Справа №22ц-837, 2008р.             Головуючий в 1-й інстанції

Ігнатенко О.Й.

Категорія: 21                                    Доповідач - Пузанова Л.В.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2008 року квітня місяця «15» дня колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого - Пузанової Л.В. Суддів: Фурман Т.Г.,

Орловської Н.В. при секретарі - Костеннікові Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 05 грудня 2005 року в справі

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1,  ОСОБА_3,     ОСОБА_4,  ОСОБА_5,    ОСОБА_6   про визнання угод недійсними та стягнення вартості квартири та

за позовом ОСОБА_5     до     ОСОБА_2   про   визнання   такою,    що   втратила   право   користування квартирою,  -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2001 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним,  зазначаючи,  що їй та ОСОБА_7,  з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі,  належала квартира АДРЕСА_1.

15 серпня 1995 року між ними та відповідачкою був укладений і нотаріально посвідчений договір дарування спірної квартири з умовою,  що остання надаватиме їм обом необхідну допомогу,  сплатить борги за комунальні послуги і утримування квартири,  а вони будуть проживати в квартирі до смерті.

Посилаючись на те,  що після смерті чоловіка (батька відповідачки) - ОСОБА_7,  яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1,  відповідачка відмовилася виконувати взяті на себе зобов'язання по її утриманню і перешкоджає їй проживати в квартирі,  позивачка просила суд визнати договір дарування недійсним,  як укладений нею та чоловіком - ОСОБА_7 в результаті введення їх в оману та в стані,  коли вони не розуміли значення своїх дій.

Просила також визнати причину пропуску строку позовної давності поважною і поновити цей строк,  зазначаючи,  що про порушення

2

свого права дізналася лише після смерті ОСОБА_7,  в зв'язку з відмовою відповідачки виконувати наведені вище умови угоди.

В процесі розгляду справи ОСОБА_2 змінила підставу первісно заявленого позову та доповнила позовні вимоги,  звернувшись 20 жовтня 2005 року до суду із кінцевою додатковою заявою до ОСОБА_1,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6 про визнання угод недійсними та відшкодування вартості квартири.

Позивачка зазначала,  що укладаючи з ОСОБА_1 договір дарування квартири вони з чоловіком допустилися помилки щодо істотних умов договору і вважали,  що укладають договір довічного утримання.

Просила визнати договір дарування недійсним з підстав,  передбачених  ст. 56 ЦК України 1963г.,  оскільки ОСОБА_1 в послідуючому розпорядилася спірною квартирою і вона неодноразово за договорами відчуження передавалася у власність інших осіб,  останнім із яких є ОСОБА_6 ,  а тому повернути квартиру неможливо,  просила відшкодувати її вартість за ціною,  що існує на момент відшкодування.

В квітні 2004 року ОСОБА_5,  будучи власником спірної квартири,  звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання такою,  що втратила право користування жилим приміщенням - спірною квартирою з підстав,  передбачених  ст. 71 ЖК України.

Ухвалою від 20 квітня 2005 року суд об'єднав в одне провадження вказаний вище позов ОСОБА_5 із первісним позовом ОСОБА_2

Справа слухалася судами двічі.

Останнім рішенням суду від 05 грудня 2005 року постановлено поновити пропущений ОСОБА_2 строк позовної давності,  визнавши причини пропуску цього строку поважними.

Позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Постановлено визнати частково недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1,  укладений 15.08.1995 року між ОСОБА_2,  ОСОБА_7 та ОСОБА_1 в частині дарування ОСОБА_2 належної їй Уї частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 33640 грн.

В іншій частині позову ОСОБА_2 та у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання такою,  що втратила право користування житловим приміщенням відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні заявлених нею вимог,  зазначаючи,  що висновки суду не

3

відповідають обставинам справи,  зокрема,  щодо наявності помилки при укладенні ОСОБА_2 договору дарування квартири та поважності причин пропуску нею строку для звернення до суду.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили. Б судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги не визнала,  а ухвалене судом рішення просила залишити без змін.

Заслухавши доповідача,  перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах,  визначених  ст.  303 ЦПК України,  колегія суддів прийшла до висновку,  що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено,  що 15 серпня 1995 року між ОСОБА_2,  ОСОБА_7,  які перебували у зареєстрованому шлюбі та ОСОБА_1 був укладений та нотаріально посвідчений договір дарування однокімнатної квартири АДРЕСА_1,  яка належала дарувальникам на підставі свідоцтва НОМЕР_1 про право власності на житло,  видане 30.01.1995р. Фондом комунального майна м. Херсона /а.с.  17-18/.

Як пояснила позивачка ОСОБА_2,  і це підтверджується показаннями свідків ОСОБА_8,  ОСОБА_9,  ОСОБА_10 ,  ОСОБА_11 ,  ОСОБА_12,  ОСОБА_13 та частково визнається відповідачкою ОСОБА_1,  за усною домовленістю сторін,  дарителі залишалися проживати у спірній квартирі до їх смерті,  а обдарована ОСОБА_1 зобов'язалася надавати їм матеріальну допомогу та здійснювати догляд.

При житті ОСОБА_7 ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання виконувала,  а після його смерті,  яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1,  ОСОБА_1 відмовилася надавати допомогу та догляд ОСОБА_2,  виселила останню із спірної квартири і розпорядилася нею на свій розсуд.

Зазначені обставини свідчать про те,  що виражена в договорі дарування воля ОСОБА_2,  як дарителя,  не відповідає її дійсним намірам і ця угода укладена нею внаслідок помилки,  неправильного сприйняття істотних умов договору і є вкрай невигідною для неї за своїми наслідками,  а тому відповідно до  ст. 56 ЦК України 1963 року,  що регулює спірні правовідносини за часом їх виникнення,  є недійсною.

Згідно ч.2  ст. 56 ЦК України 1963 року,  якщо угода,  укладена внаслідок помилки визнана недійсною,  то кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою,  а при неможливості повернення одержаного в натурі - відшкодувати його вартість.

Враховуючи,  що спірна квартира на час розгляду справи не належить відповідачці ОСОБА_1,  а позивачка ОСОБА_2 не порушує перед судом питання про витребування відчуженої нею частки в квартирі від добросовісного набувача,  колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те,  що на користь ОСОБА_2 в межах заявлених нею вимог належить стягнути з ОСОБА_1 вартість 1/2 частини квартири,  розмір

4

якої на час  вирішення  судом спору відповідно до висновку  судової технічної експертизи від 15.11.2005 року становить 33640 грн. /а.с.  308-340/.

Висновки суду щодо часткової обґрунтованості первісно заявленого позову відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами доказів та нормам матеріального права,  що регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і як необгрунтовані законом та доказами,  підлягають відхиленню.

Рішення суду у названій вище частині позовних вимог постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Законність та обґрунтованість рішення суду в іншій частині позовних вимог в силу вимог  ст. 30З ЦПК України судом апеляційної інстанції не перевірялися.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.   ст.  303, 307, 308 ЦПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 05 грудня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.