Центрально-Міський районний суд м. Макіївки
буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108
Справа № 270/1085/14-ц
Провадження № 2-о/270/33/2014
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 червня 2014 року
Центрально-Міський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:
головуючого судді Мащенко С. В.
при секретарі Мізерній О. В.
за участю заінтересованої особи ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення суду в місті Макіївці Донецької області цивільну справу за заявою ОСОБА_2, із залученням до розгляду у справі в якості заінтересованих осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 "Про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини" -,
в с т а н о в и в:
У березні 2014 року до суду надійшла заява ОСОБА_2, із залученням до розгляду у справі в якості заінтересованої особи - приватного нотаріусу Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 "Про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини" (а. с. 2 - 4).
У червні 2014 року ОСОБА_2 скористався правом, наданим йому частинами 2 та 5 статті 31 Цивільного процесуального кодексу України, та звернувся до суду із уточненою заявою, якою залучив до участі у справі в якості заінтересованих осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 На обґрунтування своїх вимог заявник зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, який за життя, 06 серпня 2007 року, склав заповіт й заповідав належне йому майно: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, - своїм дітям ОСОБА_1 та ОСОБА_3, в рівних частках кожному, а автомобіль марки «ГАЗ -24», 1984 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, - заявникові. ОСОБА_1, з якою заявник перебуває у зареєстрованому шлюбі з 24 квітня 1971 року, разом із ним у 2011 року переїхала на постійне місце проживання до батька ОСОБА_5, тому як той тяжко хворів та потребував на постійний догляд. 27 серпня 2011 року його дружина зареєструвалась за цим місцем мешкання. Отже саме з цього часу вони всі разом як одна сім'я мешкали у квартирі, належній спадкодавцю, аж до часу його смерті у 2013 році. Зазначив, що за згодою спадкодавця з 2002 року володіє і користується спадковим майном - автомобілем марки «ГАЗ-24». Спадкоємці померлого ОСОБА_1 і ОСОБА_3 прийняли спадщину у встановленому законом порядку, про що приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 відкрита спадкова справа. Спору між ними стосовно спадкового майна не має. Вказав, що із заявою про відмову від прийняття спадщини за заповітом в нотаріальну контору у встановлений законом строк не звертався. Відсутність реєстрації за адресою місця проживання спадкодавця на момент його смерті, а також інших документів, які свідчили б про цей факт, перешкоджає прийняттю спадщини. Однак, виходячи зі змісту пункту 1 статті 29 та пункту 1 статті 1221 Цивільного кодексу України, вважає, що місцем його постійного проживання на час смерті ОСОБА_5 є квартира АДРЕСА_1, де він постійно мешкав з 2011 року. Просив встановити факт його постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_5, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1, у квартирі АДРЕСА_1, на час відкриття спадщини (а. с. 54 - 56).
Заявник ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщений своєчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак надав заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що просить його заяву задовольнити повністю (а. с. 39).
Представник заявника ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_6, що діяла на підставі договору на представництво та надання правової допомоги в суді № 28/02-14, укладеного між нею та заявником 28.02.2014 року, у судове засідання також не з'явилась, про час та місце розгляду справи була сповіщена своєчасно та належними чином, надала судові заяву про розгляд справи за її відсутності (26 - 28, 66).
Заінтересована особа ОСОБА_3 у судове засідання теж не з'явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, але звернувся із відповідною заявою про розгляд справи за його відсутністю, зазначивши, що не заперечує проти задоволення заяви (а. с. 59).
Відповідно до частини 2 статті 158 Цивільного процесуального кодексу України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у заявника, його представника та заінтересованої особи ОСОБА_3 свідчать їх відповідні заяви, долучені до матеріалів справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання ними особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.
Заінтересована особа ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення заяви ОСОБА_2 та пояснила, що померлий ОСОБА_5 є її батьком, а заявник ОСОБА_2 - чоловіком, з яким вона перебуває у зареєстрованому шлюбі. Оскільки батько був у літах, вони з чоловіком переїхали мешкати до нього задля можливості надавати допомогу, на яку він потребував. Отже десь приблизно з 2006 року й по час смерті її батька ІНФОРМАЦІЯ_1 вони всі мешкали як одна дружня родина. За життя батько залишив заповіт на ім'я чоловіка, однак у встановлений законом строк той свою спадщину не оформив. Вона та її брат, навпаки, до нотаріальної контори звернулись вчасно. Зазначила, що спадкоємці не заперечують проти оформлення своєї частини спадщини заявником, однак є труднощі, які слід подолати у судовому порядку.
Допитана в якості свідка ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що вона мешкає по сусідству із померлим ОСОБА_5 та його родиною, яка складається із заявника та заінтересованої особи, присутньої у судовому засіданні. Всіх їх вона знає достатньо давно й може стверджувати, що вони мешкали дружньо як любляча родина. Заявник та ОСОБА_1 переїхали до померлого десь 10 років тому, оскільки той як людина похилого віку потребував на догляд та допомогу. Вказала, що з цього часу, вони мешкати разом і все в них було сумісне, навіть відпочинок.
Повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, на які заявник посилався як на підставу своїх вимог, перевіривши їх доказами, що досліджені у судовому засіданні й відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, а саме: вислухавши пояснення заінтересованої особи ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, що містять письмові докази у справі, - суд вважає, що заява ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу /серії НОМЕР_2/, виданого Центрально-Міським ЗАГС міста Макіївки Донецької області ОСОБА_2 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладання шлюбу 24 квітня 1971 року зроблено запис за № 355. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловікові - ОСОБА_2, дружині - ОСОБА_2 (а. с. 15).
Відповідно до домової книги у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_9 та ОСОБА_1 (а. с. 10 - 14).
Зі свідоцтва про смерть /серія НОМЕР_3/, виданого 09.08.2013 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області, убачається, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 85 років, про що 09.08.2013 року складено відповідний актовий запис за № 1379 (а. с. 7).
Як убачається із заповіту від 06.08.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрованого в реєстрі за № 3482, ОСОБА_5 на випадок його смерті зробив розпорядження: належний йому автомобіль марки «ГАЗ - 24», 1984 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 заповів ОСОБА_2 (а. с. 8).
Згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 36609581 від 13.02.2014 року, зробленого об 11:08 на бланку, що має захисний знак Міністерства юстиції України № 921084, приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 сформовано спадкову справу № 55728330 на ім'я спадкодавця ОСОБА_5 (а. с. 9).
Відповідно до заяви від 26.02.2014 року, зробленої на нотаріальному бланку Міністерства юстиції України № 393925, засвідченої приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області та зареєстрованої в реєстрі за № 739, ОСОБА_3 не заперечує проти прийняття спадщини ОСОБА_2 на підставі заповіту його батька ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 40).
Як убачається зі свідоцтва про державну реєстрацію № 212774 від 30.10.2002 року ОСОБА_5 є власником транспортного засобу марки «ГАЗ-24», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а. с. 19).
З полісу № АА/1268351 від 26.03.2011 року випливає, що між страховиком СК "Інвестсервіс" та страхувальником ОСОБА_2 укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - автомобіля марки «ГАЗ-24», реєстраційний номер НОМЕР_1, строком дії до 25.03.2012 року (а. с. 20).
З полісу № АВ/3032621 від 26.03.2012 року убачається, що між страховиком ПАТ СК "Інтер-Поліс" та страхувальником ОСОБА_2 укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - автомобіля марки «ГАЗ-24», реєстраційний номер НОМЕР_1, строком дії до 26.03.2013 року (а. с. 21).
Відповідно до копії паспорту громадянина України /серії НОМЕР_4/, виданого 17.01.2001 року Центрально-Міським РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області, ОСОБА_2 зареєстрованийий за адресою: АДРЕСА_2.
Під час розгляду заяви ОСОБА_2 суд виходить з того, що з огляду на положення пункту п'ятого частини другої статті 234 та частини першої статі 256 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року - встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється судом в порядку окремого провадження.
Положення частини першої статті 234 Цивільного процесуального кодексу України передбачають, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Положеннями частини першої статті 256 Цивільного процесуального кодексу України передбачений перелік фактів, які підлягають встановленню в порядку окремого провадження.
З огляду на положення частини другої статті 256 Цивільного процесуального кодексу України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як убачається з положень пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" наведений у нормах Цивільного процесуального кодексу України перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. Суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.
Згідно роз'яснень, що містяться у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Тотожні за своїм юридичним змістом роз'яснення містяться також у пункті 9 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24 - 753/0/4 - 13 від 16 травня 2013 року.
Крім того, при розгляді заяви ОСОБА_2 суд виходить з положень частини першої статті 11 Цивільного кодексу України відповідно до якої, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду /частина п'ята статті 11 Цивільного кодексу України/.
Отже, в ході судового розгляду на підставі досліджених доказів встановлений факт постійного проживання заявника ОСОБА_2 та спадкодавця ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 з 2011 року й по час смерті останнього.
Зазначений факт встановити в іншому, ніж судовому порядку, неможливо та від нього залежить виникнення майнових прав заявника на оформлення спадщини.
Враховуючи наведені вище норми права, проаналізувавши всі наявні і досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог заявника та можливість задоволення його заяви шляхом встановлення факту постійного його проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_5, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1, на час відкриття спадщини у квартирі АДРЕСА_1.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 8, 10, 11, 38, 58, 60, 61, 76, 158, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 234, 256, 292, 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" № 5 від 31 березня 1995 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від « 30» травня 2008 року,-
в и р і ш и в:
Заяву ОСОБА_2, із залученням до розгляду у справі в якості заінтересованих осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 "Про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини" задовольнити повністю.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_5, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1, на час відкриття спадщини у квартирі АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Макіївки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в той же строк з дня отримання його копії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.
Рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, - і за її межами.
Вступну та резолютивну частини рішення було ухвалено, складено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті 18.06.2014 року.
Повний текст рішення було виготовлено та підписано суддею 20.06.2014 року.
Суддя: С. В. Мащенко