1-354/08

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

08 квітня 2008 року.     Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської

області:

в складі головуючого суду     Шміло В .І.

при секретарі     Гуменюк Г .М .

з участю прокурора     Ороновського С. І.

та адвоката     ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі  справу про обвинувачення ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженки с Лєваш, Нюксенського району, Вологоської області,  Росія,  гр. Українки,  освіта неповна середня,  не одруженої,  зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1,  тимчасово проживаючої за адресою: АДРЕСА_2,  не працюючої,  раніше не судимої, за ч.1  ст. 3 83 КК України

ВСТАНОВИВ:

В кінці листопада 2007 року,  гр.. ОСОБА_5,  перебуваючи в гостях по місцю проживання неповнолітньої гр.ОСОБА_3,  в с.  Грабовць,  Тернопільського району,  Тернопільської області,  попросив у останньої її мобільний телефон «Самсунг С240»,  щоб в подальшому підтримувати з нею зв»язок обіцяючи їй його повернути,  на що гр. ОСОБА_3 погодилася,  добровільно передавши йому свій мобільний телефон.

Після цього гр. ОСОБА_5,  перебуваючи по місцю свого проживання,  в с Якимівці,  Лановецького району,  Тернопільської області,  з незалежних від нього обставин,  втратив мобільний телефон,  який йому передала неповнолітня гр.ОСОБА_3,  повідомивши її про втрату телефона,  на що остання,  маючи намір повернути свій мобільний телефон,  вирішила зробити неправдиве повідомлення в органи міліції,  про нібито відкрите викрадення у неї ОСОБА_5 її мобільного телефона.

З цією метою,  неповнолітня ОСОБА_3,  17.12.2007 року,  будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину,  звернулася з усною заявою в Тернопільський MB УМВСУ в Тернопільській області,  про притягнення до кримінальної відповідальності гр.ОСОБА_5,  який з її слів,  на початку грудня 2007 року,  відкрито викрав у неї її мобільний телефон,  марки «Самсунг С240»,  спричинивши їй матеріальну шкоду на суму 390 грн.,  тобто завідомо неправдиво повідомила органи дізнання про вчинення ОСОБА_5 злочину,  передбаченого ч.1  ст.  186 КК України.

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнала повністю і показала,  що дійсно, маючи намір повернути свій мобільний телефон,  який вона добровільно передала свому знайомому ОСОБА_5,  після того,  як він повідомив її про втрату телефона,  вона звернулася в органи міліції та будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину,  зробила усну заяву про притягнення до кримінальної

відповідальності гр. ОСОБА_5,  який нібито відкрито викрав у неї її мобільний телефон. Насправді ніякого телефона він у неї не викрадав,  телефон вона передала йому добровільно і в такий спосіб,  вона хотіла спонукати його,  повернути їй її мобільний телефон. У вчиненому розкаюється,  просить суворо її не карати і вважає,  що досліджувати будь-які інші докази по справі,  крім її власного зізнання,  немає потреби.

3"ясувавши думку учасників судового розгляду про визначення обсягу доказів,  що підлягають дослідженню та про порядок їх дослідження,  які підтримали позицію підсудної,  суд визнає недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих фактичних обставин справи,  які ніким не оспорюються. При цьому суд з"ясував правильність розуміння підсудною та іншими учасниками судового розгляду зміст цих обставин,  чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиціі а також роз'яснив їм,  що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи   в апеляційному порядку.

Проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності,  суд приходить до висновку про доведеність вини підсудної і кваліфікує вчинений нею злочин за ч.1  ст.  383 КК України,  як завідомо неправдиве повідомлення органу дізнання про вчинення злочину.

При призначенні покарання підсудній у відповідності вимог  ст.  ст. 50, 65 КК України,  суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину,  особу винної та обставини,  що пом"якшують та обтяжують покарання,  а саме: підсудна вперше притягується до кримінальної відповідальності,  повністю визнала свою вину і розкаялася,  активно сприяла розкриттю злочину,  позитивно характеризується,  має постійне місце проживання,  проживає у неповній багатодітній сім»ї без батька,  тяжких наслідків від злочину не натупило.

Наведені обставини,  з урахуванням конкретних умов при яких було скоєно злочин,  зважаючи на молоий вік підсудної,  яка вчинила злочин,  будучи неповнолітньою та матеріальний стан сім»ї,  в якій проживає підсудна,  дають підстави суду вважати,  що виправлення та перевиховання підсудні можливе без ізоляції її від суспільства,  а тому їй слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у вигляді позбавлення волі із застосуванням  ст.  75 КК України,  звільнивши засуджену від відбування покарання з випробуванням,  з іспитовим строком,  поклавши на засуджену обов»язки,  передбачені п.п. 2, 3, 4  ст.  76 КК України.

Виходячи з вищенаведеного,  керуючись  ст.  ст. 323, 324 КПК України,  суд, -

3АСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винною у скоєнні злочину,  передбаченого ч.1  ст.  383 КК України і призначити покарання - 1 рік позбавлення волі.

На підставі  ст. 75 КК України,  звільнити засуджену ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням,  з іспитовим строком на 1 (один ) рік.

На підставі п.п.2, 3, 4  ст. 76 КК України,  зобов'язати засуджену ОСОБА_3 - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально -виконавчої системи; повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу засудженій до вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Тернопільської області через міськрайонний суд пртягом 15 діб з дня проголошення,  а засудженим,  який знаходиться під вартою на протязі того ж строку з дня вручення йому копії вироку.