АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11 - 251/ 2008 рік Головуючий у І - й інстанції: Альошина Н. М.
Категорія: ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач: Мілаш С. П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року березня місяця 19 дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - судді Мілаша С. П., суддів: Денисенко Л. М. , Гавриша В. М. , за участю: прокурора Кашициної О. Є.,
захисника ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 грудня 2007 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:
- 15 травня 2003 року Миргородським
міським судом Полтавської області за
ст. ст. 185 ч. 1, 185 ч.3, 186 ч. 2, 309 ч. 1,
70 КК України на 4 роки позбавлення
волі. 09 березня 2006 року згідно
постанови Ленінського районного суду м.
Полтави від 02 березня 2006 року
звільненого з місць позбавлення волі
умовно - достроково на невідбутий строк
покарання 7 місяців 23 дні з
встановленням адміністративного
нагляду строком на 1 рік
засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.
2
По справі відповідно до вимог ст. 81 КПК України вирішено долю речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він 08 вересня 2007 року, близько 23 год. 50 хв., перебуваючи поблизу магазину « Продукти », що по вул. Гоголя, 139 в м. Миргороді, скориставшись тимчасовою відсутністю потерпілогоОСОБА_3, шляхом вільного доступу, таємно, повторно, викрав належний останньому мобільний телефон «Нокіа - 3250» вартістю 1632 грн. з сім - картою « Лайф » вартістю 5 грн., спричинивши потерпілому матеріальних збитків на загальну суму 1637 грн. і з місця злочину втік, продавши потім викрадений телефон.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 вважає, що в його діях відсутній склад інкримінованого йому злочину, оскільки майном потерпілогоОСОБА_3 заволодів шахрайським шляхом, а тому його дії необхідно кваліфікувати за відповідною частиною ст. 190 КК України та просить призначити йому за цією статтею покарання, яке не пов'язане з ізоляцією від суспільства, врахувавши відсутність будь - яких претензій з боку потерпілого, якому повернутий мобільний телефон та який в судовому засіданні не наполягав на призначення йому суворої міри покарання.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_2, його захисника про підтримання поданої апеляції, міркування прокурора щодо відсутності підстав для задоволення апеляції ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені в апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, місцевий суд правильно встановив фактичні обставини скоєногоОСОБА_2 злочину.
Доводи засудженого про заволодіння майном потерпілогоОСОБА_3 шляхом шахрайства не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, зловживаючи довіроюОСОБА_3, тобто використовуючи довірливі відносини, що склалися між ними на основі їх знайомства, отримав лише доступ до мобільного телефону, який потерпілий залишив на підвіконні магазину, - послухати музику. Скориставшись тим, що ОСОБА_4 на декілька хвилин відлучився на автозупинку, довідатись чи не прибуло викликане ним таксі, ОСОБА_2 таємно викрав мобільний телефон і зник з місця події. За таких обставин, зловживання довірою потерпілогоОСОБА_3 в цьому випадку не є обставиною, під впливом якої, він передав майно ОСОБА_2, а лише засобом доступу до майна, тому кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 185 КК України є правильною.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у таємному викраденні майна потерпілого ОСОБА_3, вчиненого повторно,
3
ґрунтується на зібраних у справі доказах, які всебічно перевірені в судовому засіданні і яким суд дав належну оцінку згідно з вимогами ст. 67 КПК України.
При обранні покарання засудженому суд першої інстанції відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, який за місцем проживання характеризується негативно, обставини, що пом'якшують покарання, зокрема щире каяття і сприяння розкриттю злочину та призначив ОСОБА_2 наближене до мінімального покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 185 КК України
За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд призначив засудженому ОСОБА_2 необхідне і достатнє покарання для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів, а тому підстав для задоволення апеляції засудженого в частині пом'якшення покарання не вбачається.
Стосовно тверджень апелянта про відсутність будь - яких претензій з боку потерпілого, якому повернуто майна, то вони є безпідставними, оскільки мобільний телефон повернутий Макарцю Ю. І. завдяки зусиллям працівників міліції.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне в ревізійному порядку виключити із вступної частини вироку вказівку суду про судимість ОСОБА_2 за вироком Миргородського міського суду Полтавської області від 31 березня 1999 року за ст. ст. 82 ч. 2, 44, 46-1 КК України у зв'язку з її погашенням відповідно до п. 3-2 ч. 1 ст. 55 КК України в редакції 1960 року.
Окрім того, в вступній частині вироку суд замість дати постановления вироку щодо ОСОБА_2 Миргородським міським судом Полтавської області від 15 травня 2003 року помилково вказав - 15. ІНФОРМАЦІЯ_1. 2002 року. Тому, в цій частині вирок необхідно уточнити.
Як вбачається з мотивувальної частини вироку суд при обранні покарання ОСОБА_2 визнав за обставину, яка обтяжує його покарання - вчинення злочину повторно, однак така вказівка суду підлягає виключенню, так як не враховуються як обтяжуючі ті обставини, які враховані судом в якості кваліфікуючих ознак при кваліфікації дій винного.
В іншій частині вирок суду є законним та обґрунтованим.
З огляду на наведене та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України колегія суддів апеляційного суду, -
4
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Уточнити в вступній частині вироку дату постановления попереднього вироку Миргородським міським судом Полтавської області -15 травня 2003 року
В порядку ст. 365 КПК України виключити із вироку вказівки суду на:
- судимість ОСОБА_2 за вироком Миргородського міського суду
Полтавської області від 31 березня 1999 року;
- обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_2 - вчинення злочину
повторно.
В іншій частині вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 грудня 2007 року щодо ОСОБА_2 - залишити без змін.