Справа № 22-1614 Головуючий у 1 інстанції Корчиста O.І.
Категорія 23 Доповідач Санікова О.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 березня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С, ШамрилоЛ.Г.
при секретарі Степаненко В.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 7 грудня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою , -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2007 рокуОСОБА_1звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 25 листопада 2006 року приблизно о 17.00 годині у Будьонівському районі м. Донецька на 117 км автошляху Слов'янськ - Ясинувата-Маріуполь у напрямку м. Маріуполя сталася дорожньо-транспортна пригода - на нього як на пішохода був скоєний наїзд автомобілем „ДЕУ Ланос", який належить на праві власностіОСОБА_2 і яким керував водій ОСОБА_3
В результаті ДТП він отримав тілесні ушкодження, а саме: „тяжелая сочетанная травма, ОЧМТ, ушиб головного мозга, ушибленная скальпированная рана головы, подкожное кровоизлияние в лобной области справа, ампутация обеих нижних конечностей, перелом акроминального конца левой ключицы, перелом левой лопатки, перелом диафиза левой плечевой кости, невропатия лучевого, локтевого и срединного нервов левой руки".
У зв'язку з зазначеними травмами він був неодноразово прооперований; знаходився на стацонарному лікуванні у Центральній міській лікарні №9 м. Донецька з 25 листопада 2006 року по 6 лютого 2007 року, після чого виписаний на амбулаторне лікування.
За період тривалого лікування йому були необхідні серйозні лікарські засоби, які купувались за власні кошти. Розмір витрачених на ліки коштів складає 2564 грн. 78 коп.
Крім матеріальної шкоди неправомірними діями відповідача - водія ОСОБА_3 йому спричинена і моральна шкода, яка полягає в сильних больових відчуттях в місцях травм, необхідності находження у медичних закладах, тривалості лікування і явних наслідках від того, що сталося.
Після дорожньо-транспортної пригоди він два місяці знаходився у лікарні, він отримав дуже серйозні травми - йому ампутували дві ноги, він ледве не втратив руку, його м'язова система повністю ослаблена, він зовсім безсилий і безпорадний, він самостійно не може за собою доглядати і повністю знаходиться на утриманні своїх близьких і родичів, чим завдає їм масу клопоту і проблем; висновком МСЕК йому встановлена перша група інвалідності. Наслідки отриманих травм продовжують відображатися на стані його
здоров'я і по теперішній час. Це виявляється у порушенні сну, нудоті, постійній втомленості, погіршенні психологічного стану, постійній депресії. Фізичні страждання, на які накладаються сильні моральні переживання з приводу одужання фізичного і абсолютного одужання його як особистості, не дають йому можливості вести звичний спосіб життя.
До того, поки з ним не сталася пригода, він жив спокійно, відчував себе цілком здоровим, повноцінним і щасливим чоловіком, у нього була нормальна робота, де він відчував себе потрібним чоловіком. В результаті дорожньо-транспортної пригоди йому була нанесена глибока психологічна травма, наслідки якої будуть відбиватися все його життя, він повністю вимушений перебудовувати своє життя. На відшкодування моральної шкоди просив стягнути 150 000 грн.
Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 7 грудня 2007 року позов ОСОБА_4 задоволений частково: стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 2564 грн.78 коп., моральну шкоду у розмірі 5000 грн. та судові витрати у розмірі 89 грн. 50 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду в частині суми моральної шкоди і ухвалити нове рішення про задоволення зазначених позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права; вважає, що суд при визначенні розміру моральної шкоди суд не врахував всі обставини, які пов'язані з тяжкими наслідками для нього внаслідок дорожньо-транспортної пригоди і не в повній мірі оцінив ти страждання, які він відчув і відчуває по наступний час; судом не вірно застосована ч.2 ст. 1193 ЦК України в частині того, що нібито його груба необережність сприяла виникненню або збільшенню шкоди і у зв'язку цим суд безпідставно зменшив суму моральної шкоди; факт того, що під час ДТП він знаходився у нетверезому стані встановлений слідчим в односторонньому порядку, без його пояснень; вважає, що факт знаходження його у нетверезому стані і наслідки, які настали - тяжка інвалідність в результаті ДТП не мають наслідково-причинного зв'язку, оскільки він шов по узбіччю дороги і Правил дорожнього руху не порушував; виходячи з того, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль «ДЕУ Ланос» належить відповідачціОСОБА_2, то шкоду повинна відшкодовувати саме вона.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Відповідачі заперечували проти апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованим.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 листопада 2006 року у Пролетарському районі м. Донецька сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_3 , в результаті якої був травмований пішохід ОСОБА_4 За фактом дорожньо-транспортної пригоди у відношенні ОСОБА_3 відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку з відсутністю у його діях складу злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України. За результатами перевірки факту дорожньо-транспортної пригоди виявлено, що при надходженні ОСОБА_4 на стаціонарне лікування у нього в крові виявлений етиловий спирт у кількості 1, 5%, що свідчить про те, що ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп'яніння середньої тяжкості.
Судом також встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля «ДЕУ Ланос» є відповідачка ОСОБА_2, співвідповідач ОСОБА_3 має право керування ним.
Витрати на придбання лікарських засобів в сумі 2564 грн. 78 коп., понесені позивачем у зв'язку з отриманими травмами у ДТП, підтверджені наданими копіями чеків.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачу була завдана моральна шкода, яка полягала в моральних стражданнях і переживаннях, пов'язаних з отриманням фізичного болю і страждань, які він відчув внаслідок травмування; у зв'язку з отриманням тяжких тілесних ушкоджень були суттєво порушені його звичні життєві зв'язки з
оточуючими людьми, родичами, оскільки позивач не може повністю вести звичний образ життя, будучі інвалідом першої групи.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд прийняв до уваги, що в момент ДТП ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп'яніння середньої тяжкості і порушив вимоги п.4.14 а), б) Правил дорожнього руху, відповідно до якого пішоходам забороняється виходити на проїзну частину, не переконавшись у відсутності небезпеки для себе і інших учасників руху; несподівано виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід і виходячи з цього убачив в діях ОСОБА_4 нехтування правилами безпеки руху, що являє собою грубу необережність потерпілого, яка й сприяла виникненню шкоди.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 309 ч.1 ЦПК України підставами для скасування або зміни рішення є недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, а також порушення норм матеріального права.
Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині відшкодування матеріальної і моральної шкоди суд виходив з того, що обов'язок нести цивільно-правову відповідальність повинен лише відповідач ОСОБА_3 , а не відповідачка ОСОБА_2, оскільки він на відповідній правовій підставі в день ДТП керував транспортним засобом.
Такі висновки суду є правильними.
Відповідно до ст. 1187 ч.2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі /право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо/ володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок діїї джерела підвищеної небезпеки.
Згідно ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань потерпілого, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених у п.4 постанови від 27 березня 1992 року №6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (з наступними змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль ЗАЗ-DAEWOO належить ОСОБА_2; у свідоцтві зазначено, що ОСОБА_3 має право керувати. 25 листопада 2006 року автомобілем „ДЕУ Ланос" керував саме ОСОБА_3, який і скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1, в результаті чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження. Витрати на придбання лікарських засобів позивачем витрачено 2 564 грн. 78 коп., що підтверджено доданими до матеріалів справи копіями чеків.
Разом з тим висновки суду про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. навіть з урахуванням ч.2 ст. 1193 ЦК України і роз'яснень, наданих у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 „Про практику розгялду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" не відповідають глибині фізичних і моральних страждань, які відчув і відчуває ОСОБА_4 в результаті отриманих травм.
Як вбачається з матеріалів справи в результаті дорожньо-транспортної пригоди Макаренко С.В. отримав тяжкі тілесні ушкодження, йому ампутовано обидві ноги, крім того, згідно акту судово-медичного дослідження у него виявлені також „тяжелая сочетанная травма, ОЧМТ, ушиб головного мозга, ушибленная скальпированная рана головы, подкожное кровоизлияние в лобной области справа, перелом акроминального конца левой ключицы, перелом левой лопатки, перелом диафиза левой плечевой кости, невропатия лучевого, локтевого и срединного нервов левой руки", він визнаний інвалідом першої групи, що свідчить про вкрай тяжкий фізичний стан позивача, а також про те, що його звичний спосіб життя у зв'язку з цим докорінно змінився і йому необхідно докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
Виходячи з глибини фізичних та душевних страждань ОСОБА_4, характеру отриманих ним травм і суттєвих змін у його житті, апеляційний суд вважає, що на відшкодування моральної шкоди необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_3 20 000 грн.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1, 309 4.1, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 7 грудня 2007 року змінити.
Це ж рішення в частині спору про відшкодування моральної шкоди скасувати.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 20000 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.