АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 594/669/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Зушман Г.І.

Провадження № 22-ц/789/976/14 Доповідач - Жолудько Л.Д.

Категорія - 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2014 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Жолудько Л.Д.

суддів - Костів О. З., Кузьма Р. М.,

при секретарі - Шмигельська І.З.

з участю ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Борщівського районного суду від 22 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, третьої особи-Борщівської міської ради Тернопільської області про усунення перешкод у користуванні будинком та земельною ділянкою,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Борщівського районного суду від 22 липня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, третьої особи-Борщівської міської ради Тернопільської області про усунення перешкод у користуванні будинком та земельною ділянкою задоволені частково.

Зобов'язано ОСОБА_1, що проживає в АДРЕСА_2, відновити заїзд шириною 3 м до квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, шляхом знесення встановленої на місці існуючого раніше заїзду кам'яної огорожі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в позові, посилаючись на порушення судом норм процесуального права при прийнятті позовної заяви, уточненні позовних вимог та на порушення норм матеріального права при вирішенні спору.

Апелянт вказувала, що позивач не є власником земельної ділянки, а тому посилання судом на норми Земельного кодексу, що регулюють захист прав власників земельних ділянок або землекористувачів, є неправильним застосуванням норм матеріального права. Крім того, ряд висновків суду не відповідають обставинам справи та є недоведеними. Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази про спричинення відповідачами позивачеві будь-яких перешкод у користуванні будинком і земельною ділянкою, а висновок суду про ширину заїзду 3 метри є необґрунтованим.

У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на доводи, викладені в ній, просить її задовольнити. Крім того, пояснила, що до спорудження нею кам'яної огорожі заїзд був, але в занедбаному стані. Відповідач має можливість улаштувати заїзд до будинку, де розташована його квартира, з іншої сторони через свою земельну ділянку.

ОСОБА_3 апеляційної скарги не визнав і пояснив, що судом було повно і об'єктивно встановлені обставини справи й ухвалено законне та обґрунтоване рішення. Зазначив, що він не має можливості влаштувати заїзд до будинку і господарських будівель з іншої сторони, так як там рельєф місцевості на 1,5 м вищий від місця розташування будинку, у тому місці є підпірна стіна, яка захищає його частину будинку від затоплення і зсуву ґрунту, та заїхати з того місця до господарських будівель неможливо.

ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився. Про час і місце його повідомлений належним чином.

Представник Борщівської міської ради в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні будинком і земельною ділянкою підтримує.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_3 є власником 3/8 частин квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину після смерті матері ОСОБА_6, що стверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.03.2013 року.

Власником квартири № 1 у цьому ж будинку на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.06.2005 року є відповідачка ОСОБА_1

Кожна квартира обладнана окремим входом.

Рішенням Борщівської міської ради від 18.-3.2005 року за № 1221 відповідачці ОСОБА_1 та матері позивача ОСОБА_6 було передано безоплатно у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

Сторони спільно користуються згаданою земельною ділянкою без належного оформлення правовстановлюючих документів на неї.

Відповідачка ОСОБА_1 на місці дерев'яного паркану перед будинком і колишнього спільного заїзду на прибудинкову територію-дерев'яних воріт шириною 3 метри-спорудила кам'яну огорожу. Наведене стверджується поясненнями сторін, викопіюванням з Генплану забудови кварталу АДРЕСА_1 від 25.05.1978 року.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 1 жовтня 2013 року встановлено, що іншого заїзду до житла позивача немає.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що спорудженням відповідачкою на місці спільного заїзду кам'яної огорожі позивачеві чиняться перешкоди в здійсненні ним права користування квартирою і прибудинковою територією, заїзд до яких, а отже й належне користування ними стало неможливим.

Колегія вважає, що з таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає встановленим обставинам і вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В силу вимог статей 11, 10, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виходячи з установлених судом обставин і наведених вимог закону, суд підставно дійшов до висновку про захист порушеного відповідачкою права користування позивачем квартирою АДРЕСА_1 шляхом відновлення раніше існуючого заїзду до будинку знесенням відповідачкою частини кам'яної огорожі.

Суд мотивовано не взяв до уваги доводи відповідачки про можливість влаштування заїзду до частини будинку, де розташована квартира позивача, з іншої сторони, так як вони є недоведеними, а також спростовуються встановленими обставинами рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 1 жовтня 2013 року про відсутність іншого заїзду до житла позивача.

Колегія не приймає до уваги доводи апелянта про порушення судом норм процесуального права при прийнятті позовної заяви, уточненні позовних вимог та на посилання при вирішенні спору на ст. 152 ЗК України, яка не поширюється на спірні правовідносини, оскільки наведені апелянтом порушення є формальними і самі по собі не можуть бути підставою для скасування правильного по суті і справедливого рішення суду.

Таким чином, колегія не знаходить підстав для скасування правильного по суті рішення суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 307,ч.1,п.1; 308; 309,ч.3; 313; 314; 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Борщівського районного суду від 22 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Л.Д. Жолудько