Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого Василевича В.С.

Суддів Малько О.С., Ковальчук Н.М.

при секретарі Пиляй І.С.

з участю позивачки ОСОБА_1, відповідача

ОСОБА_1 та її представника адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на рішення Рівненського районного суду від 23 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського районного суду від 23 липня 2014 року позов у даній справі задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивачки 59 875 грн.коштів на виконання ухвали Рівненського районного суду від 18 грудня 2007 року про визнання мирової угоди, 1000 грн. моральної шкоди та вирішено питання про судові витрати.

Обидві сторони не погодились з рішенням суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 доводить про незаконність та необгрунтованість рішення через неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що після відкриття виконавчого провадження він сплатив ОСОБА_1 належні їй за мировою угодою кошти і тим самим виконав її умови у добровільному порядку, доказом чого є заява ОСОБА_1 до виконавчої служби та постанова про закінчення виконавчого провадження від 20 червня 2008 року.

Вважає хибним посилання суду на відсутність у нього, відповідача підтвердження про отримання позивачкою коштів.

Доводи позивачки про недійсність факту сплати коштів не відповідає матеріалам справи.

_______________________________________________________________________________________

Провадження № 22-ц /787/1816/14 Головуючий суддя 1 інстанції: Красовський О.О.

Суддя-доповідач : Василевич В.С

По наведених підставах просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В запереченні на апеляційну скаргу позивачка вказує, що після відкриття виконавчого провадження вона ніяких коштів від відповідача на отримувала, а розписку про начебто їх отримання написала на прохання відповідача та їхніх синів для уникнення арешту і продажу з прилюдних торгів залишеного за мировою угодою у відповідача автомобіля, про що ствердив як свідок її брат ОСОБА_5

Оцінивши в сукупності обставини справи, суд дійшов правильного висновку про підставність її позовних вимог.

Просить про відхилення апеляційної скарги.

Заперечивши апеляційну скаргу відповідача, ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі зазначає, що суд невиправдано зменшив розмір відшкодування, оскільки на підтвердження розміру шкоди вона подала відповідні розрахунки, яких суд не врахував.

По наведених підставах просить змінити рішення та стягнути на її користь 81 470 грн.

В судовому засіданні позивачка та відповідач подані ними апеляційні скарги підтримали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з»явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 і відхилення апеляційної скарги ОСОБА_1

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Рівненського районного суду від 18 грудня 2007 року визнано мирову угоду, за однією з умов якої ОСОБА_1 відмовилась від належної їй у спільній сумісній з ОСОБА_3 частки майна, а останній передає до 30 квітня 2008 року 50 000 грн. (а.с.5-6).

Відділом ДВС Рівненського районного управління юстиції 15 травня 2008 року було відкрито виконавче провадження з наданням ОСОБА_3 строку до 22 травня цього ж року добровільного виконання виконавчого документа.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, суд виходив з того, що за домовленістю між сторонами з метою уникнення арешту та реалізації залишеного за умовами мирової угоди відповідачеві автомобіля позивачка подала до виконавчої служби заяву про начебто отримання нею від відповідача коштів, які насправді відповідач їй не передавав.

Проте з таким висновком колегія суддів не може погодитись.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні у судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення, суд виходив із часткової доведеності позовних вимог.

Проте суд не врахував, що у справі уже постановлено ухвалу про визнання мирової угоди, яка має силу судового рішення, і було відкрито виконавче провадження. Саме у виконавчому провадженні виникли правовідносини, пов»язані з виконанням ухвали про визнання мирової угоди.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоді і вона визнана судом.

Проте у даній справі пред»явлено ще й інші вимоги, а саме: про відшкодування моральної шкоди та про відповідальність за порушення грошового зобов»язання, тобто це є інший позов, який підлягав вирішенню на підставі відповідних норм матеріального права.

Задовольняючи вказані вимоги,суд не врахував, що вони випливають із норм зобов»язального характеру, а не з деліктних правовідносин. Ч.1 ст.1167 ЦК України, на яку посилається позивачка, встановлює позадоговірну відповідальність. Зобов»язання у мировій угоді під ознаки таких правовідносин не підпадає, тому застосування судом вказаної норми матеріального закону є неправильним.

Діючим цивільним законодавством та ст.89 Закону України (глава 10 Відповідальність у виконавчому провадженні) «Про виконавче провадження» не передбачено відшкодування моральної шкоди у відносинах за невиконання рішення суду, що зобов»язує боржника вчинити певні дії.

Застосування положень ст. 625 ЦК в даному випадку теж є необґрунтованим, оскільки зазначена норма передбачає відповідальність за прострочення виконання грошового зобов»язання у сфері цивільно-правових відносин, а не під час виконання судового рішення.

Керуючись ст.307, ст.309, ст.316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Рівненського районного суду від 23 липня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий Василевич В.С.

Судді: Малько О.С.

Ковальчук Н.М.