АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11 - 190, 2008 рік Головуючий у І - й інстанції: Яценко В. В.
Категорія: ч. 1 ст. 121 КК України Доповідач: Мілаш С. П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року березня місяця 14 дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - судді Мілаша СП., суддів: Гладія С. В., Копитько Л. І., за участю: прокурора Гриня Н. Г.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінальної справи за апеляцією засудженого ОСОБА_1 з внесеними доповненнями та потерпілого ОСОБА_1 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 грудня 2007 року.
Даним вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та мешканця
АДРЕСА_1, українця,
громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, раніше судимого:
· 02 грудня 1998 року Лубенським міським судом Полтавської області за ст. 94 КК України на 9 років позбавлення волі. 23 лютого 2005 року згідно постанови Машівського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2005 року звільнений з місць позбавлення волі умовно - достроково на невідбутий строк покарання - 2 роки 1 місяць 14 днів;
· 18 червня 2007 року постановою цього ж місцевого суду від 18 червня 2007 року звільнений від кримінальної відповідності за ч. 2 ст. 286 КК України на підставі п. « б » ст. 1 Закону України « Про амністію » від 19. 04. 2007 року з закриттям провадження по справі згідно пункту 4 ст. 6 КПК України
2
засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 6 років позбавлення волі.
По справі відповідно до вимог ст. 81 КПК України вирішено долю речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 15 вересня 2007 року, о 17 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на території власного домогосподарства, що по АДРЕСА_1, на ґрунті раптово - виниклих неприязних стосунків, вдарив ножем свого батька - ОСОБА_1 в живіт, внаслідок чого умисно спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото - різаної рани передньої черевної стінки з пошкодженням тонкого кишечнику, які є небезпечними в момент заподіяння.
В апеляціях:
· засуджений ОСОБА_1 вказує на призначення йому надмірно суворого покарання без врахування таких пом'якшуючих обставин як з'явлення із зізнанням, щире каяття, сприяння розкриттю злочину, який вчинив внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей і батьків, які за віком потребують допомоги, незадовільний стан його здоров'я та відсутність претензій з боку потерпілого. Тому просить перекваліфікувати його дії на ч. 1 ст. 122 КК України, пом'якшити покарання з застосуванням до нього положень ст. 69 КК України.
· потерпілого ОСОБА_1 ставиться питання про пом'якшення покарання засудженому з урахуванням його щирого каяття, наявності на утриманні двох неповнолітніх дітей та батьків, які за станом здоров'я потребують його піклування.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1 , який підтримав подану ним апеляцію і апеляцію потерпілого ОСОБА_1 та просив пом'якшити покарання, міркування прокурора щодо законності та обґрунтованості вироку суду і відсутності підстав для задоволення як апеляції засудженого з внесеними доповненнями, так і потерпілого, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляціях, приходить до висновку, що вони не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
За змістом ч. 1 ст. 365 КПК України висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог ч. 1 ст. 299 і ст. 301- 1 КПК України докази не досліджувалися, апеляційним судом не перевіряються. Тому, колегія суддів виходить з того, що було встановлено вироком районного суду, а відтак доводи апеляції засудженого щодо перекваліфікацію його дій на ч. 1 ст. 122 КК України є безпідставними.
3
Винуватість ОСОБА_1 у спричиненні потерпілому ОСОБА_1 умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, за викладених у вироку обставин, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, визнав її і сам засуджений, дії якого за ч. 1 ст. 121 КК України кваліфіковано правильно.
При обранні покарання винному суд першої інстанції, виходячи із загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий, його особу, а саме позитивні характеристики за місцем попереднього відбування покарання та проживання, обставини, що пом'якшують покарання, зокрема щире каяття, а також обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Зважаючи на наведене, суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 покарання, наближене до мінімального, що визначене санкцією ч. 1 ст. 121 КК України.
З огляду на те, що ОСОБА_1, маючи непогашену судимість за умисне вбивство, яке вчинив шляхом нанесення ударів ножем потерпілому ( а. с. 90 - 93 ), скоїв новий умисний злочин аналогічним способом, який посягає на здоров'я його батька - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження - колегія суддів не вбачається підстав для пом'якшення покарання засудженому.
Твердження ОСОБА_1 про те, що на його утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей не заслуговують на увагу, оскільки до апеляції засудженим додані лише копії свідоцтв про їх народження, згідно яких стосовно однієї дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження він визнаний батьком. Даних про те, що вона знаходиться на його утриманні в матеріалах справи не має. Також є безпідставними доводи засудженого про з'явлення з зізнанням та незадовільний стан його здоров'я, так як вони не знайшли документального підтвердження.
Таким чином, обране покарання винному є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне в порядку ст. 365 КПК України виключити із вступної частини вироку вказівку суду про судимість ОСОБА_1 :
· 11 серпня 1989 року Лубенським міським судом Полтавської області за ст. ст. 206 ч. 2, 25 - 1 КК України;
· 03 червня 1992 року Оржицьким районним судом Полтавської області за ч.3
ст. 222 КК України у зв'язку з їх погашенням відповідно до вимог ст. 55 КК України в редакції 1960 року.
4
З огляду на наведене та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України колегія суддів апеляційного суду, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 з внесеними доповненнями та потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
В порядку ст. 365 КПК України виключити із вироку вказівку суду на судимості ОСОБА_1 Лубенським міським судом та Оржицьким районним судом Полтавської області від 11 серпня 1989 року та 03 червня 1992 року.
В іншій частині вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 грудня 2007 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.