Справа № 11-238\2008 року Головуючий у 1-й інстанції
Категорія ч.2 ст. 296 КК України Кудря З.В.
Доповідач: Хрипченко Л.Г.
УХВАЛА
Іменем України
2008 року березня місяця 12 дня. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого-судді Хрипченко Л.Г.
суддів ТараненкаЮ.П., Юренко Л.А.
прокурора РибачукГ.А.
адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6
потерпілої ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляціями прокурора Шишацького району з внесеними змінами та потерпілої ОСОБА_7 на вирок Шишацького районного суду від 11 січня 2008 року.
Цим вироком:
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1н. уродженець і житель АДРЕСА_1, з неповною середньою освітою, не працюючий, раніше не судимий засуджений за ст. ст. 27 ч.2, 296 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік. Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покладені відповідні обов'язки.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 2000 грн.
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2н., уродженець і житель АДРЕСА_2, громадянин України, учень 11 класу Шишацької спеціалізованої школи ім. В.І. засуджений за ст. ст. 27 ч.2, 296 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі.
2
На підставі ст. 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 2000 грн.
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3н.
уродженець с. Гоголево Великобагачанського р-ну, громадянин України, з середньою освітою, працюючий слюсарем локомотивного депо м. Полтава, проживаючий АДРЕСА_3, раніше не судимий
засуджений за ст. ст. 27 ч.2, 296 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з
випробуванням іспитовим строком 1 рік. Відповідно до ст. 76 КК України на
ОСОБА_5 покладені відповідні обов'язки.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду
в розмірі 2000 грн.
ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4н.
уродженець с. Гоголево Великобагачанського р-ну, громадянин України, з середньою освітою, учень ППЛТ № 31 м. Полтави, проживаючий АДРЕСА_4, раніше не судимий засуджений за ст. ст. 27 ч.2, 296 ч.2 КК України на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст. 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 1000 грн.
В іншій частині звинувачення, засуджені виправдані.
Згідно вироку суду ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнані винними у вчиненні злочину за таких обставин.
Влітку 2007 року, близько 23 год. біля пам'ятника «Борцям за радянську ваду» на вул. Партизанській в смт. Шишаки, ОСОБА_3, який перебував в стані алкогольного сп'яніння та неповнолітній ОСОБА_4 діючи з хуліганських мотивів, оголювали без згоди на те неповнолітньої ОСОБА_7 її груди і сідниці, руками непристойно торкалися грудей. В цей час ОСОБА_5 дістав свій мобільний телефон марки «Соні - Еріксон» № 810 і став знімати події на нього за допомогою камери телефону, командував діями інших, як саме повернути потерпілу ОСОБА_7 в кадрі. В цей час до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приєднався неповнолітній ОСОБА_6, який утримував потерпілу в ході вчинення відносно неї хуліганських дій, які принижували її честь та гідність.
3
В апеляції з внесеними змінами прокурор зазначає, що судом безпідставно застосована ст. 27 ч.2 КК України при засуджені ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 за ст. 296 ч.2 КК України.
Просить скасувати вирок в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме - застосуванням кримінального закону який не підлягає застосуванню ( ст. 27 ч.2 КК України), у зв'язку з невідповідністю висновків суду про відсутність в діях ОСОБА_4 і ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ст. 156 ч.1 КК України, фактичним обставинам справи, а також у зв'язку з призначенням безпідставно м'якого покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості злочину та особам засуджених, і постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_3 за ст. . 296 ч.2 КК України на 3 роки п\в, за ст. . 156 ч.1 КК України на 2 роки обмеження волі, згідно ст. ст. 72, 70 КК України на 4 роки позбавлення волі; відповідно до ст. . 75 КК України звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки; ОСОБА_5 за ст. . 296 ч.2 КК України на 3 роки п\в, відповідно до ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки; ОСОБА_6 за ст. . 296 ч, 2 КК України на 3 роки п\в, ст. 104 КК України на 2 роки; ОСОБА_4 за ст. . 296 ч.2 КК України на 3 роки п\в, за ст. 156 ч.1 КК України до 6 місяців арешту, ст. . 70 КК України на 3 роки позбавлення волі, згідно ст. 104 КК України звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.
В апеляції потерпіла ОСОБА_7 просить вирок суду частково скасувати та постановити новий вирок, яким призначити засудженим більш суворе покарання. Крім того, не погоджується з розміром моральної шкоди, стягнутої судом, посилаючись, що вона визначена без урахування конкретних обставин справи та приниження її честі і достоїнства. Вказує, що судом не дотримані положення ч.2 ст. 1179 Цивільного Кодексу України щодо покладення обов'язків по відшкодуванню шкоди на батьків неповнолітніх засуджених ОСОБА_4 і ОСОБА_6 Просить повністю задовольнити її позов.
Засуджені ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вирок суду не оскаржують.
Заслухавши доповідача, прокурора Рибачук Г.А., яка підтримала апеляцію прокурора з внесеними змінами, пояснення потерпілої ОСОБА_7 її представника ОСОБА_8 на підтримання апеляції, заперечення засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_6, законного представника неповнолітнього ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_2 , засудженого ОСОБА_4, законного представника неповнолітнього ОСОБА_9, думку прокурора Рибачук Г.А., щодо часткового задоволення апеляції потерпілої і зміну вироку в частині стягнення моральної шкоди та стягнення з засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_7 по 10000 грн. з кожного, перевіривши матеріали
4
справи та обговоривши доводи апеляцій, вважає, що апеляції підлягають до часткового задоволення.
Доведеність вини ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у скоєнні злочину за обставин викладених у вироку не оспорюється в апеляціях і підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, досліджених і оцінених судом першої інстанції.
Кваліфікація дій засуджених за ст. 296 ч.2 КК України, як вчинення хуліганства групою осіб, яке супроводжувалось винятковим цинізмом, поєднаним з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі є правильною.
Вчинення хуліганства групою осіб є кваліфікуючою ознакою даного злочину в разі участі у злочинних діях декількох осіб незалежно від того яка була їх форма участі.
Тому, посилання на ст. 27 ч.2 КК України при кваліфікації дій засуджених за ст. . 296 ч.2 КК України є зайвим і підлягає виключенню з вироку, про що правильно зазначено в змінах внесених до апеляції прокурора.
Щодо доводів апеляції прокурора про постановления нового вироку і засудження ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за ст. 156 ч.1 КК України, то в цій частині апеляція прокурора не підлягає до задоволення в зв'язку з тим, що в апеляції прокурор не ставив питання про скасування вироку в частині виправдання цих осіб за ст. 156 ч.1 КК України.
Колегія суддів вважає, що покарання призначене засудженим ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину та особам винних, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності, двоє з яких є неповнолітніми, всі визнали вину і розкаюються у скоєному злочині.
Вказані обставини давали суду підстави прийти до висновку про можливість виправлення засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 без відбуття покарання.
Ні прокурор, ні потерпіла в апеляціях не оспорюють цих обставин і не ставлять питання про реальне відбуття міри покарання.
Тому, колегія суддів, не знаходить підстав для скасування вироку в зв'язку з м'якістю призначеного покарання.
Разом з тим, вирок суду підлягає скасуванню в частині вирішення цивільного позову.
Відповідно до положень ст. 28 КПК України потерпіла ОСОБА_7 заявила позов про відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди, яку оцінено нею в сумі 50000 грн. ( а.с. 129 -130).
Вирішуючи заявлений по справі цивільний позов суд, не в повній мірі врахував обставини, якими визначається розмір моральної шкоди, зазначені в п.3 роз'яснень, даних в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
5
В порушення вимог ст. 1190 Цивільного Кодексу України та роз'яснень п. 10 вказаної постанови, суд стягнув моральну шкоду з засуджених в дольовому порядку, а не в солідарному, як передбачено законом.
Крім того, пославшись у вироку на ст. 1179 Цивільного Кодексу України, суд не взяв до уваги положення ч.2 цієї статті, яка передбачає покладення обов'язку по відшкодуванню шкоди на батьків неповнолітніх ОСОБА_6 і ОСОБА_4 при відсутності у них майна, достатнього для відшкодування завданої шкоди.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія судців, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора Шишацького району з внесеними змінами та апеляцію потерпілої ОСОБА_7 частково задовольнити.
Вирок суду змінити.
Виключити з вироку посилання на застосування ст. 27 ч.2 КК України при засудженні ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ст. 296 ч.2 КК України і вважати їх засудженими за цією статтею до міри покарання призначеної судом.
Вирок суду в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди скасувати для вирішення його в порядку цивільного судочинства.
В іншій частині вирок Шишацького районного суду від 11 січня 2008 р. відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - залишити без змін.