ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2006 р. | № 14/351 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кравчука Г.А., |
суддів: | Мачульського Г.М., Шаргала В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Державного медичного і сертифікаційного центру цивільної авіації України |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2006 р. |
у справі | № 14/351 |
господарського суду | м. Києва |
за позовом | Державного медичного і сертифікаційного центру цивільної авіації України |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал-М” |
про | стягнення 14 374,66 грн. |
та за зустрічним позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал-М” |
до | Державного медичного і сертифікаційного центру цивільної авіації України |
про | стягнення 40 902,03 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: | Гукалов В.І., дов. №37 від 03.05.2006 р.; |
відповідача: | — не з’явились; |
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2005 р. Державний медичний і сертифікаційний центр цивільної авіації України (далі –Центр) звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсал-М” (далі –Товариство) про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 9 083,00 грн., пені у розмірі 1 312,32 грн., інфляційних збитків у розмірі 734,44 грн., 3 % річних у розмірі 1 213,58 грн. та про стягнення на користь державного бюджету України заборгованості у розмірі 1 831,26 грн., пені у розмірі 77,64 грн., інфляційних збитків у розмірі 88,81 грн., 3 % річних у розмірі 24,61 грн.
Позовні вимоги Центр обґрунтовував тим, що Товариство, в порушення договору оренди № 20 від 03.12.2003 р., не перераховувало йому платежів з орендної плати з лютого 2004 р., а до державного бюджету України –з жовтня 2004 р., і, крім того, в порушення умов того ж договору, з лютого 2004 р. не оплачувало комунальні послуги та земельний податок, що є порушенням норм ЦК України та Закону України “Про оренду державного та комунального майна” і підставою для застосування штрафних санкцій.
У червні 2005 р. Товариство звернулось до господарського суду м. Києва з зустрічним позовом до Центру про стягнення суми у розмірі 40 902,03 грн.
Зустрічні позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що:
— воно, за погодженням з Центром, виконало ремонт приміщення, яке є об’єктом оренди за договором оренди № 20 від 03.12.2003 р., на суму у розмірі 48 068,00 грн., а тому, згідно додатку № 3 до вказаного договору, має право на зменшення орендної плати та інших платежів, а також, згідно ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, має право на компенсацію зазначених витрат;
—у зв’язку з проведенням капітального ремонту об’єкту оренди за договором оренди № 20 від 03.12.2003 р. воно було повністю позбавлено можливості ним користуватись до 15.06.2004 р., а тому заборгованість з орендної плати має становити 7 165,97 грн., а не 9 083,00 грн., як це стверджує Центр;
— виходячи з наведеного, різниця між його боргом та боргом Центру (48 068,00грн. –7 165,97рн. = 40 902,03 грн.) підлягає стягненню з останнього.
Рішенням господарського суду м. Києва від 25.11.2005 р. (суддя Калатай Н.Ф.) зустрічні позовні вимоги Товариства задоволено повністю, а позовні вимоги Центру задоволено частково:
— з Товариства стягнуто борг з орендної плати в сумі 3 955,90 грн., борг з комунальних платежів у розмірі 1 303,63 грн., пеню у розмірі 257,82 грн., збитки від інфляції у розмірі 228,02 грн., 3 % річних у розмірі 38,47 грн.;
— провадження в частині стягнення з Товариства на користь державного бюджету 2 022,32 грн., у тому числі –борг з орендної платі у розмірі 1 831,26 грн., пеня у розмірі 77,64 грн., інфляційні збитки у розмірі 88,81 грн., 3 % річних у розмірі 24,61 грн. припинено;
— в задоволенні решти позовних вимог Центра відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2006 р. (колегія суддів: Бондар С.В., Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) рішення господарського суду м. Києва від 25.11.2005 р. залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що:
— Товариство, у зв’язку з проведенням ремонтних робіт об’єкту оренди за договором оренди № 20 від 03.12.2003 р., не могло ним користуватись до 15.06.2004 р., що, виходячи зі ст. 762 ЦК України, є підставою для звільнення від сплати платежів за цей час;
— у Центру не виникло зобов’язань з компенсації Товариству відповідно до п. 3.10 договору оренди № 20 від 03.12.2003 р.;
— вимоги Центру про стягнення з Товариства боргу з орендної плати та комунальних платежів за період з червня 2004 р. по січень 2005 р. у розмірах, відповідно, 3 955,90 грн. та 1 303,63 грн. є обґрунтованими та доведеними;
— обов’язок Товариства сплачувати земельний податок договором оренди № 20 від 03.12.2003 р. не передбачено, будь-яких інших доказів наявності такого обов’язку у Товариства Центр не надав, а тому вимога останнього про стягнення з Товариства боргу з земельного податку у розмірі 1 247,46 грн. є необґрунтованою;
— вимоги Центру про стягнення з Товариства пені, збитків від інфляції та 3 % річних підлягають задоволенню з урахуванням задоволення вимог Центру в частині стягнення орендної плати у розмірі 3 955,90 грн. за червень 2004 р. –січень 2005 р., дати звернення до господарського суду з позовом та періоду нарахування санкцій;
— законодавством не передбачено звернення до господарського суду з позовом в інтересах іншої особи, а тому вимога Центру про стягнення заборгованості за договором оренди № 20 від 03.12.2003 р. на користь державного бюджету, враховуючи, що Центр відповідно не уповноважений державою, є необґрунтованою;
— капітальний ремонт об’єкту оренди за договором оренди № 20 від 03.12.2003 р. Товариство виконало з дозволу Центру, а тому його послання на ст. 23 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” не впливають на вирішення спору по суті;
— факт проведення Товариством капітального ремонту об’єкту оренди за договором оренди № 20 від 03.12.2003 р. доведено, а тому у відповідності з ст. 776 ЦК України, вимоги Товариства про відшкодування витрат на вказаний ремонт є обґрунтованими і підлягають задоволенню у заявленому, а не фактичному розмірі, оскільки у господарського суду відсутні повноваження виходити за межі позовних вимог.
Центр звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (та доповненням до неї) на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2006 р., у якій просить вказану постанову і рішення господарського суду м. Києва від 25.11.2005 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, та відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства. Касаційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу, висновки господарських судів про те, що Товариство не користувалось орендованими приміщеннями до червня 2004 р. є хибними та не відповідають вимогам чинного законодавства. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, проігнорували ст. 5 Закону України “Про плату за землю”, порушили ст. 64 Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік”, ст. ст. 20 та 23 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст. ст. 203 та 215 ЦК України, ст. ст. 99 та 101 ГПК України, помилково застосували частину третю ст. 776 ЦК України.
Товариство не скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу не надіслало, що не перешкоджає перегляду постанови апеляційного господарського суду, яка оскаржується.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представника Центра матеріали справи та доводи Центра, викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті ними рішення і постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Центра не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:
— між Центром та Товариством було укладено договір оренди № 20 від 03.12.2003 р., відповідно до якого Центр передає, а Товариство приймає в строкове платне користування державне нежитлове приміщення площею 77,18 м2 для використання у якості офісу, яке розташовано на першому поверсі будинку стаціонару № 66-А по вул. Волинській (далі –Приміщення);
— 19.12.2003 р. Товариство звернулось до Центру з листом № 49 від 19.12.2003 р., у якому просило надати дозвіл на виконання власними силами капітального ремонту Приміщення, без якого неможлива його експлуатація за призначенням;
— дозвіл на виконання капітального ремонту Приміщення Товариству було надано, про що свідчить напис на примірнику листа № 49 від 19.12.2003 р. “Дозволяю” та підпис головного лікаря Центру Шаповалова В.А.;
— 01.02.2004 р. Центром та Товариством підписано акт прийому-передачі Приміщення, у якому зауважено про відсутність холодного і гарячого водопостачання та про наявність лише природного освітлення;
— 16.02.2004 р. Державною санітарно-епідеміологічною службою цивільної авіації Міністерства охорони здоров’я України проведено перевірку дотримання санітарного законодавства з приводу надання дозволу на розміщення офісу Товариства, про що складено акт від 16.02.2004 р., згідно якого Приміщення не має централізованого підводу гарячого та холодного водопостачання, не підключено до каналізаційної системи, опалення функціонує незадовільно, освітлення природне;
— в акті від 16.02.2004 р. запропоновано перелік робіт, проведення яких необхідне для отримання дозволу Державної санітарно-епідеміологічної служби цивільної авіації Міністерства охорони здоров’я України на функціонування офісу Товариству у Приміщенні;
— 20.04.2004 р. Центром та Товариством підписано додаток № 3 до договору оренди № 20 від 03.12.2003 р., яким у зв’язку з необхідністю виконати капітальний ремонт Приміщення вказаний договір доповнено пунктами:
“3.9. Орендар за рахунок своїх коштів виконує капітальний ремонт приміщень в об’ємі, затвердженому Орендодавцем в кошторисі.
3.10 Орендодавець компенсує Орендарю частину коштів, що були витрачені на капітальний ремонт, не беручи 50 % вартості орендної плати та вартості наданих комунальних послу або іншим чином.
Компенсації підлягають тільки ті виконані Орендарем роботи по капітальному ремонту приміщень, які необхідні для нормального функціонування об’єкту оренди”;
— згідно Зведеного кошторису розрахунок вартості будівництва –капітального ремонту офісу Товариства, затвердженого 14.01.2004 р. Центром та скріпленим його печаткою (відповідно до п. 3.9 договору оренди № 20 від 0312.2003 р.), вартість капітального ремонту становить 48 068,00 грн.;
—у Приміщені Товариством було виконано, а Центром прийнято комплекс сантехнічних, електромонтажних та загальнобудівельних робіт по виправленню недоліків приміщення, про наявність яких йдеться у листі № 49 від 19.12.2003 р., та які зафіксовані Державною санітарно-епідеміологічною службою цивільної авіації Міністерства охорони здоров’я України в акті від 16.02.2004 р., про що свідчить підписаний та скріплений печатками Центру та Товариства акт форми КБ-2 виконаних підрядних робіт за липень 2004 р. по капітальному ремонту офісу Товариства.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про те, що Товариство, виходячи з договору оренди № 20 від 03.12.2003 р. та з дозволу Центру, правомірно виконало капітальний ремонт Приміщення, і, відповідно, виходячи з додатку № 3 до вказаного договору (а не зі ст. 776 ЦК України, як це вказано у рішенні та постанові попередніх судових інстанцій) приходить до висновку, що Товариство має право на компенсацію з боку Центру вартості витрачених на капітальний ремонт коштів шляхом несплати 50 % вартості орендної плати та вартості наданих комунальних послу або іншим чином.
Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Товариство не могло використовувати Приміщення протягом лютого –травня 2004 р. у зв’язку з перебуванням Приміщення у незадовільному стані та проведенням ремонтних робіт.
Частиною шостою ст. 762 ЦК України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Беручи до уваги зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що Товариство має бути звільнено від сплати орендних платежів за договором оренди № 20 від 03.12.2003 р. протягом лютого –травня 2004 р., тобто відповідні висновки місцевого та апеляційного господарських судів є обґрунтованими.
Твердження Центру у касаційній скарзі про те, що рішення (постанова) прийнято апеляційним господарським судом іншим складом суду, ніж тим, яким прийнято апеляційну скаргу до провадження, не є підставою для його скасування, оскільки зміни до складу колегії суду внесено розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду Бондарем С.В. (т. 2, а. с. 34) у межах наданих йому Законом України “Про судоустрій” повноважень.
Посилання Центру у касаційній скарзі на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм Закону України “Про державний бюджет України на 2005 р.” та Закону України “Про оренду державного та комунального майна” щодо встановлення орендної плати у грошовій формі є необґрунтованими, оскільки господарськими судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між Центром та Товариством розрахунки за договором оренди № 20 від 03.12.2003 р. проводились у грошовій, а не в іншій формі.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2006 р. ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, відповідає нормам процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують кінцевих висновків апеляційного господарського суду, у зв’язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного медичного і сертифікаційного центру цивільної авіації України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2006 р. у справі № 14/351 господарського суду м. Києва залишити без задоволення, а вказану постанову –без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало