ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2014 року Справа № 912/1180/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Павловського П.П.-доповідача

суддів: Науменка І.М., Кузнецова В.О.

при секретарі судового засідання: Назаренко С.Г.

від позивача: Жук В.В., паспорт НОМЕР_1 від 12.12.2000;

від відповідача: Щербина В.С., довіреність № 01-09-321/1 від 07.07.2014р.

розглянувши апеляційну скаргу фермерського господарства "Фортуна"

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.06.2014 року

у справі № 912/1180/14

за позовом: фермерського господарства "Фортуна"

до відповідача: Новгородківської районної державної адміністрації

про стягнення 92779,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2014 року Фермерське господарство "Фортуна" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Новгородківської районної державної адміністрації про стягнення з відповідача 51852,58грн. затрат, понесених на обробіток земельних ділянок в сумі 51852,58грн., та упущеної вигоди в розмірі 40926,60грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що 27.07.2009 року було зареєстровано три договори оренди землі, укладені позивачем з відповідачем строком до появи власника, але не більше 5 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Позивач посилається на те, що дія договорів закінчується 29 липня 2014 року, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Фермерське господарство "Фортуна" дізналося про появу власників зазначених земельних ділянок в листопаді 2013 року з листа Новгородківської районної державної адміністрації 29.10.13р., а також дізналося в листопаді 2013 року про те, що ще 14.08.13р Новгородківська районна державна адміністрація в односторонньому порядку розпорядженням голови райдержадміністрації № 215-р «Про вирішення земельних питань» розірвала договори оренди вищезазначених земельних ділянок. Як зазначає позивач, на цей період земельні ділянки вже були ним оброблені, на що витрачено 51852,58грн.

Крім того, позивач посилається на те, що на вказаних земельних ділянках ним планувалися посіви соняшника та просить стягнути з відповідача неодержані доходи (упущену вигоду) в сумі 40926,60грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.06.14р. у справі № 912/1180/14 (суддя Поліщук Г.Б.) в задоволені позову відмовлено повністю.

Обґрунтуванням даного рішення стало те, позивачем не доведено складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки позивачем не доведено факт допущення відповідачем господарського правопорушення та завдання збитків своїми протиправними діями або бездіяльністю.

Не погодившись з рішенням господарського суду, фермерське господарство "Фортуна", звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Так, в обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що суд помилково дійшов висновку, що фермерське господарство "Фортуна" не довело складу цивільного правопорушення Новгородківською районною державною адміністрацією як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків. Так, 27.07.09р. були зареєстровані три договори оренди землі укладені між Новгородківською районною державною адміністрацією та фермерським господарством "Фортуна" строком до появи власника, але не більше 5 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дія зазначених договорів закінчується 29.07.14р. Проте, в порушення вимог укладених договорів оренди землі Новгородківська районна державна адміністрація в односторонньому порядку розпорядженням №215-р «Про вирішення земельних питань» розірвала укладені договори оренди землі. Та не повідомила своєчасно фермерське господарство "Фортуна" про те, що прийняте розпорядження про розірвання договорів оренди землі і про появу власників земельних ділянок.

До того ж скаржник зазначає, що необхідно з відповідача стягнути неодержані доходи (уписана вигода), так як земельні ділянки підготовлені до отримання доходів з урожаю 2014 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.07.14р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 01.09.14р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суд апеляційної інстанції, вислухавши у судовому засіданні присутніх представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, перевірив правильність висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, повноту їх дослідження судом першої інстанції та юридичну оцінку, і прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між фермерським господарством "Фортуна" (Орендар) та Новгородківською районною державною адміністрацією (Орендодавець) укладено три договори оренди землі від 01.02.2007 року, зареєстровані у Новгородківському відділі Кіровоградської регіональної філії Центру Державного Земельного Кадастру 27.07.2009 року.

Умовами укладених договорів оренди встановлено, що Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходиться на території Вершино-Кам'янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області.

В п. 8 вказаних договорів оренди договір сторони погодили, що їх укладено на строк до появи власника, але не більше ніж на п'ять років.

При цьому, п.35 договорів оренди передбачає, що дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено або появи власника земельної ділянки.

За змістом ст.6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до приписів ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Як вбачається з матеріалів справи, договори зареєстровані у Новгородківському відділі Кіровоградської регіональної філії Центру Державного Земельного Кадастру 27.07.2009р., з чого випливає, що строк, на який їх укладено, спливає 27.07.2014р.

До того ж, пунктом 35 договорів оренди визначено, що дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено або появи власника земельної ділянки.

Водночас судом першої інстанції було встановлено, що громадянками ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 17.07.2013р., 16.07.2013р. та 18.07.2013р. відповідно отримано свідоцтва на право власності на земельні ділянки, що були предметом договорів оренди, укладених між позивачем та відповідачем.

Відтак, дія договорів оренди припинилась одночасно з появою власників земельних ділянок.

14.08.2013 року Головою Новгородківської районної державної адміністрації прийнято розпорядження "Про вирішення земельних питань", яким розірвано договори оренди землі, укладені між Новгородківською районною державною адміністрацією та фермерським господарством "Фортуна", про що письмово повідомити орендаря - фермерське господарство "Фортуна".

29.10.2013 року Новгородківською районною державною адміністрацією на адресу фермерського господарства "Фортуна" надіслано листа №01-09/415/1, яким повідомлено про розірвання договорів оренди у зв'язку з отриманням власниками земельних ділянок свідоцтв про право власності на земельні ділянки.

Як вбачається з договорів оренди, укладених між сторонами у даній справі, вони не містять обов'язку Новгородківської районної державної адміністрації щодо повідомлення фермерського господарства "Фортуна" про появу нового власника земельних ділянок та закінчення строку дії договорів оренди, та, тим більше, не встановлюють будь-яких строків для такого повідомлення.

В силу вимог ст. 28 Закону України "Про оренду землі" Орендар має право на відшкодування збитків, яких він зазнав унаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі.

Збитками вважаються: фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи,, які орендар міг би реально отримати в разі неналежного виконання орендодавцем умов договору.

Згідно до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовується у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У розумінні ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відшкодування збитків є одним з видів цивільно-правової відповідальності, яка настає за наявності таких складових: протиправної поведінки особи, настання шкоди, причинного зв'язку між правопорушенням і шкодою, вини особи, яка завдала шкоду.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі неналежного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 Господарського кодексу України).

В свою чергу, згідно із ч.1 ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т. ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 Господарського кодексу України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Так, правовий аналіз матеріалів справи свідчить, що позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Правильними визнає колегія висновки суду, що позивачем не доведено складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки позивачем не доведено факт допущення відповідачем господарського правопорушення та завдання збитків своїми протиправними діями або бездіяльністю.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм правильну юридичну оцінку, прийняв законне і обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, а тому її слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.06.2014р. у справі № 912/1180/14- залишити без змін, а апеляційну скаргу фермерського господарства "Фортуна" - без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя П.П. Павловський

Суддя В.О. Кузнецов

Судд І.М.Науменко