АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц - 22/2008року Головуючий по 1 -й інстанції:
Новак Ю.Д. Судця-доповідач: Антонов В.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
З січня 2008 року м. Полтава
Колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Антонова В.М. Суддів: Мартєва С. Ю., Чічіля В.А. При секретарі: Колодюк О.П.
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 8 жовтня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2про визнання квартири такою, що не являється спільною сумісною власністю подружжя, визнання квартири такою, що належить виключно позивачці та зустрічним позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та розподіл спільно набутого за час шлюбу майна, -
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2007 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2. про визнання квартири такою, що не являється спільною сумісною власністю подружжя, та визнання такою, що належить виключно позивачу. При цьому посилалася на те, що протягом жовтня 2001 року по листопад 2003 року вона, закінчивши курси по спеціальності майстер по манікюру, працювала у Республіці Південна Корея як артист з метою заробити грошей на придбання в майбутньому квартири та автомобіля. За цю роботу вона отримувала щомісячно платню в розмірі 1200 доларів США.
Крім того, там же, закінчивши курси по спеціальності майстер по манікюру, вона підробляла.
Отримані нею кошти вона відправляла на валютний рахунок, відкритий на ім'я її матері ОСОБА_3. в АК "Полтава-Банк". За увесь час роботи у Південній Кореї, позивач перерахувала на рахунок своєї матері 34131, 59 доларів США, а 3000 доларів США привезла готівкою.
24 грудня 2003 року ОСОБА_1. уклала шлюб з ОСОБА_2, а 10 грудня 2004 року вона за зароблені гроші придбала на своє ім'я квартиру АДРЕСА_1 . Виходячи з цього, вважаючи, що на придбання квартири позивач заробила кошти ще до укладення шлюбу, просила суд визнати квартиру и особистою власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя.
2
ОСОБА_2. звернувся з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1. про розірвання шлюбу та розподіл спільно набутого за час шлюбу майна, посилаючись на те, що з ОСОБА_1 він перебуває у шлюбі з 24 грудня 2003 року, шлюбно-сімейні відносили з серпня 2006 року між сторонами припинилися, зараз вони проживають окремо. Далі вказував, що спірну квартиру вони придбали у період шлюбу за спільні кошти. В даний час у ній проживає рідний брат ОСОБА_2. з сім'єю. Останній зробив у квартирі ремонт, витративши на нього 25 000 гривень. Крім того зазначав, що ним, як чоловіком ОСОБА_1., було витрачено на побудову гаражу та при будинкової території матері ОСОБА_1. 15000 гривень та 15000 гривень на ремонт будинку тещі. Також у позові посилався на те, що ОСОБА_1. вивезла з квартири спільно набуті речі за час перебування у шлюбу на загальну суму 5600 гривень та забрала кошти в сумі 10000 доларів США. Виходячи з цього, просив суді розірвати укладений між сторонами шлюбу, а майно, набуте за час спільного подружнього життя, поділити, виділивши ОСОБА_2. однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_1. - гроші в сумі 4500 доларів США.
Зустрічний позов ОСОБА_1. не визнала, вказавши на те, що ніяких грошей бувший чоловік не мав, жив в шлюбу за її рахунок.
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 8 жовтня 2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2про визнання квартири такою, що не являється спільною сумісною власністю подружжя, визнання квартири такою, що належить виключно позивачці було відмовлено за безпідставністю.
Зустрічний позов ОСОБА_2до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та розподіл спільно набутого за час шлюбу майна - задоволено частково в частині розірвання шлюбу, в іншій частині позову відмовлено за безпідставністю.
Шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, зареєстрований 24 грудня 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінського районного управління юстиції м. Полтави, за актовим записом НОМЕР_1 -розірвано.
При розірванні шлюбу витрати, пов'язані з реєстрацією розірвання шлюбу, покладено на ОСОБА_2в сумі 17 гривень. ОСОБА_1 від сплати держмита за реєстрацію розірвання шлюбу - звільнено.
З даним рішенням не погодилася позивач ОСОБА_1. та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні заявлених нею позовних вимог та постановити нове рішення, яким задовольнити її вимоги, в іншій частині рішення залишити без змін.
Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом першої інстанції не враховано надані нею докази, що доводять факт придбання нею спірної квартири за кошти, що були зароблені до укладення шлюбу.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1. підлягає до задоволення , а рішення до часткового скасування за наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
3
Виходячи з положень п.п 3 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що 24 грудня 2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклади шлюб, який було зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції м. Полтави, актовий запис НОМЕР_1, який підлягає розірванню, оскільки сторони припинили шлюбно-сімейні відносили, поновлювати їх не збираються, проживають окремо.
Далі, вірно встановлено, що 10 грудня 2004 року ОСОБА_1придбала квартиру АДРЕСА_1.. Згідно витягу з Державного реєстру право чинів, набувачем вказаного майна являється ОСОБА_1.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2в частині розподілу спільного майна подружжя, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність останнім, викладених у зустрічному позові підстав для його задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не перебуває на обліку у ДПІ м. Полтави як суб'єкт господарської діяльності, відсутні дні щодо декларування валюти, а також відсутні депозитні вклади, зарплатні чи пенсійні карти на ім'я ОСОБА_1.. Не числиться діючих депозитних вкладів, зарплатних чи пенсійних карт і на ім'я ОСОБА_3- матері позивача ОСОБА_1..
Проте колегія суддів не може погодитися з останнім висновком суду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1. дійсно працювала за кордоном в танцювальному колективі і також має спеціальність майстер по манікюру і гелевим дизайнам / а.с. - 11 - копія свідоцтва /. Надані фотографії підтверджують факт перебування ОСОБА_1. у Кореї в період, на який посилалася сама позивач у позові. Згідно довідки, виданої 14 лютого 2007 року АБ "Полтава - Банк" / а.с - 17-18 /, на ім'я ОСОБА_3- матері ОСОБА_1. 24 травня 2002 року було відкрито валютний рахунок НОМЕР_2 в доларах СІЛА, на який кошти у період з 16 червня 2002 року по 25 листопада 2003 року надходили з Кореї. Загальна сума, перерахована даним рахунком складає - 34 тисячі 131 долар США, що, в свою чергу, перевищує еквівалентну суму вартості квартири, придбаної ОСОБА_1на підставі договору купівлі-продажу від 10 грудня 2004 року, вартість якої за ним складала 55755 гривень 00 копійок за умови курсу валют.
Пунктом 3 частини 1 статті 57 Сімейного кодексу України визначено, що особистою приватною власністю дружини чи чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Судова колегія вважає, що позивач ОСОБА_1. надала достатньо доказів суду для задоволення її позовних вимоків у відповідності із ч.3 ст. 10, ч. 1 ст. 11 ЦПК України, де вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Ці обставини підтверджуються як матеріалами справи, так і показами свідків в суді першої інстанції.
ОСОБА_2. не надано в підтвердження його платоспроможності при купівлі квартири переконливих доказів.
Судова колегія вважає, що не можна брати до уваги довідки, надані Полтавським головним регіональним управлінням "ПриватБанку", щодо відсутності діючих депозитних вкладів, поточних рахунків, зарплатних чи пенсійних карт на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_3, оскільки позивачем було вказано, що валютний рахунок було відкрито у АБ "Полтава-Банк", і час його дії визначався до
4
укладення шлюбу з ОСОБА_2. , у зв'язку з чим даний рахунок не може бути діючим на час розгляду спору судом.
Крім того, судом першої інстанції не вірно робились запити щодо декларування ОСОБА_1 коштів при перетині митниці та інформації про наявність рахунків оскільки прізвище Іванова отримано після укладення шлюбу лише в грудні 2003 року, тобто після повернення з Кореї.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1. в дійсності до укладення шлюбу з ОСОБА_2. мала у розпорядженні суму коштів, достатню для придбання спірної квартири. Виходячи з цього та враховуючи норми статті 57 Сімейного кодексу України, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1. підлягають до задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 8 жовтня 2007 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. скасуванню з постановлениям нового рішення, оскільки судом І інстанції були зроблені висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Крім того, судом першої інстанції мотивуючи відмову у задоволенні частини позовних вимог ОСОБА_2. відсутністю доказів, помилково було сформульовано підставу відмови як безпідставність. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за можливе внести зміни у резолютивну частину рішення, змінивши підставу відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, відмовивши за їх недоведеністю.
В силу положень статті 88 ЦПК України, судові витрати підлягають розподілу. Так, враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2необхідно стягнути 315 гривень 50 копійок понесених нею судових витрат.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, п.п. 3, 4 ст. 309, 315, 317, 319 ЦПК України, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 8 жовтня 2007 року -скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за безпідставністю.
В цій частині постановити нове рішення.
Визнати квартиру, придбану ОСОБА_1за договором купівлі -продажу від 10 грудня 2004 року, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, такою, що є особистою власністю ОСОБА_1 і не являється спільною сумісною власності подружжя.
Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 315 гривень 50 копійок понесених нею судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Внести зміни у резолютивну частину рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 8 жовтня 2007 року, змінивши підставу відмови у задоволенні частини позовних вимог ОСОБА_2, відмовивши за їх недоведеністю. В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.