У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.;

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на заочне рішення Рівненського районного суду від 10 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину,

в с т а н о в и л а :

24 березня 2014 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину та на своє утримання до досягнення дитиною трьох років. У подальшому від стягнення аліментів на своє утримання відмовилася.

Заочним рішенням Рівненського районного суду від 10 червня 2014 року позов задоволено. З відповідача на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнено щомісячні аліменти у розмірі 500 грн., починаючи з 24 березня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою цього ж суду від 23 липня 2014 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення від 10 червня 2014 року залишено без задоволення.

В поданій апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 посилався на те, що при вирішенні спору місцевий суд не врахував того, що на його утриманні перебуває двоє дітей від першого шлюбу.

Покликаючись на ці обставини, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 заочне рішення місцевого суду вважав незаконним та необґрунтованим і просив апеляційний суд його скасувати.

В запереченні на апеляційну скаргу позивачка рішення місцевого суду вважала законним та обґрунтованим і просила апеляційний суд залишити його без змін, а подану апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.

Частиною 1 ст. 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі між собою з 27 вересня 2012 року до дня набрання рішенням Рівненського районного суду від 26 березня 2014 року про розірвання шлюбу законної сили. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Дані про офіційне працевлаштування відповідача та про наявність у нього постійного доходу у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років з 1 січня 2014 року становить 1032 грн., з 1 липня - 1059 грн., а з 1 жовтня визначений у сумі 1102 грн.

Зі справи видно, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 до відповідача, який має мінливий та нерегулярний дохід, про стягнення аліментів у розмірі 500 гривень щомісячно, місцевий суд обґрунтовано виходив з того, що відповідач зобов'язаний утримувати свого малолітнього сина та разом із позивачкою повинен забезпечити йому рівень життя, необхідний та достатній для нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини; розмір аліментів не може бути меншим, аніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; а також урахував інші обставини справи, які мають істотне значення для вирішення спору сторін.

Щодо зроблених висновків суд першої інстанції в ухваленому рішенні навів відповідні мотиви та обґрунтування, з якими погоджується й апеляційна інстанція, оскільки такі висновки місцевого суду ґрунтуються на вимогах закону та здобутих у справі доказах.

У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Рівненського районного суду від 10 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: