АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 594/16/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Денисова Т.С.

Провадження № 22-ц/789/649/14 Доповідач - Сташків Б.І.

Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2014 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Сташківа Б.І.

суддів - Костів О. З., Кузьма Р. М.,

при секретарі - Баляс Т.І.

з участю сторін - представників відповідача

ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства " Альфа-Банк" на рішення Борщівського районного суду від 14 квітня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_3 Петрівнипро про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про припинення договору поруки,-

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі ПАТ "Альфа-Банк") звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 490053573 (далі кредитний договір) від 17 грудня 2007 року у сумі 366 473,53 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідності до умов кредитного договору банк надав позичальнику ОСОБА_4 кредит у сумі 18 938,72 доларів США. У зв'язку з тим, що боржник ОСОБА_4 зобов'язання за договором щодо здійснення щомісячного погашення заборгованості не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом, а відповідач ОСОБА_3 згідно договору поруки №490053573-П від 17 грудня 2007 року, укладеного між позивачем та останньою, взяла на себе зобов'язання перед позивачем відповідати по зобов'язаннях, що виникають з умов кредитного договору від 17 грудня 2007 року № 490053573, а тому банк просить стягнути з відповідача 366 473,53 грн. боргу за кредитним договором, та судові витрати.

Відповідач ОСОБА_3 в лютому 2014 року подала зустрічний позов до публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", уточнивши позовні мимоги, просила визнати договір поруки № 490053573-П, укладений між нею та позивачем 17 грудня 2007 року, припиненим. Зокрема вказує на те, що боржник припинив внесення щомісячних платежів щодо повернення кредиту у 2009 році. В порушення умов договору та ч.4 ст.559 ЦК України позивач не виконав свого обов'язку та не звернувся в 2009 році з вимогою до неї, як поручителя, про дострокове повернення частини позики, така вимога поступила лише 11 грудня 2013 року, а тому вважає, що банк втратив право вимоги за договором поруки. Крім того, представник позивача звернувся в суд із заявою про застосування позовної давності до позовних вимог банку.

Рішенням Борщівського районного суду від 14 квітня 2014 року в задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про припинення договору поруки задоволено.

Визнано договір поруки від 17 грудня 2007 року № 490053573-П, укладений між закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк» та ОСОБА_3 таким, що припинив свою дію з 1 березня 2010 року.

Вирішено стягнути з публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк" в користь ОСОБА_3 243 гривні 60 коп. сплаченого відповідачем судового збору.

В апеляційній скарзі ПАТ "Альфа-Банк" просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні зустрічного позову, а їхній позов про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та порушення норм матеріального права. Зокрема вказує на те, що порука ОСОБА_3 не припинена, так як строк виконання основного зобов'язання як боржником так і поручителем визначено до 17 грудня 2014 року.

В апеляційну інстанцію представник апелянта в судове засідання не з'явився, проте звернувся в суд із заявою про слухання справи без участі їхнього представника.

Представники відповідача апеляційну скаргу заперечили, а рішення суду вважають законним та обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи в межах апеляційної скарги за матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи зустрічний позов, та відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходить з того, що оскільки кредитор після настання строку виконання основного зобов'язання, а саме 01 вересня 2009 року не пред'явив вимоги до поручителя протягом шести місяців, а тому суд прийшов до переконання про припинення поруки ОСОБА_3 з 01 березня 2010 року.

З такими висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він достатньо мотивований, підтверджений доказами наявними в матеріалах справи та відповідає вимогам Закону.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Судом встановлено, що 17 грудня 2007 року між закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір №490053573, згідно з яким ОСОБА_6 отримав кредит в сумі 18 938,72 доларів США на придбання транспортного засобу, зі сплатою 10,7 % річних, на строк до 17 грудня 2014 року.

Із змісту п.п. 2.10, 2.12 Кредитного договору вбачається, що основне забезпечення/предмет застави є транспортний засіб DODGE CALIBER, 2007 року випуску. Сторони узгодили, що вартість предмету застави вони оцінюють у 171 240, 55 грн.

На забезпечення виконання зобов'язання за вказаним вище кредитним договором між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки від № 490053573-п від 17 грудня 2007 року, з подальшим внесенням змін і доповлень, згідно з яким поручитель зобов'язався відповідати в повному обсязі за невиконання ОСОБА_6 усіх зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору №490053573 від 17 грудня 2007 року.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_6 умов кредитного договору утворилась заборгованість в сумі 366 473, 53 грн.

За змістом положень ч. 4 ст. 559 ЦК України для припинення поруки має настати декілька умов: настання строку визначеного у договорі поруки або настання строку виконання основного зобов'язання; не пред'явлення вимог до поручителя протягом шести місяців з дня настання такого строку. При цьому строк настання виконання основного зобов'язання може настати у строк, визначений договором або законом.

Згідно п. 5.3 договору поруки цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань у повному обсязі.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі № 6-68цс11 умова договору поруки про припинення поруки після повного виконання зобов'язань за кредитним договором не може вважатись встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки. За таких обставин, порука на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Із роз'яснень викладених у п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вбачається, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Зі змісту договору поруки вбачається, що ним не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки пунктом 5.3 договору встановлено, що діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором.

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного виконання всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

А тому, безпідставним є посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що строк виконання основного зобов'язання як боржником так і поручителем визначено 17 грудня 2014 року.

Крім того з матеріалів спарви вбачається, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_6 умов кредитного договору №490053573 від 17 грудня 2007 року, банком у серпні 2009 року було пред'явлено вимогу до позичальника ОСОБА_7 про дострокове погашення заборгованості за вказаним кредитним договором.

За судовим наказом Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 12 серпня 2009 року з ОСОБА_7 стягнуто на користь ЗАТ «Альфа-Банк» за кредитом №490053573 від 17 грудня 2007 року заборгованість в розмірі 133574,75 грн., по процентам 7211,45 грн., пені в сумі 21723,21 грн., всього 162509,41 грн. В рахунок погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль DODGE CALIBER 2.0, 2007 року випуску, що належав на праві власності ОСОБА_6 , шляхом продажу вказаного автомобіля ЗАТ "Альфа-Банк" з укладенням від імені ОСОБА_6 угод, щодо оплатного відчуженння в будь-який спосіб з іншою особою - покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ, отриманням витягів з державного реєстру прав власності, а також надання ЗАТ "Альфа-Банк" всіх необхідних повноважень для здійснення токого відчуження.

Вказаний судовий наказ перебував на виконанні в відділі державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м.Києві, що підтверджується листом головного державного виконавця щодо ознайомлення з висновком експерта про вартість арештованого майна (а.с. 67).

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно акту прийому-передачі автомобіля від 23 грудня 2011 року ОСОБА_6 передав, а ПАТ "Альфа-Банк" прийняв транспортний засіб - автомобіль марки "DODGE", державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом та пояснень представника банку, наданих суду апеляційної інстанції, банк реалізував вказаний автомобіль за 6 463,68 дол.США., що еквівалентно на той час 51709, 44 грн., зарахувавши 29 грудня 2012 року вказану суму в рахунок погашення заборгованості.

Варто зазначити, що згідно п.п. 2.10, 2.12 Кредитного договору від 17 грудня 2007 року сторони узгодили, що вартість предмета застави вони оцінюють у 171 240, 55 грн. Проте відповідно до висновку експерта -автотоварознавця від 26 серпня 2014 року, вартість реалізованого автомобіля станом на 29 грудня 2012 року становила 150 900 грн.

Разом з тим, доводи відповідача про те, що Банк мав можливість продати автомобіль за більш вищу ціну і погасити заборгованість по кредиту не можуть бути взяті за основу погашення заборгованості, а є лише підставою про визнання таких торгів недійсними.

Таким чином, встановивши, що пред'явлена банком в серпні 2009 року вимога до позичальника про дострокове стягнення кредитної заборгованості, при тому, що в договорі поруки не зазначено про строк його дії згідно зі ст. 252 ЦК України, кредитор, банк змінив тим самим строк виконання основного зобов'язання і зобов'язаний був пред'явити вимогу до поручителя протягом шести місяців з цієї дати.

Проте, згідно вимоги про дострокове повернення кредиту, банк пред'явив вимогу до поручителя аж 11 грудня 2013 року, тобто поза межами встановленого законом шестимісячного строку.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову, оскільки враховуючи вимоги ст. 559 ЦК України, кредитор втрачає право на звернення до поручителя у зв'язку з тим, що норми цієї статті передбачають презумпцію припинення договору поруки після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З урахуванянм наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства " Альфа-Банк" відхилити, а рішення Борщівського районного суду від 14 квітня 2014 року року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Б.І. Сташків