АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-235\2008 року Головуючий у 1-й інстанції Рябішин А.О.
Категорія ст. 296 ч.2 КК України Доповідач: Хрипченко Л.Г.
УХВАЛА
Іменем, У країни
2008 року березня місяця 5 дня. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого-судді Хрипченко Л.Г.
Суддів: ОрловоїН.Ф., Захожая О.І.
з участю прокурора Кашициної О. Є.
засудженого ОСОБА_1
потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Полтавського районного суду від 9 жовтня 2007 року.
Цим вироком :
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1н., уродженець с Копили Полтавського р-ну, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий: - 26.12.2005 р. Полтавським районним судом за ст. ст. 15 ч.2, 185 ч.2 КК України на 1 рік позбавлення волі зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік; засуджений за ст. 296 ч.3 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі; за ст. 122 ч.1 КК України на 1 рік позбавлення волі; На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено до відбування 1 рік 6 місяців позбавлення волі;
Відповідно до ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком та остаточно визначено 2 роки позбавлення волі.
2
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2н.,
уродженець м. Полтава, українець, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, не одружений, мешканець АДРЕСА_2, раніше не судимий в силу ст. . 89 КК України
засуджений за ст. 296 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з
випробуванням з іспитовим строям 2 роки та покладенням відповідних
обов'язків згідно ст. 76 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_4- солідарно на користь
потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_3 5358, 52 грн. майнової шкоди та 20000
грн. моральної шкоди.
Згідно вироку суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_4визнані винними за те, що 29.01.2006 p.. близько 23 год. перебуваючи поблизу кафе-бару «Лісок» в с Терешки Полтавського р-ну, діючи умисно, грубу порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, безпричинно, шляхом нанесення неодноразових ударів ногами та кулаками рук по верхній частині тіла, зокрема по обличчю, нанесли потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носу, гематом, крововиливів шкіри голови та ушкодження верхньої та нижньої губи, припухання м'яких тканин потилиці, субкониктивальних крововиливів лівого ока, які згідно висновку експерта кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров*я.
Продовжуючи хуліганські дії підсудний ОСОБА_1 наніс удар кулаком руки по правій частині обличчя ОСОБА_5, яка почала кричати та прохати припинити бути її чоловіка ОСОБА_3 Від нанесеного удару остання впала та втратила свідомість. Згідно висновку експерта їй спричинене легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров*я.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4продовжували наносити неодноразові удари ногами по різним частинам тулубу потерпілому ОСОБА_3
Прийшовши до тями потерпіла ОСОБА_5 закриваючи від ударів тіло свого чоловіка впала на нього, але не зважаючи на такі її дії по припиненню хуліганських дій засуджені продовжували наносити удари потерпілим.
Крім того, 16.06.2006 р. близько 23 год. засуджений ОСОБА_1 перебуваючи біля магазину продовольчих товарів, в АДРЕСА_2, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, наніс два удари дерев'яною палкою в область голови потерпілому ОСОБА_6 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді перелому лівої верхньої кінцівки, закритої черепно -мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани голови та набряк
3
м'яких тканин лівої кінцівки, які кваліфікуються згідно висновку експерта, як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 не визнаючи своєї вини просить, вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує, що він захищався від потерпілого ОСОБА_3, який п'яний до нього чіплявся, а тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6 взагалі не наносив, а його побив ОСОБА_7 , який це визнав в судовому засіданні.
Крім того, вказує, що його права не в повній мірі були захищені в судовому засіданні. Підсудній ОСОБА_4 не в повній мірі розповів в суді яким чином його бив потерпілий 'ОСОБА_3, стверджував, що нічого не бачив. Це свідчить про те, що кожен з них обрав різну форму захисту, тому на його думку це свідчить про протирічність їх інтересів за умови захистом їх одним адвокатом.
Засуджений ОСОБА_4 вирок суду не оскаржив.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1 на підтримання своєї апеляції, заперечення проти апеляції потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_5, які крім того просили виправити описку у вироку відносно їх прізвищ, думку прокурора Кашициної О.Є. про залишення вироку суду без змін, а апеляції без задоволення, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, приходить до висновку, що вона не підлягає до задоволення з таких підстав.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які він засуджений, доведено матеріалами справи, докази з якої досліджувалися у судовому засіданні та приведені у вироку.
Що стосується посилань засудженого у апеляції стосовно того, що потерпілий ОСОБА_3 до нього чіплявся і наносив удари, а він захищався, а потерпілу ОСОБА_5 він взагалі не бив, то вони не заслуговують на увагу і спростовуються сукупністю доказів зібраних на досудовому слідстві та належним чином перевіреними судом першої інстанції.
Так, потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_2, як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні давали послідовні та стабільні показання і підтвердили факт побиття їх засудженими ОСОБА_1і ОСОБА_4 їхні показання узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9 та висновками судово-медичних експертиз щодо механізму заподіяння тілесних ушкоджень та повністю спростовують версію засудженого.
Не знайшло підтвердження по справі і посилання засудженого ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 першим штовхнув його, від чого він упав і зламав носа.
Ще в січні 2006 р. потерпілі ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулися в правоохоронні органи про притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб, але в порушенні кримінальної справи неодноразово відмовлялось і лише після їх неодноразових скарг кримінальна справа була порушена 6.11.2006 р. ( т.1 а.с. 88).
4
В своєму першому поясненні, що долучено до відмовного матеріалу ОСОБА_1 визнавав, що наносив удар потерпілому ОСОБА_3 в груди. Від проходження медичного освідування на предмет наявності в нього тілесних ушкоджень відмовився (т. 1 а.с. 95).
Згідно висновку проведеної в суді судово-медичної експертизи, не встановлено будь-яких об'єктивних судово-медичних даних, які б свідчили, що у ОСОБА_1 станом на 29.01.06 р. був перелом кісток носу ( т.2 а.с. 27-28).
В ході досудового слідства і в суді із пояснень підсудних ОСОБА_1 і ОСОБА_4 не вбачається, , будь-яких суперечностей їх інтересів. Та обставина, що ОСОБА_4 визнаючи свою вину, не підтверджував пояснення ОСОБА_1 не може свідчити про суперечність їх інтересів.
Тому і доводи апеляції ОСОБА_1 про те, що по справі не в повній мірі були захищені його права є неспроможними.
На досудовому слідстві і в суді детально перевірялись доводи ОСОБА_1, який заперечує свою вину в нанесенні потерпілому ОСОБА_6 16.06.06 p. середньої тяжкості тілесних ушкоджень, вказуючи на те, що цей злочин вчинив ОСОБА_10, який і визнає свою вину.
Нанесення потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень саме засудженим ОСОБА_1підтверджується показаннями потерпілого, які були стабільними на протязі всього часу як досудового так і судового слідства. Так, потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні наголошував, що удари дерев'яною палкою в область голови йому наносив саме підсудний ОСОБА_1, якого він впізнає, оскільки на місці події було світло.
Як пояснював потерпілий ОСОБА_6 , перший удар йому був нанесений ззаду по голові, від чого він присів, вдержавшись рукою за землю, а хлопець, що стояв поруч вдарив його кулаком по щелепі. Оглянувшись потерпілий побачив ззаду себе ОСОБА_1, який стояв з палкою в руках і посміхався. Він добре бачив обличчя і впізнав його в ході досудового слідства. ОСОБА_1 знову замахнувся і хотів ударити його палицею по голові, але він встиг підняти руку і удар прийшовся по руці. Потім він оглянувся і побачив, що палиця летить прямо в голову, але йому вдалося уникнути удару. Хлопці говорили ОСОБА_1, що досить, і він кинув палку потерпілому вслід. Після цього потерпілий підібрав палицю і направився до хлопців, яких було чоловік сім, а вони почали кидати в нього камінням. Після чого він викликав працівників міліції і швидку допомогу.
Механізм заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень підтверджується актом судово - медичного дослідження № 1916 від 20.07.06 р. та повністю співпадає із показаннями потерпілого.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 разом з іншими особами прибули на місце злочину щоб з'ясувати стосунки з хлопцями, з якими у них був конфлікт. Коли вийшли з автомобіля до них підійшов невідомий чоловік - потерпілий ОСОБА_6 ОСОБА_11 почав перелазити через забор, а потерпілий зробив йому зауваження.
5
Очевидці цих подій, друзі ОСОБА_1 свідки - ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 підтверджують вказані обставини, але відносно факту спричинення тілесних ушкоджень потерпілому дають протирічливі і нестабільні показання. В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 стверджував, що потерпілого по руці вдарив палкою ОСОБА_10 в той час, як на досудовому слідстві заявляв, що це зробив ОСОБА_1
ОСОБА_12 - заявляв, що не бачив самого удару, думав що удар потерпілому наніс ОСОБА_1 про що і говорив на досудовому слідстві, а зі слів друзів йому стало відомо, що удар наніс ОСОБА_10.
Свідок ОСОБА_13, який знаходився на місці злочину стверджує, що він не бачив як і ким наносився удар, він бачив лише як палка летіла в сторону потерпілого.
Показанням вказаних свідків судом дана критична оцінка.
По справі відсутні бідь-які дані, які б могли свідчити про обмову ОСОБА_1 зі сторони потерпілого ОСОБА_6
Останній давав стабільні показання, як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні, не вірити в їх правдивість у суду не було підстав.
З урахуванням викладених обставин суд не взяв до уваги свідчення свідка ОСОБА_7 про те, що тілесні ушкодження потерпілому були заподіяні ним. Показання свідка визнані як неспроможні, такі що не відповідають зібраним по справі доказам.
В своїх показаннях ОСОБА_7 пояснював, що наніс удар палицею що схожа на штахет в той час як потерпілий, який забрав знаряддя злочину стверджував, що то була кругла дубова палиця довжиною близько 1 м.
В порушенні кримінальної справи відносно гр. ОСОБА_10 органами досудового слідства відмовлено на підставі ст. 6 п.2 КПК України (т.1 а.с. 213).
Колегія суддів, вважає, що обставини справи були досліджені повно і всебічно і суд дійшов до обґрунтованого висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 у скоєнні даного злочину.
За таких обставин, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані районним судом за ст. 122 ч.1 КК України.
Суд першої інстанції також правильно прийшов до висновку про перекваліфікацію дій засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_4 із ст. 296 ч.3 на ст. 296 ч.2 КК України, оскільки кваліфікуюча ознака ч.3 даної статті закону у вигляді опору громадянам, які припиняють хуліганські дії, не знайшла свого підтвердження.
Разом з тим в резолютивній частині вироку суд помилково вказав про призначення покарання за ч.3 цієї статті.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання засудженому ОСОБА_1, суд виходячи із вимог ст. . 65 КК України, урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше судимий, вчинив злочини в період іспитового строку, за місцем проживання характеризується задовільно та з огляду на зухвалість дій ОСОБА_1 прийшов до
6
правильного висновку про призначення йому реальної міри покарання, яка на думку колегії суддів, є необхідною та достатньою для його виправлення.
За таких обставин, колегія суддів, не вбачає підстав для скасування вироку суду.
Вирок суду підлягає зміні в ревізійному порядку, оскільки суд правильно перекваліфікувавши дії засуджених з ч.3 на ч. 2 ст. 296 КК України, у резолютивній частині вироку допустив помилку і вказав, що ОСОБА_1 засуджено до позбавлення волі за ч.3 ст. 296 КК України.
Крім того, у вироку суду неправильно вказані прізвища потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_2
Виносячи рішення, суд першої інстанції помилково вказав потерпілих, як ОСОБА_14 та ОСОБА_2
Оскільки, згідно паспортних даних потерпілі мають прізвища ОСОБА_2 і ОСОБА_3, то ця описка також підлягає виправленню в ревізійному порядку.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок суду змінити.
Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.2 ст. 296 КК України до міри покарання обраної судом і за сукупністю злочинів передбачених ч.2 ст. 296 та ч.1 ст. 122 КК України з застосуванням ст. ст. 70, 71 КК України - до міри покарання обраної судом.
Виправити описку в написанні прізвищ потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та вважати потерпілими ОСОБА_2 і ОСОБА_3.
В іншій частині вирок Полтавського районного суду від 9 жовтня 2007 р. відносно ОСОБА_1 залишити без змін.