не підлягає до задоволення.

На підставі наведеного,  керуючись  ст.  ст. 365,  366 КПК України,  колегія суддів, -

 

УХВАЛИЛА:

 

Апеляційне подання помічника прокурора Київського району м. Полтави з внесеними змінами задовольнити повністю,  а апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Київського районного суду м. Полтави від 28 листопада 2006 року стосовно ОСОБА_1 змінити.

Вирок суду в частині засудження ОСОБА_1 за ч.1  ст. 309 КК України скасувати та справу в цій частині провадженням закрити за недоведеністю вини ОСОБА_1 в скоєнні даного злочину.

Виключити з резолютивної частини вироку вказівку про призначення засудженому ОСОБА_1 покарання за  ст. 70 КК України.

В решті вирок суду залишити без зміни.