Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2014 року

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого - судді Максимчук З.М.,

суддів - Рожина Ю.М, Ковальчук Н.М.,

при секретарі судового засідання Ковальчук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 грудня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» про стягнення страхового відшкодування та визнання угоди недійсною,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсною угоду до договору добровільного страхування наземного транспорту від 05.04.2012 року № 28/50-5801399 від 16 травня 2013 року.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» на користь ОСОБА_2 85317 гривень 90 копійок страхового відшкодування та 3357 гривень пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ТзДВ «Страхова компанія «Провіта» вказує на незаконність та необґрунтованість прийнятого рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити та стягнути з позивача на її користь витрати на оплату судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Зазначає, що укладена між сторонами Угода до договору є правочином спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та вчинений у письмовій формі, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.208 ЦК України. Вказує, що Угода до Договору підписана позивачем та директором ТзДВ «Страхова компанія «Провіта» Юрченко О.В., про що свідчить підпис останнього, скріплений печаткою. Свідченням виконання умов Угоди до Договору є затвердження страхового акту та виплата страхового відшкодування позивачу.

Додатково зазначає, що визнавши Угоду до Договору недійсною, суд визначив розмір страхового відшкодування, виходячи з умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 28/50/5801399 від 04 квітня 2012 року та, враховуючи звіт про оцінку № 069 від 14.03.2013 року, згідно з яким позивачу було завдано збитки в розмірі 85317, 90 гривень

_______________________________________________________________________________

Справа № 569/19393/13-ц Головуючий у 1 інстанції - Рудика Л.Д.

Провадження № 22-ц/787/1512/2014 Суддя-доповідач - Максимчук З.М.

при цьому не врахував п.12.6 Договору відповідно до якого відповідач має право вирахувати з розміру збитку суму податку на додану вартість, та, враховуючи звіт про оцінку / лист 3 ремонтної калькуляції/ ця сума становить 71098,25 гривень без ПДВ.

Вказує, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про недійсність Угоди до Договору та під час визначення розміру страхового відшкодування відповідно до умов договору, врахував не всі його умови, які регламентують порядок та розмір страхового відшкодування, що є підставою для скасування рішення суду.

Просить скасувати заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 грудня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 ОСОБА_5 зазначив, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо недійсності Угоди, просив рішення Рівненського міського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та в межах заяви про ухвалення додаткового рішення, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані/ пропущення строку позовної давності тощо/, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам зазначене рішення не відповідає.

Ухвалюючи заочне рішення, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки угода між ОСОБА_2 та ТзДВ «Страховою компанією «Провіта» не підписана представником страховика, відповідач після укладення даної угоди не мав наміру виконувати її умови, доказів на спростування цього суду не подав, отже угода не спрямована на реальне настання наслідків та підлягає визнанню її недійсною.

Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 04.04.2012 року між ТзДВ «Страхова компанія «Провіта» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту /КАСКО/ № 28/50/5801399. Об»єктом страхування є майнові інтереси, пов»язані з володінням транспортним засобом Toyota Avensis, державний номерний знак НОМЕР_1.

23.02.2013 року стався страховий випадок із застрахованим автомобілем.

Відповідно до звіту про оцінку автомобіля від 14.03.2013 року матеріальний збиток завданий власникові Toyota Avensis, державний номерний знак НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 85317,9 гривень.

14.03.2012 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування.

16.05.2013 року між сторонами укладена Угода до Договору, відповідно до якої, п.2, сторони дійшли згоди визначити остаточний розмір збитку Страхувальника, завданий йому в результаті страхового випадку в сумі 35 000 гривень. Виплата страхового відшкодування повинна бути здійснена до 02.07.2013 року.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 просив визнати недійсною Угоду до Договору добровільного страхування наземного транспорту від 16.05.2013 року з підстав фіктивності, зазначивши, що оспарюваний правочин вчинений ним під впливом порушення обов»язків відповідачем щодо сплати відшкодування та гострої потреби для швидкого отримання коштів для здійснення ремонту автомобіля.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2, відповідач зазначав, що укладаючи угоду до договору добровільного страхування наземного транспорту, сторони дійшли згоди визнати заявлену позивачем подію страховим випадком та погодили остаточний розмір збитку позивача, завданий йому в результаті настання страхового випадку в сумі 35 000 гривень. На підставі вищезазначеної угоди до договору відповідачем було затверджено страховий акт та в подальшому виплачене страхове відшкодування.

Статтею 234 ЦК України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Виконання чи не виконання сторонами зобов»язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

За своєю природою фіктивний правочин вчиняється його сторонами без наміру виникнення, зміни або припинення цивільних прав і обов'язків, тобто "про людське око", знаючи, що він не буде виконаний.

Особа, яка звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки на момент вчинення правочину.

Пунктом 24 постанови Пленум Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам роз'яснено, що в разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Крім того, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Отже, задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції на зазначені положення матеріального закону уваги не звернув та дійшов передчасного висновку, що укладена угода до договору добровільного страхування наземного транспорту є недійсною через її фіктивність у зв'язку із наміром відповідача не виплачувати страхове відшкодування в повному обсязі.

Крім того, з висновків суду першої інстанції не вбачається, що судом було встановлено наявність умислу усіх сторін спірного правочину.

Відповідно до п.8.3.7. Договору №28/50/5801399 добровільного страхування наземного транспорту від 04 квітня 2012 року укладеного між ТзДВ «Страхова компанія «Провіта» та ОСОБА_2 вбачається, що страховик має право виплатити страхове відшкодування за одним з обраних страховиком варіантів : за домовленістю сторін або згідно з угодою про розмір страхового відшкодування; в розмірі суми збитку, зазначеної в заяві на виплату страхового відшкодування; за рахунками, калькуляціями, кошторисами, нарядами-замовленнями, актами виконаних робіт, наданими СТО та погодженими із страховиком.

За таких обставин оскаржуване рішення не можна визнати таким, що постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому на підставі ст.309 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 грудня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Провіта» про стягнення страхового відшкодування та визнання угоди недійсною скасувати, в позові ОСОБА_2 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його оголошення, але може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: З.М.Максимчук

Судді: Ю.М.Рожин

Н.М.Ковальчук