Україна

 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000,  м.  Полтава,  вул.  Жовтнева,  18,  тел. 7-34-67

Справа №11-281 2008 р.                                           Головуючий у 1-й інстанції

Іващенко Ю. А. Доповідач Павленко В. П.

УХВАЛА

Іменем України

2008 року березня місяця 28 дня. Колегія суддів судової палати в кримінальний справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді Давиденка Е. В.

суддів: Бурди К. І.,  Павленка В. П.

з участю прокурора Адамець А. М.

виправданого ОСОБА_1

потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 розглянула у відкритому  судовому засіданні  в м.   Полтаві  справу за апеляцією з внесеними до неї змінами старшого помічника прокурора Глобинського району,     та апеляцією потерпілої ОСОБА_2 на вирок Глобинського районного суду від 9 січня 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  уродженець і мешканець с.  В. Кринки Глобинського району Полтавської області,  українець,  громадянин України,  з неповною середньою освітою,  одружений,  має неповнолітню дитину,  раніше судимий вироком Глобинського районного суду від 9 листопада 2004 року за ч. 2  ст.  289 КК України на 5 років позбавлення волі зі звільненням його від відбування покарання на підставі  ст.  75 КК України з іспитовим строком на 3 роки,  -

був виправданий за ч. 2  ст.  121 КК України за відсутністю в його діях

складу злочину.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про стягнення з

ОСОБА_1 З 616 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 50 000

грн. на відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.

 

2

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у тому,  що 15 березня 2007 року,  близько 17 години на вул.  Парижської Комуни,  що в с.  В. Кринки Глобинського району Полтавської області,  під час бійки з потерпілим ОСОБА_4,  що виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків,  усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій,  передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання,  наніс останньому два удари кулаками по голові. Від отриманих внаслідок цього тяжких тілесних ушкоджень,  потерпілий ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у реанімаційному відділенні Глобинської ЦРЛ.

Виправдовуючи ОСОБА_1,  суд послався на те,  що останній заподіяв тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4 захищаючись від нападу останнього,  а отже знаходячись у стані необхідної оборони. Відповідно до вимог ч. 1  ст.  36 КК України це є обставиною,  що виключає злочинність діяння ОСОБА_1

При цьому суд визнав встановленим,  що 15 березня 2007 року близько 17 години на вул.  Парижської Комуни с.  В. Кринки Глобинського району потерпілий ОСОБА_4 на ґрунті неприязних стосунків,  що виникли через ревнощі,  озброївшись металевим прутом,  прийшов до місця проживання ОСОБА_1 і намагався ударити останнього металевим прутом по голові. Однак ОСОБА_1 вихопив цей металевий прут і викинув його на узбіччя дороги. Однак ОСОБА_4,  кинувся на ОСОБА_1 і намагався ударити його кулаком,  проте останній ухилився від удару і захищаючись,  кулаком лівої руки наніс ОСОБА_4 удар у праву частину голови. ОСОБА_4 упав на землю,  однак відразу ж піднявся і знову кинувся на ОСОБА_1,  намагаючись нанести йому удар кулаком.  ОСОБА_1 знову ухилився та з метою захисту наніс удар кулаком лівої руки у праву частину голови ОСОБА_4,  в наслідок чого останній упав на землю і більше не підводився. Від отриманих тяжких тілесних ушкоджень,  ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у реанімаційному відділенні Глобинської ЦРЛ.

В апеляції з внесеними до неї змінами прокурор,  зазначає,  що під час досудового слідства була допущена істотна неповнота,  яка виразилась у тому,  що не було проведено відтворення обстановки та обставин події злочину з участю свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6,  для об'єктивного з'ясування обставин спричинення потерпілому тілесних ушкоджень.

Крім того,  під час досудового слідства не було з'ясовано характер небезпеки,  що загрожувала особі,  яка захищалась,  та обставини,  які могли вплинути на реальне співвідношення сил,  зокрема,  раптовість нападу,  неготовність до його відбиття,  фізичні дані нападника,  вік,  стан здоров'я тощо. З цією метою по справі доцільно було провести експертизу трупу,  на вирішення якої поставити питання розмежування по ступеню тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_4,  отриманих у результаті нанесених ударів ОСОБА_1 та їх черговості. По справі також слід встановити ступінь

 

3

сп'яніння потерпілого ОСОБА_4 на час заподіяння йому тілесних ушкоджень.

Посилаючись на те,  що висновки суду про створення ОСОБА_4 реальної загрози життю та здоров'ю ОСОБА_1 та про те,  що спосіб його захисту явно не відповідав інтенсивності та характеру нападу,  є передчасними і необгрунтованими,  просить вирок суду скасувати,  а справу направити прокурору району для організації додаткового розслідування.

Потерпіла ОСОБА_2 в апеляції зазначає,  що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи,  зокрема,  первинним поясненням ОСОБА_1 про те,  що вирвавши з рук потерпілого ОСОБА_4 металевий прут,  він ударив останнього два рази кулаком по голові,  після чого той упав і більше не піднімався. При цьому він не говорив,  що знаходився у стані необхідної оборони. Про це він не говорив і під час всього досудового слідства.

Крім того,  відповідно до показань свідка ОСОБА_6,  ОСОБА_4 знаходився у стані сильного алкогольного сп'яніння,  арматуру тримав опущеною вниз. Згідно показань свідка ОСОБА_5 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відбулася бійка.

На думку потерпілої судом також не взято до уваги та не досліджено показання свідка ОСОБА_7 про те,  що ОСОБА_1 їй сказав,  що нібито він ударив потерпілого трубою.

Зазначає також,  що для ОСОБА_1 від ОСОБА_4 не було реальної загрози життю та здоров'ю. Між ними відбулася звичайна бійка,  а тому суд безпідставно виправдав ОСОБА_1 за ч. 2  ст.  121 КК України.

Посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи,  просить виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1 скасувати. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 З 616 грн. матеріальної шкоди та 50 000 грн. моральної шкоди задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши доповідача,  прокурора,  яка підтримали доводи апеляції прокурора з внесеними до неї змінами,  потерпілу ОСОБА_2,  яка просила вирок суду скасувати та задовольнити позов потерпілого ОСОБА_3 у повному обсязі,  потерпілого ОСОБА_3,  який підтримав доводи ОСОБА_2,  перевіривши матеріали справи та доводи поданих апеляцій,  колегія суддів вважає,  що апеляції не підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.3  ст.  27 Конституції України і  ст.  36 КК України,  кожна особа має право на необхідну оборону від суспільно небезпечного посягання незалежно від можливості уникнути його або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Згідно з ч.1  ст.  36 КК України необхідною обороною визнаються дії,  вчиненні з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи,

 

4

яка захищається,  або іншої особи,  а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому,  хто посягає,  шкоди,  необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання,  якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Суд дійшов до обґрунтованого висновку про те,  що підсудний ОСОБА_1 під час заподіяння потерпілому ОСОБА_4 знаходився у стані необхідної оборони,  при цьому не перевищив її меж. Висновки суду ґрунтуються на зібраних по справі та перевірених у судовому засіданні доказах,  яким суд дав правильну оцінку.

На підтвердження вини ОСОБА_1 органи досудового слідства послались на показання останнього,  відповідно до яких він визнавав,  що наніс ОСОБА_4 два удари кулаком по голові,  від яких потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження,  що спричинили його смерть,  на аналогічні показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6,  а також висновки проведених по справі судово-медичних експертиз,  відповідно до яких смерть потерпілого настала від дії тупого предмету,  яким могли бути пальці рук,  стиснуті в кулак.

Разом з тим,  органи досудового слідства та обвинувачення не взяли до уваги показання як самого ОСОБА_1,  так і свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5,  які у своїх показаннях під час досудового слідства зазначали,  ОСОБА_4 намагався удрати ОСОБА_1 куском металевої арматури,  і останній захищався. Зазначені обставини знайшли своє повне підтвердження і в ході судового розгляду.

Так,  будучи допитаним в судовому засіданні по суті пред'явленого обвинувачення,  ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 2  ст.  121 КК України не визнав. Не заперечуючи,  що саме він заподіяв потерпілому ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження,  але стверджував,  що зробив це захищаючись від нападу останнього. Пояснив,  що коли ОСОБА_4 замахнувся на нього металевим прутом,  щоб ударити його по голові,  він встиг схопити цей прут руками,  вирвати його із рук ОСОБА_4,  та викинути через дорогу. ОСОБА_4,  продовжив напад,  намагався ударити його кулаком,  однак він ухилився і першим ударив його лівою рукою у праву частину голови,  від чого потерпілий упав на землю. Однак зразу ж підхопився і знову намагався його ударити кулаком.  Проте він ухилився і знову наніс потерпілому удар лівою рукою у теж саме місце. ОСОБА_4,  упав і більше не піднімався.

Аналогічні показання підсудний ОСОБА_1 давав і під час досудового слідства. ( 42 - 44 )

Відповідно до протоколу огляду місця події та фото таблиці до нього на відстані 2, 5 м.  від узбіччя було виявлено металеву арматуру довжиною близько 1, 5 м.  ( а. с.  5 )

Під час відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_1 від 19 травня 2007 року,  останній розповів та детально показав на місці

 

5

як потерпілий вчинив на нього напад і як він в процесі захисту від цього нападу кулаком наніс потерпілому два удари в голову ( а.с.  52 - 58 )

За висновком судово-медичної експертизи №37-А,  потерпілому ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді удару речовини базальних поверхонь правої скроневої і лобної часток головного мозку,  субарахноїдального крововиливу на всю поверхню обох півкуль головного мозку,  крововиливів в м'які покрови голови з боку їх внутрішньої поверхні,  перелому суглобного відростку нижньої щелепи справа,  які утворились від дії тупих предметів,  і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень,  як небезпечних для життя в момент їх заподіяння,  а у даному випадку такі,  що спричинили смерть.

Смерть ОСОБА_4 наступила в наслідок тупої черепно-мозкової травми,  яка супроводжувалась ударом речовини базальних відділів правої скроневого та лобного відділів головного мозку.

Тілесні ушкодження,  виявлені у ОСОБА_4 утворились від дії тупого предмету,  яким можуть бути пальці рук стиснуті в кулак,  не менше ніж від двох ударів.

Показання обвинуваченого ОСОБА_1,  дані під час відтворення обстановки та обставин події злочину від 19.05.2007 року відповідають об'єктивним даним судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_4( ах. 62- 63 )

Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт Бернада С.  П. підтвердив висновки проведених по справі судово-медичних експертиз. Пояснив суду,  що удар потерпілому було нанесено у праву частину обличчя твердим предметом,  яким може бути рука стиснута в кулак. Удар іншим предметом,  зокрема,  трубою,  виключається.

Свідок ОСОБА_6 пояснила,  що померлий ОСОБА_4 її зять. Вона бачила,  що ОСОБА_4 замахнувся на ОСОБА_1 арматурою,  а той вихватив її і викинув на узбіччя дороги. Але ОСОБА_4 продовжував лізти і ОСОБА_1 ударив його один чи два рази кулаком.  Аналогічні показання свідок ОСОБА_6 давала і під час досудового слідства. Під час допиту стверджувала,  що ОСОБА_4 намагався ударити ОСОБА_1 металевим прутом по голові ( а.с.  47 - 48 ).

Свідок ОСОБА_5 пояснив суду,  що бачив як ОСОБА_1 вирвав з рук ОСОБА_4 металевий прут і викинув його. ОСОБА_1 металевим прутом потерпілого не бив. Він особисто бачив,  що ОСОБА_1 ударив потерпілого один раз кулаком,  і той упав.

Наведені докази в цілому узгоджуються між собою,  а тому сумнівів не викликають.

Твердження в апеляції потерпілої ОСОБА_2 про те,  що удари були спричиненні потерпілому під час обоюдної бійки,  не ґрунтуються на матеріалах справи.

Із показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вбачається,  що ОСОБА_1 мав можливість нанести удар потерпілому ОСОБА_4 металевим прутом,  однак цього не зробив,  а викинув його на узбіччя

 

6

дороги. А оскільки ОСОБА_4 продовжував нападати на ОСОБА_1,  то останній захищаючись наніс йому два удари кулаком.  Усе відбувалось дуже швидко. Коли потерпілий упав,  ОСОБА_1 ударів потерпілому не наносив. При цьому свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні уточнила,  що загроза життю ОСОБА_1 була саме від ОСОБА_4,  оскільки останній ішов до нього битися.

При цьому потерпілий ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були приблизно одного віку росту та статури,  а отже мали приблизно однакові фізичні дані.

З наведеного витікає,  що удари потерпілому ОСОБА_4 ОСОБА_1 наносив лише з метою захисту,  при цьому не перевищив його меж.

Під час допиту в якості обвинуваченого,  ОСОБА_1 хоч частково і визнавав вину,  проте стверджував,  що наніс два удари потерпілому захищаючись і не бажав таких наслідків. Він злякався,  що ОСОБА_4 уб'є його металевим прутом ( а. с.  42 - 44 ). Аналогічні показання ОСОБА_1 давав і під час судового слідства. У зв'язку з цим доводи апеляції потерпілої ОСОБА_2 та прокурора про те,  що під час досудового слідства ОСОБА_1 частково визнавав свою вину,  у тому числі у своїх початкових поясненнях ( а. с.  6 - 8 ),  не спростовують його твердження про те,  що удари потерпілому він наносив захищаючись від останнього.

У зв'язку з наведеним посилання в апеляції потерпілої на те,  що

ОСОБА_4 не намагався нанести удар                        ОСОБА_1 не заслуговують на

увагу.

Допитаний в ході судового засідання свідок ОСОБА_8 підтвердив,  що в ході досудового слідства ним було встановлено,  що ОСОБА_1 наносив удари ОСОБА_4 з метою оборони. Але оскільки ОСОБА_1 визнавав,  що смерть потерпілого настала від його ударів,  йому було пред'явлено обвинувачення за ч. 2  ст.  121 КК України.

Враховуючи поведінку потерпілого ОСОБА_4,  що виразилась у нападі на ОСОБА_1 із застосуванням металевої арматури,  якою намагався ударити його по голові,  у ОСОБА_1 були підстави сприймати це як реальну загрозу для свого життя та здоров'я. При цьому засоби захисту відповідали обстановці та небезпечності нападу.

Доводи апеляції прокурора про неповноту,  що виразилась у тому,  що по справі не було проведено відтворення обстановки та обставин події злочину з участю свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6,  а також що по ній не встановлено ступінь алкогольного сп'яніння потерпілого ОСОБА_4 є безпідставними.

Обоє вказаних свідків пояснювали,  що все відбулося дуже швидко,  вони були на відстані і детально всього,  що відбувалося між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не бачили. За таких обставин,  за допомогою проведення з їх участю відтворення обстановки та обставин події,  по справі не може бути здобуто нових даних.

Що стосується встановлення ступеню алкогольного сп'яніння ОСОБА_4,  то відповідно до висновку судово-медичної експертизи

 

7

№37-6 від 16.11.2007 року встановити ступінь алкогольного сп'яніння на час отримання ОСОБА_4 тілесних ушкоджень не є можливим у зв'язку з відсутністю у Глобинській ЦРЛ записів і результатів дослідження крові та сечі на алкоголь на час надходження його до стаціонару. ( а. с.  225 - 226 )

Враховуючи,  що обидва удари кулаком ОСОБА_1 наніс потерпілому в одну і ту ж ліву частину обличчя,  а отримані потерпілим ОСОБА_4 тілесні ушкодження в сукупності відносяться до тяжких,  то відмежувати їх за тяжкістю неможливо.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. №6 «Про судову практику у справах про необхідну оборону»,  шкода,  заподіяна в стані необхідної оборони без перевищення меж останньої,  відшкодуванню не підлягає. Тому суд першої інстанції залишив без розгляду і цивільний позов потерпілого.

Підстав для скасування виправдувального вироку і задоволення поданих апеляцій не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись  ст.   ст.  365,  366,  КПК України,  колегія суддів,  -

 

ухвалила:

 

Апеляцію старшого помічника прокурора Глобинського району з внесеним до неї змінами,  а також апеляцію потерпілої ОСОБА_2 залишити без задоволення,  а вирок Глобинського районного суду від 9 січня 2008 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.