Центрально-Міський районний суд м. Макіївки

буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108

Справа № 270/5152/13-ц

Провадження № 2/270/2037/2013

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2013 року

Центрально-Міський районний суд міста Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

при секретарі Мізерній О. В.

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення суду в місті Макіївці Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЬФА БІЗНЕС.» «Про визнання угоди недійсною та стягнення коштів», -

в с т а н о в и в:

У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ТОВ «Альфа Бізнес.» «Про визнання угоди недійсною та стягнення коштів», мотивуючи свої вимоги тим, що 07 лютого 2012 року він уклав з ТОВ «Альфа Бізнес.» договір № 001590 Програми «Центр Інвест». Укласти указаний договір його спонукала рекламна акція відповідача, який обіцяв при укладанні договору з ТОВ «Альфа Бізнес.» надати відповідну суму грошей у позику. Йому було роз'яснено, що відповідно до Програми «Центр Інвест» при сплаті одноразового комісійного внеску та щомісячному внесенні загального платежу, який включає чистий внесок у сумі 833,33 гривень, за рахунок якого адміністратор надає позику, та адміністративні витрати у сумі 95,00 гривень, що є платою за послуги адміністратора з організації діяльності програми, він через місяць отримає позику у сумі 25000,00 гривень. Відповідно до пункту 1.1 цього договору відповідач зобов'язується вчинити від його імені та за рахунок певні юридичні дії, спрямовані на придбання послуги, зазначеної у Додатку 1 до Договору на умовах діяльності програми «Центр Інвест», зокрема, придбання товару вартістю 25000 гривень. Відповідно до пункту 2.1. та 2.1.2. цього ж договору для отримання товару він сплатив одноразовий комісійний внесок у сумі 1500 гривень та щомісячно сплачував загальний платіж, який включає чистий внесок у сумі 833,33 гривень, за рахунок якого адміністратор надає позику, та адміністративні витрати у сумі 95,00 гривень, що є платою за послуги адміністратора з організації діяльності програми. Згідно додатку № 2 до договору № 001590 Фонд учасників програми «Центр Інвест» формується за рахунок чистих платежів, сплачених учасниками програми. Статтею 4 цього ж додатку № 2 передбачений порядок проведення розподільчих актів, з якого вбачається, що право на отримання дозволу залежить від розміру фонду та внесення коштів іншими учасниками програми. При цьому переважне право на отримання дозволу мають ті учасники, які зробили найбільшу кількість внесків. З квитанції № 180710005 від 07 лютого 2012 року вбачається, що ним сплачено одноразовий комісійний внесок у сумі 1500 гривень відповідно до договору № 001590 від 07.02.2012 року. Крім того, щомісячно у період часу з лютого по грудень 2012 року ним сплачувався щомісячний чистий внесок у сумі 833,33 гривень та адміністративні витрати у сумі 95 гривень, в тому числі відповідно до квитанцій № 841410009 від 14 березня 2012 року, № від квітня 2012 року, № 841810005 від 18 травня 2012 року, № 841410001 від 14 червня 2012 року, № 662010001 від 20 липня 2012 року, № 661710001 від 17 серпня 2012 року, № 1192 від 14 вересня 2012 року, № 382635 від 15 жовтня 2012 року, № 921421 від 19 листопада 2012 року, № 1327373 від 12 грудня 2012 року, а всього за весь цей час 11083,30 гривень. За період з 07 лютого 2012 року по 07 лютого 2013 року ТОВ «Альфа Бізнес.» жодного разу не провело заходів по розподілу грошового фонду та не надало дозволу на отримання товару. Отже, відповідач ввів його в оману щодо отримання позики. 17 січня 2013 року він звернувся до відповідача з письмовою заявою про розірвання договору № 001590 від 07 лютого 2012 року та повернення йому за вказаним договором одноразового комісійного внеску й сплачених коштів, який відповідно до поштового повідомлення про вручення рекомендованого листа отриманий ним 28 січня 2013 року, але до цього часу відповіді не надав і кошти не повернув. Діяльність TOB «Альфа Бізнес.» ввела його як споживача в оману, оскільки програми «Центр Інвест» формується виключно на коштах учасників програми, без залучення коштів TOB «Альфа Бізнес.». Оплата послуги здійснюється за кошти, внесені учасниками програми, в подальшому учасник, який отримав послугу, сплачує внески, що фактично компенсують кошти іншим учасникам програми, тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача оплачує послуги іншому учаснику програми. При цьому, він сплачував відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на отримання послуги, яка надавалась не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми. Право отримати послуги позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками програми. Таким чином, укладений з ТОВ «Альфа Бізнес.» договір № 001590 Програми «Центр Інвест» є нікчемним. Просив визнати договір № 001590, укладений 07 лютого 2012 року між ним та ТОВ «Альфа Бізнес.» недійсним та стягнути з відповідача на його користь 11083,30 гривень, сплачені за цим договором /а. с. 1 - 3/.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду заяву з проханням справу розглянути за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги він підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити /а. с. 25/.

Представник відповідача ТОВ «Альфа Бізнес.» у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності не надавав.

Відповідно до частини 2 статті 158 Цивільного процесуального кодексу України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у позивача свідчить його відповідно заява, долучена до позову під час звернення із ним до суду.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання ним особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Крім того, згідно приписів частини 1 статті 224 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд вирішив можливим справу розглядати на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення, про що не заперечував позивача.

Повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, перевіривши їх доказами, що досліджені у судовому засіданні й відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, а саме: дослідивши матеріали справи, що містять письмові докази у справі, - суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Судом встановлено, що 07.02.2012 року між ТОВ «Альфа Бізнес.» /як «Адміністратором»/ та ОСОБА_1 /як «Учасником»/ укладено договір № 001590. Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору ТОВ «Альфа Бізнес.» зобов'язалось вчинити від імені ОСОБА_1 та за його рахунок певні юридичні дії, спрямовані на придбання послуги, зазначеної у Додатку 1 до даного Договору на умовах діяльності програми «Центр Інвест», зокрема, придбання товару вартістю 25000 гривень. Згідно пунктів 2.1.1 та 2.1.2. цього ж договору ОСОБА_1 зобов'язався сплатити одноразовий комісійний внесок та своєчасно, не пізніше 21 числа кожного місяця, сплачувати загальний платіж, який включає чистий внесок, за рахунок якого адміністратор надає позику, та адміністративні витрати, що є платою за послуги адміністратора з організації діяльності програми /а. с. 6 - 8/.

З додатку № 2 до договору № 001590 від 07.02.2012 року вбачається, що Фонд учасників програми «Центр Інвест» формується за рахунок чистих платежів, сплачених учасниками програми. Статтею 4 цього ж додатку передбачений порядок проведення розподільчих актів, з якого випливає, що право на отримання дозволу залежить від розміру фонду та внесення коштів іншими учасниками програми. При цьому переважне право на отримання дозволу мають ті учасники, які зробили найбільшу кількість внесків /а. с. 9/.

Згідно квитанції № 180710005 від 07 лютого 2012 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Альфа Бізнес.» одноразовий комісійний внесок у сумі 1500 гривень відповідно до договору № 001590 від 07.02.2012 року /а. с. 12а/.

Згідно квитанцій № 841410009 та № 841410011 від 14 березня 2012 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Альфа Бізнес.» щомісячний чистий внесок у сумі 833,33 гривни та адміністративні витрати у сумі 95 гривень відповідно до договору № 001590 від 07.02.2012 року /а. с. 13/.

Згідно квитанцій № 842010001 та № 84201003 від 20 квітня 2012 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Альфа Бізнес.» щомісячний чистий внесок у сумі 833,33 гривни та адміністративні витрати у сумі 95 гривень /а. с. 14/.

Згідно квитанцій № 841810005 та № 841810007 від 18 травня 2012 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Альфа Бізнес.» щомісячний чистий внесок у сумі 833,33 гривни та адміністративні витрати у сумі 95,00 гривень /а. с. 15/.

Згідно квитанцій № 841410001 та № 841410003 від 14 червня 2012 року сплатив ТОВ «Альфа Бізнес.» щомісячний чистий внесок у сумі 833,33 гривни та адміністративні витрати у сумі 95,00 гривень /а. с. 16/.

Згідно квитанцій № 662010001 та № 662010003 від 20 липня 2012 року сплатив ТОВ «Альфа Бізнес.» щомісячний чистий внесок у сумі 833,33 гривни та адміністративні витрати у сумі 95,00 гривень /а. с. 17/.

Згідно квитанцій № 661710001 та № 661710003 від 17 серпня 2012 року сплатив ТОВ «Альфа Бізнес.» щомісячний чистий внесок у сумі 833,33 гривни та адміністративні витрати у сумі 95,00 гривень /а. с. 18/.

Згідно квитанцій № 1192 та № 1215 від 14 вересня 2012 року сплатив ТОВ «Альфа Бізнес.» щомісячний чистий внесок у сумі 833,33 гривни та адміністративні витрати у сумі 95,00 гривень /а. с. 19/.

Згідно квитанцій № 382635 та № 382661 від 15 жовтня 2012 року сплатив ТОВ «Альфа Бізнес.» щомісячний чистий внесок у сумі 833,33 гривни та адміністративні витрати у сумі 95,00 гривень /а. с. 20/.

Згідно квитанцій № 921421 та № 921502 від 19 листопада 2012 року сплатив ТОВ «Альфа Бізнес.» щомісячний чистий внесок у сумі 833,33 гривни та адміністративні витрати у сумі 95,00 гривень /а. с. 21/.

Згідно квитанцій № 1327373 та № 1327402 від 12 грудня 2012 року сплатив ТОВ «Альфа Бізнес.» щомісячний чистий внесок у сумі 833,33 гривни та адміністративні витрати у сумі 95,00 гривень /а. с. 22/.

Як убачається із заяви від 17.02.2013 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Альфа Бізнес.» з проханням розірвати договір № 001590 від 07.02.2012 року в односторонньому порядку, так як товариство не виконує свої зобов'язань по видачі йому передбачених договором коштів /а. с. 10/.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з наступного.

Згідно роз'яснень, наданих у пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

При цьому, відповідність чи не відповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину /пункт 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»/.

Правове регулювання виниклих між сторонами у справі спірних правовідносин здійснюється нормами Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року та Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року.

Відповідно до положень частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Зокрема, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини /частина друга статті 11 Цивільного кодексу України/.

З огляду на положення частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином визнається дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як убачається з положень частини другої статті 202 Цивільного кодексу України дво - чи багатосторонні правочини є договорами.

Відповідно до положень частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правові підстави і наслідки недійсності правочину передбачені положеннями статей 203, 215 та 216 Цивільного кодексу України.

Так, з огляду на положення частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як убачається з положень частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до положень частини першої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року нечесна підприємницька практика забороняється.

При цьому, нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність /дії або бездіяльність/, що вводить споживача в оману або є агресивною /пункт 2 частини першої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів»/.

З огляду на положення частини другої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Правовими наслідками укладання правочинів з використанням нечесної підприємницької практики є визнання їх недійсними /частина шоста статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів»/.

Згідно до положень частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, виходячи з наведених норм права та досліджених доказів суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та можливість їх задоволення у повному обсязі.

Ухвалюючи рішення та повністю задовольняючи позов ОСОБА_1 до ТОВ «Альфа Бізнес.» «Про визнання угоди недійсною та стягнення коштів», суд вважає за необхідне вирішити згідно підпункту 6 частини 1 статті 214 Цивільного процесуального кодексу України питання про розподіл між сторонами у справі судових витрат.

Так, відповідно до вимог частини першої статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

В той же час частина третя цієї ж норми процесуального права мовить про те, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в доход держави пропорційно до задоволеної частини вимог.

Частини 1 та 2 статті 79 Цивільного процесуального кодексу України роз'яснюють, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.11.2011 року, що набрав чинності з 01.11.2011 року й встановлює правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Стаття 1 зазначеного Закону України визначає, що судовий збір - це збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Як зазначає абзац 1 частини 1 статті 3 цього ж нормативно-правового акту України судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством України.

Згідно підпункту 1 та 2 пункту 1 частини 2 статті 4 зазначеного вище закону (із змінами та доповненнями на час звернення позивача із цим позовом до суду) за подання позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1% від цини позову, але не менше 0,2 розміру та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, а з позовної заяви немайнового характеру - 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

При цьому частина 1 цієї ж статті передбачає, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Із зазначеним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду у 2013 році.

Мінімальний розмір заробітної плати на 2013 рік встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2013 рік» № 5515-VІ від 06 грудня 2012 року, стаття 8 якого визначає, що з 01.01.2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі встановлена в сумі 1147 гривень.

Крім того, підпункт 1 та 10 частини 1 статті 80 Цивільного процесуального кодексу України обумовлює, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, а у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог - загальною сумою всіх вимог.

Також, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру, а розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства (абзац 1 части 3 та частина 7 статті 6 Закону України «Про судовий збір»).

Тому відповідно до арифметичного розрахунку за подання до суду у 2013 році позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі не менше 114,70 гривень та не більше 3441 гривень, а з позовної заяви немайнового характеру - 114,70 гривень.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду із цим позовом повинен був би сплатити судовий збір у розмірі 229,40 гривень, відповідно до наступного розрахунку: 114,70 гривень (за вимоги немайнового характеру) + 114,70 гривень (за вимоги майнового характеру) = 229,40 гривень, так як 1% х 11083,30 гривень = 110,83 гривень, що менше за 114,70 гривень.

Однак відповідно до приписів частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Аналогічна норма права передбачена й пунктом 7 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", якою встановлені пільги щодо сплати судового збору, а саме: споживачів за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, звільнено від сплати судового збору.

Відтак, ухвалюючи рішення на користь ОСОБА_1, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення його позову повністю, а тому з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в дохід держави слід стягнути витрати на сплату судового збору в сумі 229,40 гривень.

Таким чином, з огляду на наведені норми закону, проаналізувавши всі наявні і досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та можливість задоволення його позову повністю шляхом визнання договору № 001590, укладеного 07 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Альфа Бізнес.» недійсним та стягнення з відповідача на користь позивача сплачені ним за цим договором 11083,30 гривень, а також в дохід держави 229,40 гривень судових витрат.

На підставі викладеного вище, керуючись статтями 11, 14, 202, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів», статтями 1, 3 - 6 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.11.2011 року, статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» № 5515-VІ від 06 грудня 2012 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року, статтями 4, 8, 10, 11, 14, 38, 57, 58, 60, 61, 79, 80, 88, 119, 158, 208, 209, 212 - 215, 218, 223-226, 292, 294 та 296 Цивільного процесуального кодексу України,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЬФА БІЗНЕС.» «Про визнання угоди недійсною та стягнення коштів» задовольнити повністю.

Визнати договір № 001590, укладений 07 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЬФА БІЗНЕС», недійсним.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЬФА БІЗНЕС.» на користь ОСОБА_1 11083,30 гривень /одинадцять тисяч вісімдесят три гривні 30 копійок/.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЬФА БІЗНЕС.» на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 гривень /двісті двадцять дев'ять гривень 40 копійок/.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Іншими учасниками судового процесу рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Макіївки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, - і за її межами.

Рішення ухвалено, оформлено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя: С. В. Мащенко